Ухвала суду № 139807736, 16.09.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6991/26

2/303/3283/26

УХВАЛА

16 вересня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Пітух В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського районного округу Закарпатської області Вімерт Владислав Іванович, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Мукачівського районного округу Закарпатської області Вімерт В.І., про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 13.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.09.2026 року.

27.08.2026 року від представника відповідача Міністерства юстиції України надійшло клопотання (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.08.2026 року) про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом цього спору є вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5 без заявлення вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, витребування майна або поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності позивача. Таким чином, наведені позивачем підстави позову стосуються переважно дотримання Міністерством юстиції України процедури розгляду скарги ОСОБА_4 . Відтак, представник Міністерства юстиції України вважає, що спір за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5 «Про задоволення скарги» належить до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом судового розгляду є дотримання суб`єктом владних повноважень адміністративної процедури розгляду скарги та меж контрольних повноважень, визначених статтею 37 Закону № 1952-IV, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

01.09.2026 року від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Пітух В.І., надійшло клопотання (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.09.2026 року) про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що предметом цього спору є вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5 без заявлення вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, витребування майна або поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності позивача. Таким чином, наведені позивачем підстави позову стосуються переважно дотримання Міністерством юстиції України процедури розгляду скарги ОСОБА_4 , а сам позивач зазначає про відсутність порушеного права. Відтак, представник відповідача вважає, що спір за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5 «Про задоволення скарги» належить до адміністративної юрисдикції, оскільки предметом судового розгляду є дотримання суб`єктом владних повноважень адміністративної процедури розгляду скарги та меж контрольних повноважень, визначених статтею 37 Закону № 1952-IV, а відтак провадження у справі підлягає закриттю. Додатково вказує на положення Закон України «Про адміністративну процедуру», що прямо передбачають судовий порядок визнання недійсним протиправного адміністративного акта через звернення до адміністративного суду. Щодо долученої позивачем ухвали Закарпатського кружного адміністративного суду від 08.02.2024 року по справі № 260/10601/23 якою закрито провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, як таку, що не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, представник зазначає, що у тій справі ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду із позовною вимогою про визнання противоправним та скасування наказу та зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису стосовно рішення про державну реєстрацію прав, яке було анульовано наказом № 3372/5 від 20.09.2023 року. Таким чином, спір в адміністративному суді стосувався відновлення порушеного права про відновлення якого ОСОБА_3 було заявлено в резолютивній частині позовної заяви на відміну від редакції позову в цій справі.

11.09.2026 року від представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Йосипчук О.В., надійшли заперечення проти клопотань про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.09.2026 року, зазначеною у протоколі судового засідання, заперечення представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Йосипчук О.В., повернуті позивачу без розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явився, його представник, адвокат Йосипчук О.В., в підготовчому засіданні заперечив проти закриття провадження у справі з тих підстав, що спір є приватноправовим, а тому має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача Міністерства юстиції України Запухлий Р.В. в підготовчому засіданні підтримав подані клопотання про закриття провадження у справі із зазначених в них підстав.

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче засідання не з`явилася, її представник, адвокат Пітух В.І., в підготовчому засіданні підтримав подані клопотання про закриття провадження у справі із зазначених в них підстав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Мукачівського районного округу Закарпатської області Вімерт В.І. у підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши позиції учасників судового розгляду, дослідивши та перевіривши доводи заявлених клопотань, із врахуванням відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, для суд приходить до наступного.

Відповідно до заявлених позовних вимог, із врахуванням ухвали суду від 16.09.2026 року про прийняття до розгляду заяви про зміну предмету позову, позивач просить суд: «1. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5. 2. Зобов`язати Міністерство юстиції України після набрання рішенням суду законної сили внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні відомості та вчинити реєстраційні дії, необхідні для відновлення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0048 га, кадастровий номер 2122755500:12:000:0091, у стані, що існував до виконання наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5, на підставі рішення приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Вімерта Владислава Івановича від 30.03.2023 року № 67007421».

Позов заявлений з тих підстав, що рішенням приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Вімерт В.І. від 30.03.2023 року № 67007421 було прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,0048 га.

Проте, наказом Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5, прийнятого за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 , рішення приватного нотаріуса від 30.03.2023 року № 67007421 було анульовано. Позивач вважає наказ Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5 таким, що прийнятий з порушенням порядку його прийняття та таким, що порушує його речове право на земельну ділянку.

Відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 13.04.2023 року у справі № 320/12137/20 і від 01.11.2023 року у справі № 908/129/22, згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації та визначається законом. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Головним критерієм розмежування адміністративної та цивільної судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В свою чергу приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведеного убачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право (постанова Верховного Суду від 16.02.2024 року у справі № 910/10009/22).

Згідно з чинним нормативно-правовим регулюванням у сфері державної реєстрації Мін`юст та його територіальні органи здійснюють розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства у межах компетенції, визначеної Законом про державну реєстрацію.

Процедура здійснення розгляду таких скарг Мін`юстом визначена Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (п. 14 Порядку № 1128).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що відповідач (Міністерство юстиції України) приймаючи оскаржуваний наказ про задоволення скарги та скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин з позивачем, позаяк останній ухвалено відповідачем (Міністерство юстиції України) за скаргою іншої особи, а не позивача, а тому спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора (нотаріуса в цьому випадку) про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача, як власника нерухомого майна. Участь Міністерства юстиції України як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зважаючи на викладене, відповідач (Міністерство юстиції України) у межах спірних правовідносин не здійснював владних управлінських функцій стосовно позивача, а відносини, що склалися між сторонами, не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої.

Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок щодо предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах у постанові від 04.06.2019 року у справі № 821/1504/17 (провадження № 11-1265апп18).

Так, у справі № 821/1504/17 за позовом фізичної особи до Мін`юсту, комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, треті особи: державні реєстратори, приватний нотаріус, обласна філія комунального підприємства, товариство, фізична особа, про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій та зобов`язання відновити реєстраційну дію Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Також Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постановах від 12.02.2020 року у справі № 1840/3241/18 і від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 дійшла висновку, що спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту та державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними в порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таким чином визначальним для розмежування судової юрисдикції у цій справі є не сам факт прийняття наказу суб`єктом владних повноважень, а характер права, на захист якого спрямовано позов, та зміст спірних правовідносин. Оскарження наказу по суті спрямовано на захист приватного майнового права позивача на майно від його порушення з боку відповідача. Таке оскарження безпосередньо пов`язане зі спором щодо правового титулу на земельну ділянку, а участь Мін`юсту як органу, що прийняв оспорюваний акт, не змінює приватноправового характеру цього спору.

Додатково суд враховує і про таке.

У грудні 2023 року ОСОБА_3 звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_4 та приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Вімерт В. І., про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5, зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги були фактично аналогічними тим вимогам, які розглядаються у цій справі. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 року провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що цю справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

В подальшому, ОСОБА_3 звертався до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Міністерства юстиції України, предметом розгляду якого також був наказ Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5 (справа № 303/2687/24). Постановою Верховного Суду від 27.05.2026 року у справі № 303/2687/24 в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено з підстав неналежного складу відповідачів у справі.

Верховний Суд у постанові від 27.05.2026 року (справа № 303/2687/24) зазначив, що у справі, яка переглядається, спір виник щодо речових прав на вказану земельну ділянку, а сторонами цього спору є, з одного боку, ОСОБА_3 , який посилався на безпідставне скасування наказом Міністерства юстиції України його права власності на спірне майно, а з іншого - ОСОБА_4 , яка ініціювала вказане скасування, оскільки вважала, що право власності на нерухоме майно належить їй.

Також Верховний Суд у постанові від 27.05.2026 року (справа № 303/2687/24) зазначив, що враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 року у справі № 910/2546/22, у розглядуваній справі Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем, незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права на нерухоме майно. Беручи до уваги те, що у заявленому спорі вирішується юридична доля майнових прав та інтересів ОСОБА_4 , а також виходячи з правової природи спірних відносин, ОСОБА_4 має брати участь у справі в якості співвідповідача.

Таким чином, повторно звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2023 року № 3372/5, ОСОБА_3 врахував позицію Верховного Суду щодо належного складу відповідачів у справі, якими у цій справі є Міністерство юстиції України та ОСОБА_4 . Більше того, Верховний Суд жодних застережень щодо порушення правил предметної юрисдикції у справу № 303/2687/24 не зазначав.

Ураховуючи сукупність наведених обставин, забезпечуючи гарантоване особі право на ефективний доступ до суду, суд приходить до висновку про те, що заявлені відповідачами клопотання про закриття провадження у справі слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 255, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідача Міністерства юстиції України та представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Пітух Василя Івановича про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 16.09.2026 року.

Суддя А.М.Заболотний