Ухвала суду № 139805963, 14.09.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1888/26

Провадження № 1-кп/147/712/26

УХВАЛА

іменем України

14 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020000000272 від 08.06.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026020000000272 від 08.06.2026, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України.

14 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть потерпілого. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 08.06.2026 із додатками, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_6 , протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , висновками судово-медичних експертиз № 55 від 22.06.2026 та № 77 від 21.07.2026, висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/102- 26/12332-ІТ від 29.06.2026, сукупністю інших доказів, зібраних у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 10.06.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.06.2026 вищевказану ухвалу залишено без змін. Строк дії запобіжного заходу закінчується 04.10.2026, а тому сторона обвинувачення вважає за необхідне продовжити його дію, оскільки установлені раніше ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, до цього часу не зменшилися та продовжуються існувати.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Тому існує високий ступінь ризику того, що під страхом можливого притягнення до кримінальної відповідальності та загрози призначення в подальшому судом реальної міри покарання ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_4 статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Також слід врахувати, що в обвинуваченого ОСОБА_4 немає постійного джерела доходу, він звільнений з військової служби у зв`язку з наявністю на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, що дає йому можливість безперешкодно залишити територію України та виїхати за її межі.

Крім того, у зв`язку з тим, що показання свідків, потерпілих та висновки експертів мають вагоме доказове значення під час встановлення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, з метою ухилення від кримінальної відповідальності останній може здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Також, у період із 2024 року по 2026 рік ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а саме: керував автомобілем без чинного страхового полісу, перевищував дозволену швидкість руху у населених пунктах, рухався в темну пору доби з відсутнім номерним знаком, не виконував вимоги дорожнього знаку 3.12 В, не вмикав ближнє світло фар в умовах темної пори доби, тощо, а також неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_11 та тещі ОСОБА_12 , за що відносно останнього було винесено заборонний припис на вхід до будинку та заборону контактування.

Наведені факти у своїй сукупності переконливо доводять, що заходи адміністративного впливу не досягли своєї мети, не змінили поведінку підозрюваного і не стримали його від вчинення кримінально караного діяння. Це підтверджує наявність реального та обґрунтованого ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може продовжити протиправну поведінку та вчинити інші кримінальні правопорушення, у зв`язку із чим наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи сукупність характеризуючих даних обвинуваченого, його соціальних зв`язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вид передбаченого покарання, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, строк дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, вважає, що слід продовжити, оскільки ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та просить задоволити, при цьому навела доводи викладені в ньому.

Захисник ОСОБА_5 просить клопотання прокурора задоволити частково та визначити обвинуваченому заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому зазначає, що вчинення тяжкого злочину не дає підстави вважати, що наявний ризик ухилення від суду. Інші ризики в клопотанні не зазначені. Звертає увагу, що у ОСОБА_4 народилася четверта дитина. Аргументи прокурора, що обвинувачений може виїхати за межі України є необгрунтованими, оскільки він не отримував закордонного паспорта. Також звертає увагу, що обвинувачений повністю визнає вину, готовий відшкодувати завдану шкоду, має постійе місце проживання, чотирьох дітей, які на його утриманні.

Обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язується перед кожним потерпілим відшкодувати завдані збитки, які він заподіяв. Просить застосувати заставу, щоб він міг працювати і відшкодовувати шкоду.

Представник потерпілої ОСОБА_7 зазначає, що твердження сторони захисту мають декларативний характер, реальних дій щодо відшкодування потерпілим шкоди не здійснювалося. Ризики, наведені прокурором не змінилися і продовжують існувати.

Представник потерпілої ОСОБА_8 підтримав свого колегу, просить задоволити клопотання прокурора.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Згідно з ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини», «Нечипорук та Йонкало проти України»).

Також суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2026 року ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.08.2026, який вподальшому ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 серпня 2026 року було продовжено до 02 жовтня 2026 року.

За змістом положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.

Водночас за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.

Наведені прокурором у клопотанні доводи, а також покликання на зібрані докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Окрім того ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Переконливих доказів того, що до обвинуваченого можна застосувати більш м`який запобіжний захід, з огляду на наведені ризики, не здобуто.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Вік і стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі, таке обмеження конституційних прав, з огляду на наведені прокурором обставини, є виправданим, наведене свідчить про відсутність в обвинуваченого соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від суду, не буде незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Також суд бере до уваги, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні трьох дітей, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, та приходить до висновку, що, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Посилання захисника на недоведеність обставин, які виправдовують продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є безпідставними.

Сукупність встановлених судом обставин вказує на доцільність продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи кримінальне правопорушення, проявив самовпевненість у безкараності за свій вчинок.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

З огляду на перелічені вище ризики, які не змінились, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, підстав для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який немає.

Справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання, відповідно ще не досліджено письмові докази, не допитано свідків, потерпілих та обвинуваченого, що свідчить про те, що ризики, які слугували підставою обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу не втратили свою актуальність.

Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави.

Отже, застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, як про це просить захисник, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слід задоволити.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314-316, 331, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовільнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали направити на адресу ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та вручення обвинуваченому.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено о 08.45 год. 16 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1