Ухвала суду № 139806591, 10.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/9094/26

ун. № 759/24569/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання відділу Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026110000000144 від 27.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про накладення арешту,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене у ході обшуку.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42026110000000144 від 27.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що службовими особами ТОВ «Оператор ГТС України» за попередньою змовою групою осіб із суб`єктами господарювання укладено понад 36 типових договорів на постачання блоків бетонних модульних, зокрема з ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП - А» (ЄДРПОУ 45247697), ТОВ «ГП СХІД-АГРО» (ЄДРПОУ 43115771), ТОВ «ТРАНС-БУД-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ 45323505), ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» (ЄДРПОУ 41130604),ТОВ «ЗЗБК «ЕТАЛОН» (ЄДРПОУ 38771657), ТОВ «А-ПРОМ» (ЄДРПОУ 45638852), ТОВ «ДНІПРО ПРОМСНАБ ТОРГ» (ЄДРПОУ 45609402), ТОВ «ЛІДЕР ПРОМСНАБ» (ЄДРПОУ 37434048), ТОВ «БК «ТАЛАН» (ЄДРПОУ 40261584) з метою незаконного заволодіння та розтрати грошових коштів у великих розмірах в умовах воєнного стану, шляхом зловживання службовим становищем.

Встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний засновник та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «ЗАХИСТ БЕТОН» (ЄДРПОУ 42149145) та ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП - А» (ЄДРПОУ 45247697) - ОСОБА_3 , який координує діяльність підприємств, які виробляють та поставляють матеріалів, що використовуються для виготовлення захисних конструкцій та не відповідає встановленим вимогам якості.

В ході досудового розслідування 02.09.2026 проведено обшук автомобіля марки RENAULT модель DOKKER, 2019 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «КАРГОКОМФОРТ» ЄДРПОУ: 45285360, в ході якого виявлено та вилучено: довіреність №ОБ-2023/02 від 04.12.2025; ?мобільний телефон IPhone 15Pro IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 .

02.09.2026 року зазначені об`єкти постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному проваджені, оскільки можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.

Вилучені документи та речі безпосередньо мають значення для досудового слідства та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження мають суттєве значення для досудового розслідування.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просить розглянути клопотання, яке підтримує у повному обсязі, у його відсутності.

Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , подав письмові заперечення проти клопотання прокурора. Вважає, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Обґрунтування необхідності арешту саме з причини доведення слідчим та прокурором обставин можливості знищення та пошкодження вилучених документів є лише припущенням, яке не підтверджено жодним доказом. Під час обшуку було вилучено телефон і документ, які взагалі не мають відношення до предмету розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Так, ОСОБА_3 є працівником ТОВ «КАРГОКОМФОРТ», де він офіційно працевлаштований на посаду головного інженера та автомобіль саме цього підприємства він використовує в своїй діяльності (саме в цьому автомобілі було проведено обшук). Вказане підприємство (ТОВ «КАРГОКОМФОРТ») взагалі не фігурує в фабулі кримінального провадження, в межах якого проведено обшук. Більш того, вказане товариство займається наданням в оренду техніки, що не є предметом дослідження, перевірки і доказування в цьому кримінальному провадженні, оскільки згідно з його фабулою, досліджуються питання поставки залізо-бетонних блоків та додержання умов їх якості під час виробництва. За даними органу досудового розслідування перевіряються обставини поставки залізо-бетонних виробів ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП-А», засновником якого нібито є ОСОБА_3 , проте жодного документу на підтвердження цього прокурором та слідством не надано. Крім того, навіть якщо припустити, що ОСОБА_3 є засновником цього товариства, слідством не надано жодних доказів на підтвердження самого факту поставки вказаним підприємством неякісної продукції на ТОВ «Оператор ГТС». Згідно з фабулою кримінального провадження, воно розслідується нібито за фактом вчинення кримінального правопорушення саме посадовими особами, тоді як ОСОБА_3 не є посадовою особою ТОВ «БІЛДІНГ ГРУП-А», не здійснює господарську та фінансову діяльність цього товариства та не має жодного відношення до цього кримінального провадження. Отже вважає, що вилучені телефон і документ не мають ніякого відношення до вказаного кримінального провадження, не є доказами у ньому, саме тому на них не може бути накладено арешт. Документи, які були додані до клопотання взагалі нічого спільного з доведенням необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_3 не мають. Вважає, що вищевикладене повністю підтверджує незаконність, необґрунтованість та невмотивованість клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Дослідивши клопотання і додатки до нього, слідчий суддя вважає, що клопотання необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів встановити існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали клопотання, додані до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку, що існує достатньо підстав вважати, існують підстави для застосування такого запобіжного заходу як арешт майна.

02.09.2026 проведено обшук автомобіля марки RENAULT модель DOKKER, 2019 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «КАРГОКОМФОРТ» ЄДРПОУ: 45285360, в ході якого виявлено та вилучено: довіреність №ОБ-2023/02 від 04.12.2025; ?мобільний телефон IPhone 15Pro IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 , які визнані речовими доказами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Дослідивши наявні матеріали, слідчий суддя вважає, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а рішення слідчого про необхідність вилучення цих речей є виправданим.

Не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності. При цьому слід зазначити, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи, що прокурором доведено, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, призведе до його знищення, приховання, псування, перетворення, слідчий суддя вважає наявними підстави для накладення арешту на вилучені речі.

Керуючись ст. ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026110000000144 від 27.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення ч. 4 ст. 191 КК України, про накладення арешту - задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, на майно вилучене в ході обшуку автомобіля марки RENAULT модель DOKKER, 2019 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ТОВ «КАРГОКОМФОРТ» ЄДРПОУ: 45285360, а саме на: довіреність №ОБ-2023/02 від 04.12.2025; ?мобільний телефон IPhone 15Pro IMEI НОМЕР_3 , IMEI НОМЕР_4 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя ОСОБА_1