Рішення № 139807840, 16.09.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3195/26

Провадження № 2/307/1516/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Чопик В.В., при секретарі Рішко О.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», в інтересах якого діє представник Савченко Тетяна Олексіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», в інтересах якого діє представник Савченко Т.О., звернулися в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовую тим, що 03.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103816191, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн.

Перед укладенням кредитного договору первісним кредитором проведено віддалену ідентифікацію відповідача з використанням системи BankID Національного банку України.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, а позичальник повернути кредит, сплатити проценти, комісію та виконати інші зобов`язання у строки і на умовах, визначених договором та графіком платежів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та 26.06.2026 року перерахував кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн. на рахунок із використанням платіжної картки НОМЕР_1 , реквізити якої були надані відповідачем.

Водночас відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором, належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 06.08.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 20242,60 грн.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у Переліку (реєстрі) боржників.

На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників № 1, відповідно до якого до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103816191 від 03.12.2025 року.

Оплата за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів, долученою до матеріалів справи.

29.06.2026 року на номер мобільного телефону відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Тому просять суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», суму заборгованості за Кредитним договором № 103816191 в розмірі 20242.6 грн. та 2 662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 03.12.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103816191, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти та інші платежі відповідно до умов договору і графіка платежів.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, заповнив заявку на отримання кредиту із зазначенням своїх персональних даних та реквізитів банківської картки, пройшов процедуру ідентифікації, ознайомився з умовами кредитування та підтвердив згоду з ними.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором № 103816191 від 03.12.2026 року, паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою, відомостями про ідентифікацію та моніторинг дій позичальника в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора й іншими матеріалами справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним документом про перерахування 03.12.2026 року коштів на рахунок із використанням платіжної картки НОМЕР_1 .

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить про те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити: 1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем; 2.чи були надані відповідачу кредитні кошти; 3.чи перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» право вимоги за спірним кредитним договором; 4.чи наявні підстави для стягнення заявленої заборгованості та в якому розмірі.

Відповідаючи на вказані питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що кредитний договір № 103816191 від 03.12.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач ініціював отримання кредиту, зазначив необхідні персональні та платіжні дані, пройшов процедуру ідентифікації та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн підтверджується наданими позивачем доказами, які суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору чи отримання кредитних коштів, відповідачем суду не надано.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного погашення заборгованості за кредитним договором № 103816191 від 03.12.2025 року відповідач також не надав.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.06.2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1.

Суд враховує, що 30.07.2026 року введено в дію Закон України «Про факторинг» № 4466-IX від 03.06.2025 року.

Водночас відповідно до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону його положення застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону. Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення його в дію.

Оскільки договір факторингу № МТ-260626-1 укладено 26.06.2026 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент його укладення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

На виконання договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі Переліку (реєстру) боржників № 1.

Відповідно до витягу з Переліку (реєстру) боржників № 1 до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103816191 від 03.12.2025 року.

Факт здійснення фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

За змістом ст. 1082 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору факторингу, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.06.2026 року на номер мобільного телефону відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та про набуття ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» статусу нового кредитора.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме собою не припиняє його зобов`язання та не звільняє від обов`язку погасити заборгованість. У такому випадку новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків, а виконання боржником зобов`язання первісному кредитору вважається належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному, ні новому кредитору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06.08.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 103816191 від 03.12.2025 року становить 20242,60 грн, з яких: 4990,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3552,60 грн заборгованість за процентами; 3700,00 грн заборгованість за комісією; 8 000,00 грн штраф.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4990,00 грн. та процентами у розмірі 3552,60 грн. підтверджується умовами кредитного договору, графіком платежів, розрахунком заборгованості та іншими письмовими доказами.

Проценти нараховано у межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до передбачених договором процентних ставок.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідач суду не подав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4990,00 грн та процентами у розмірі 3552,60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 3700,00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною другою ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, надає виписку щодо погашення заборгованості, інформацію про платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати їх сплати, а також іншу інформацію, надання якої передбачено законом і договором.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

У постановах Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19, від 14.09.2022 року у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 року у справі № 168/349/20 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, умова договору щодо сплати такої комісії є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 3700,00 грн є комісією за обслуговування кредиту та кредитної заборгованості.

Водночас кредитним договором не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу за зазначену плату та виходили б за межі дій, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти безоплатно або у власних інтересах.

Доказів фактичного надання відповідачу будь-яких окремих додаткових чи супутніх послуг, за які нараховано комісію, позивачем суду не подано.

Саме зазначення комісії у кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів за відсутності визначення змісту послуги, за яку вона сплачується, не є достатньою підставою для покладення на споживача обов`язку зі сплати такої комісії.

За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача 3700,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 8 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач зазначає, що оскільки кредитний договір укладено після 24.01.2024 року, кредитодавець має право нараховувати неустойку за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки штрафу або пені за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року внесено зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», зокрема змінено пункт 6 та виключено пункт 6-1 цього розділу.

Разом із тим указаним Законом не було виключено чи змінено пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не містить застережень щодо його застосування виключно до договорів, укладених до певної дати, та поширюється на правовідносини, що виникають із кредитних договорів і договорів позики під час дії воєнного або надзвичайного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час виникнення спірних правовідносин.

Кредитний договір укладено 03.12.2025 року, а штраф у розмірі 8 000,00 грн нараховано за порушення зобов`язань під час дії в Україні воєнного стану.

Отже, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від обов`язку сплати такого штрафу, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором.

Оскільки відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн, граничний розмір неустойки за договором у будь-якому разі не міг би перевищувати 2 500,00 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 8 000,00 грн.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підлягають частковому задоволенню у розмірі 8542,6 грн, з яких: 4990,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3552,60 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні вимог про стягнення 3700,00 грн комісії та 8 000,00 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Новий колектор» судового збору у сумі 2662,40 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610-612, 638, 1054, 1055, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», заборгованість за кредитним договором № 103816191 від 03.12.2025 року у розмірі 8542,6 грн, з яких: 4990,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3552,60 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначене місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: В.В.Чопик