Ухвала суду № 139806605, 16.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/14157/26

ун. № 759/24066/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.

Ухвалою суду від 02.09.2026 р. позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків. Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху було роз`яснено в самому тексті ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 03.09.2026 року у зареєстрованому електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Станом на момент винесення даної ухвали позивач недоліки, визначені в ухвалі суду від 02.09.2026 року, не усунув, про стан розгляду справи не цікавився.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом зазначеної норми особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, повинна дотриматися встановленого цивільним процесуальним кодексом порядку, в тому числі щодо форми, змісту позовної заяви, сплати судового збору, тощо.

Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви.

Відповідно до п. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України якою передбачено, що суд постановляє ухвалу якою заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. За встановлених судом обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду повторно.

За таких обставин, відповідно до ст. 185 ЦПК України, заяву слід вважати неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачу.

Щодо сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе повернути сплачену суму судового збору, оскільки позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - повернуто.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 185, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації - вважати неподаною та повернути позивачу.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА» сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ: 37993783) повернути позивачу Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА» сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, відповідно платіжної інструкції № 001618 від 28.07.2026.

Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16.09.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб