Рішення № 139805408, 09.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 522/13487/25

провадження № 2/521/678/26

09 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), ОСОБА_2 про скасування постанови про передачу майна стягувачу, скасування свідоцтва про право власності та скасування арешту,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), ОСОБА_2 про скасування постанови про передачу майна стягувачу, скасування свідоцтва про право власності та скасування арешту, в якому просить суд скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 та відповідний акт у виконавчому провадженні ВП №49906644; скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на частки на домоволодіння, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати арешт, що накладений на частки на домоволодіння, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що є стягувачем аліментів на утримання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батька - ОСОБА_4 на підставі виконавчих листів №АЕ-101, виданого 08.07.2002 року Київським районним судом м. Одеси, та №521/6738/20, виданого 30.11.2020 року Малиновським районним судом м. Одеси. На їх виконання відкриті виконавчі провадження № 40416859 та №67911249, які перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича.

Позивачу стало відомо, що у виконавчому провадженні №49906644, відкритому на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №2-4876/11 від 06.03.2012 року (виданого Київським районним судом м. Одеси, про стягнення грошових коштів у розмірі 457 614,00 грн), відповідне майно боржника - частка домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було передано ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу. При цьому право власності ОСОБА_2 на зазначене майно зареєстровано 11.07.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. на підставі свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах (аукціонах), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серії 307, виданого 11.07.2023 року.

Позивач вважає, що зазначена передача майна відбулась із порушенням її прав як стягувача першої черги (аліменти), внаслідок недотримання державним виконавцем приписів законодавства та внаслідок недобросовісних дій відповідача, у зв`язку з чим оскаржувані постанова та дії виконавця мають бути визнані недійсними, а майно - витребуване у відповідача.

Позивач наголошувала, що така передача майна відбулася за наявності чинного судового арешту, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2009 року у справі № 2-3859/2009, та за одночасно чинних арештів, накладених в інших виконавчих провадженнях (у тому числі - на користь позивача), що виключало можливість виведення майна з-під арешту без судового рішення. 28.04.2025 року позивач подала до Хаджибейського відділу ДВС заяву (скаргу) про скасування постанови про передачу майна стягувачу, у відповідь на яку 08.05.2025 року отримала лист № 73059 із повідомленням про те, що виконавче провадження № 49906644 завершено 17.06.2020 року, а його матеріали знищено у 2024 році.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_5 подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Представник Відповідача-1 - Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Малога Дмитро Андрійович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На виконання ухвали суду від 01.04.2026 року надав до суду заяву від 18.04.2026 року, у якій підтвердив, що виконавче провадження №49906644 на примусовому виконанні у Відділі перебувало на підставі виконавчого листа №2-4876/11 від 06.03.2012 (Київський районний суд м. Одеси) про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 457 614,00 грн. Виконавче провадження було відкрите 18.01.2016 та завершене 17.06.2020 у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». З посиланням на пункт 2 Розділу 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, представник Відповідача-1 повідомив, що матеріали виконавчого провадження знищені у 2024 році у зв`язку із закінченням строку зберігання. Одночасно надіслав скан-копії документів виконавчого провадження, які збережені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, та зазначив ідентифікатор доступу до неї.

Відповідач-2 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, його представник ОСОБА_6 подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вказала, що сторона відповідача вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, посилаючись зокрема на те, що державним виконавцем Таран В.В. було повністю дотримано вимоги ч.ч. 6-9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом повідомлення стягувача про нереалізацію майна на третьому аукціоні та винесено постанову і складено акт про передачу майна стягувачу після його рішення про залишення майна за собою. Відтак, на думку відповідача-2, твердження позивачки щодо недотримання державним виконавцем приписів законодавства та недобросовісних дій виконавця та відповідача є припущеннями, які не містять під собою жодного фактичного та нормативно-правового обґрунтування.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є стягувачем аліментів на утримання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнення провадиться на підставі виконавчих листів № АЕ-101 від 08.07.2002 року (Київський районний суд м. Одеси) та № 521/6738/20 від 30.11.2020 року (Малиновський районний суд м. Одеси). На виконання зазначених виконавчих документів у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. відкриті виконавчі провадження № 40416859 (з 10.09.2009 року) та № 67911249 (з 15.12.2021 року).

ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності є власником частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23309502, реєстраційний номер об`єкта речових прав 2763619151100. Право власності виникло на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02.10.2007 року у справі № 2-4681/07. Іншим співвласником зазначеного домоволодіння (у розмірі частки) є ОСОБА_7 .

На вказану частку домоволодіння, що належить ОСОБА_4 у різні періоди були накладені арешти, які станом на 11.07.2023 року залишалися чинними: арешт на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2009 року у справі № 2-3859/2009 (реєстраційний номер обтяження 8791212, дата реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження - 10.06.2009 року); арешт на підставі постанови Другого Київського ВДВС Одеського МУЮ АА № 168252 від 27.05.2010 року (реєстраційний номер обтяження 9866205); арешт на підставі постанови Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ від 24.05.2018 року № 49906644 (реєстраційний номер обтяження 50973952); арешт на підставі постанови Другого Київського ВДВС АСВП № 62496471 від 08.07.2020 року (реєстраційний номер обтяження 50978138); арешт на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. ВП № 67911249 від 10.02.2022 року (реєстраційний номер обтяження 50978274).

На підставі виконавчого листа №2-4876/11 від 06.03.2012 року, виданого Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 457 614,00 грн, 18.01.2016 року відкрите виконавче провадження № 49906644, яке після кількох реорганізацій органів державної виконавчої служби перебувало у Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, надалі - у Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), правонаступником якого є Відповідач-1.

Постановою старшого державного виконавця від 24.05.2018 року у виконавчому провадженні № 49906644 описано та накладено арешт на майно боржника, а саме - частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою від 19.06.2018 року (з подальшим підтвердженням постановою від 13.05.2019 року) для оцінки описаного майна призначено суб`єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Бюро оцінки СТЕФАНОВИЧ». Відповідно до звіту про оцінку, отриманого Відділом 13.05.2019 року, ринкова вартість частки домоволодіння становила 215 100,00 грн.

Реалізація арештованого майна відбувалась на електронних торгах через ДП «СЕТАМ».

Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 439718 від 28.10.2019 року (лот № 376783, стартова ціна 215 100,00 грн) торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів; згідно з протоколом № 445397 від 18.11.2019 року (лот № 384341, стартова ціна 182 835,00 грн після 15-відсоткової уцінки) торги також не відбулися через відсутність допущених учасників; згідно з протоколом № 451126 від 09.12.2019 року (лот № 389279, стартова ціна 150 570,00 грн після повторної уцінки) торги знову не відбулися через відсутність допущених учасників.

16.12.2019 року стягувачу ОСОБА_2 . Відділом було направлено лист про залишення за собою нереалізованого майна у рахунок погашення боргу; цього ж дня - 16.12.2019 року до Відділу надійшла заява стягувача про залишення майна за собою.

16.12.2019 року головним державним виконавцем Тараном В.В. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а також складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, згідно з якими ОСОБА_2 у власність передано частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 150 570,00 грн. У пункті 3 резолютивної частини постанови від 16.12.2019 року виконавцем зазначено про припинення чинності арешту зазначеного майна.

Постановою старшого державного виконавця Гульчака А.С. від 17.06.2020 року у виконавчому провадженні № 49906644 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, у мотивувальній частині постанови зафіксовано, що залишок боргу за виконавчим документом становить 307 044,00 грн.

11.07.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. на підставі свідоцтва про придбання майна на прилюдних торгах (аукціонах), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серії 307 від 11.07.2023 року, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на частку зазначеного домоволодіння. Індексний номер рішення про державну реєстрацію - 68403639 від 11.07.2023 року .

Про факт державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 позивачу стало відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 427723480 від 20.05.2025 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, врегульований статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - грудень 2019 року).

Згідно з частиною першою вказаної статті реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 56 цього Закону, здійснюється шляхом проведення електронних торгів або за фіксованою ціною.

Відповідно до частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Частина сьома цієї ж статті визначає, що у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання зазначеного повідомлення письмово не звернувся до виконавця із заявою про залишення за собою нереалізованого майна, майно повертається боржникові, а за відсутності можливості такого повернення - реалізується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України для реалізації безхазяйного майна. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову; за фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Черговість задоволення вимог стягувачів визначена статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої зазначеної статті у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, а також вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника; у третю чергу задовольняються інші вимоги в порядку надходження виконавчих документів.

Правова природа передачі стягувачу нереалізованого на публічних торгах майна знайшла відображення у сталій практиці Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду від 08.03.2020 у справі № 757/18345/17-ц, від 09.12.2020 у справі № 522/5065/15-ц, від 27.01.2021 у справі № 569/12688/18 (провадження № 61-4813св19), від 17.02.2021 у справі № 757/9754/13, від 17.03.2021 у справі № 545/3103/16-ц, від 24.03.2021 у справі № 755/15712/19, від 26.05.2021 у справі № 727/2176/20, від 08.12.2021 у справі № 755/5532/20, від 05.10.2022 у справі № 201/136/15, від 27.04.2023 у справі № 509/2654/19 сформульовано правовий висновок про те, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Оформлення актом (постановою) державного виконавця відповідних договірних відносин з купівлі-продажу майна за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу, і така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Одночасно у зазначених постановах Верховний Суд сформулював висновок про те, що у разі передачі нерухомого майна стягувачеві, який оформив право власності на майно, ефективним способом захисту прав боржника (а рівно й інших осіб, чиї права порушено такою передачею) може бути лише пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і державного виконавця як відповідачів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що передача частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачу ОСОБА_2 згідно з постановою та актом від 16.12.2019 року у виконавчому провадженні № 49906644 відбулася з порушенням вимог законодавства України з наступних підстав.

Станом на день винесення оскаржуваної постанови (16.12.2019 року) на частку зазначеного домоволодіння діяв арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2009 року у справі № 2-3859/2009. Зазначений арешт накладено судом у порядку забезпечення позову у справі, стороною у якій державний виконавець та ОСОБА_2 не були.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх постановив, за клопотанням заінтересованої особи або з ініціативи суду. Тим самим одностороннє припинення виконавцем чинності арешту, накладеного в порядку забезпечення позову судом, у пункті 3 резолютивної частини постанови від 16.12.2019 року, є перевищенням меж повноважень виконавця. Зазначену обставину додатково підтверджує постанова Одеського апеляційного суду від 07.11.2024 року у справі № 947/14039/22, якою частково задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця Колечка Д.М. на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2022 року - цією постановою фактично зазначено, що арешт від 01.06.2009 року у справі №2-3859/2009 залишається чинним і може бути скасований виключно у порядку окремого позовного провадження про зняття арешту з майна.

Вимоги позивача ОСОБА_1 як стягувача аліментів у розумінні частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» належать до першочергових. Виконавче провадження на її користь відкрито 10.09.2009 року - тобто за понад шість років до відкриття виконавчого провадження № 49906644 на користь ОСОБА_2 (18.01.2016 року). Заходи щодо забезпечення реалізації першочергових вимог позивача при передачі майна стягувачу ОСОБА_2 у грудні 2019 року державним виконавцем не вживались.

Окрім того, суд враховує, що всі три електронні торги (28.10.2019, 18.11.2019 та 09.12.2019) не відбулися через відсутність будь-яких допущених учасників торгів, що у сукупності з наявністю на майні низки чинних арештів (що безумовно відображувалися у відповідних реєстрах на момент проведення торгів) свідчить про об`єктивну обмеженість ринкової оборотоздатності цього майна, і саме ця обставина, залишена державним виконавцем без належної правової оцінки, спричинила передачу майна стягувачу за ціною 150 570,00 грн, тобто на понад 30 відсотків нижче за первісну оцінку його ринкової вартості.

Також суд бере до уваги, що виконавче провадження №49906644 завершене 17.06.2020 року на підставі постанови старшого державного виконавця Гульчака А.С. про повернення виконавчого документа стягувачу, при цьому залишок боргу склав 307 044,00 грн, тобто виконавчий документ виконаний частково. Однак право власності ОСОБА_2 на передане майно було зареєстровано лише через понад три роки після завершення виконавчого провадження - 11.07.2023 року, тобто у період, коли виконавче провадження вже було припинено, а виконавець втратив процесуальні підстави для здійснення дій щодо оформлення передачі майна.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11.

За таких обставин наступним етапом було оформлення 11.07.2023 року державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г. на підставі свідоцтва серії 307 від 11.07.2023 року, що фактично закріпило юридично неспроможний правовий стан, який утворився внаслідок оскаржуваних постанови та акта від 16.12.2019 року. За цих умов свідоцтво про право власності, як похідне від визнаних судом такими, що не відповідають закону, оскаржуваних постанови та акта, підлягає скасуванню.

Судом також враховано, що згідно з інформаційною довідкою №427723480 від 20.05.2025 року позивач вперше отримала письмово підтверджені дані про факт державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірне майно. До цього моменту, попри загальнодоступність відомостей Державного реєстру речових прав, позивач не мала об`єктивної можливості дізнатися про факт та обставини передачі майна, оскільки не була стороною виконавчого провадження №49906644 і не отримувала повідомлень про його рух. З огляду на це, а також з урахуванням того, що позов було подано 17.06.2025 року - тобто у межах трьох тижнів з моменту одержання інформаційної довідки, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку на звернення до суду є поважними, а строк такого звернення підлягає поновленню.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Задовольняючи вимогу про скасування арешту, накладеного на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , суд виходить з того, що вказана вимога є похідною від задоволення основних вимог і безпосередньо випливає із зобов`язання суду відновити правовий стан майна, який існував до неправомірної передачі, а також забезпечити можливість подальшого правильного застосування норм виконавчого провадження до нерухомого майна у виконавчих провадженнях, стягувачем в яких є позивач як першочергова стягувачка.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, що підтверджується квитанцією №3483-4471-8671-6031 від 12.06.2026 року.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 158, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1, 18, 46, 61 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), ОСОБА_2 про скасування постанови про передачу майна стягувачу, скасування свідоцтва про право власності та скасування арешту задовольнити.

Скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 та відповідний акт у виконавчому провадженні ВП №49906644.

Скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на частки на домоволодіння, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати арешт, що накладений на частки на домоволодіння, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41405463, адреса: м. Одеса, вул. Старицького, буд. 10А) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок у рівних частках.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

09.09.26