Рішення № 139807110, 14.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14122/26

Провадження № 2/761/10192/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Бульбі К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, в порядку регресу; інфляційних втрат; трьох відсотків річних; пені,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026р. позивач ТзДВ «Страхова група «Оберіг» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд: стягнути з відповідача на користь позивача:

- сплачену суму страхового відшкодування, в порядку регресу, у розмірі 2961,3 грн. (далі по тексту - вимога № 1);

- інфляційні втрати в розмірі 636,48 грн. (далі по тексту - вимога № 2);

- три відсотки річних в розмірі 180,9 грн. (далі по тексту - вимога № 3);

- пеню в розмірі 1748,67 грн. (далі по тексту - вимога № 4);

- судовий збір у розмірі 2662,4 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,5 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 грудня 2021р. між позивачем та відповідачем було укладено договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс № ЕР-207074044, за яким об`єктом страхування є цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 .

09 січня 2022р., приблизно о 18:45 год., в м. Києві, по проспекту Соборності, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), в результаті чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження та зазнали матеріальних збитків.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту - ДТП) залишив місце події не дочекавшись працівників поліції, чим порушив п. 2.10, а) ПДР України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2022р. по справі № 755/2244/22, яка набрала законної сили, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

На підставі вимоги - претензії від власника автомобіля «Volkswagen Polo», д.н. НОМЕР_2 , позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 2961,3 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач, залишив місце ДТП, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2961,3 грн. в порядку регресу, відповідно до п.п. в) п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, сторона позивача, на підставі ст. 625 ЦК України, просила суд, також стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати, три відсотка річних та пеню.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, досудова вимога позивача, відповідачем була проігнорована, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026р. відкрито провадження по справі, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В прохальній частині позову, сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність представника позивача, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові і не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подавав.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 грудня 2021р. між позивачем та відповідачем було укладено договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс № ЕР-207074044, за яким об`єктом страхування є цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (автомобіль «Hyundai Elantra» д.н. НОМЕР_1 ), і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

09 січня 2022р. в м. Києві, по проспекту Соборності, сталася ДТП, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив п. 13.1 ПДР України, та в подальшому залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10, а) ПДР України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2022р. по справі № 755/2244/22, яка набрала законної сили, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.

У відповідності з ч. 6. ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що на підставі вимоги - претензії власника автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , позивачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 2961,3 грн.

Звертаючись до суду з вказаним позовом (вимога № 1), позивач, в якості підстав позову посилався на положення п. в) п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

- якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права, зокрема, ст. 1191 ЦК України.

Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає в особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату через те, що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням.

Тобто, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.

У відповідності до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимоги № 1; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем сума страхового відшкодування у розмірі 2961,3 грн.

Щодо позовних вимог №№ 2-4, то в цій частині позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, вимога позивача (№ 4) про стягнення пені у розмірі 1748,67 грн. не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі ст. ст. 547, 548 ЦК України право на нарахування пені виникає виключно на підставі письмового договору або прямої норми закону. Оскільки між сторонами існують позадоговірні (регресні) відносини, а положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), не передбачено нарахування пені винуватцю ДТП на користь страховика, а тому суд приходить до висновку, що правові підстави для її стягнення з відповідача на користь позивача відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за змістом позову, сторона позивача зазначала, що в досудовому порядку, відповідачу було надіслано поштовим зв`язком, рекомендованим листом, з описом вкладення, досудову вимогу про виплату грошових коштів від 18 березня 2024р. вихідний № 36332/1, а тому позивач в обґрунтування періоду нарахування сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних посилався на період часу з 25 березня 2024р. по 07 квітня 2026р.

Однак, як встановлено судом з реєстру сформованих стороною позивача листів поштових відправлень (а.с. 30), стороною позивача була надіслана вимога не на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а на ім`я: « ОСОБА_2 », що позбавило відповідача отримати зазначену досудову вимогу.

Відповідно до ст. ст. 77, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Належними доказами відправлення вимоги є опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек поштового відділення, де зазначено отримувача та номер відправлення.

За відсутності доказів пред`явлення вимоги у досудовому порядку, суд приходить до висновку, що зі сторони відповідача не було прострочення виконання грошового зобов`язання, протягом заявленого позивачем вищезазначеного періоду часу. Оскільки розрахунок, відповідних нарахувань, в порядку ст. 625 ЦК України, проведено стороною позивача, на підставі недоведеного моменту виникнення прострочення, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, в частині вимог №№ 2, 3.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,5 грн., то в цій частині витрати підлягають зменшенню, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009р. № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8022,5 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред`явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми страхового відшкодування, яка підлягає стягненню зі сторони відповідача на користь позивача, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 750,0 грн., враховуючи часткове задоволення позову, і яка є обґрунтованою та відповідає дійсним, і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 993 ЦК України; ст. ст. 33, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код ЄДРПОУ: 39433769, місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми страхового відшкодування, в порядку регресу; інфляційних втрат; трьох відсотків річних; пені - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» сплачену суму страхового відшкодування у розмірі 2961 /дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна/ грн. 30 коп.; судовий збір у розмірі 2662 /дві тисячі шістсот шістдесят дві/ грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 750,0 /сімсот п`ятдесят/ грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: