Ухвала суду № 139804997, 16.09.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1971/25

УХВАЛА

16 вересня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 29.01.2026 у цивільній справі за позовом ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 29.01.2026, ухваленому у справі №502/1971/25 за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 задоволені.

13.09.2026 ОСОБА_1 через «підсистему Електронний суд» звернувся із заявою про перегляд заочного рішення, у якій просить поновити строк на подачу заяви та скасувати заочне рішення з призначенням справи до розгляду.

Заявником у заяві про перегляд заочного рішення зазначено, що вказане заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області винесено без повідомлення відповідача про розгляд справи, жодних повісток він не отримував, а також послався на те, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Оглянувши матеріали зазначеної вище цивільної справи, зміст заяви про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 29.01.2026 набрало законної сили 03.03.2026.

Судом, перед відкриття провадження у справі, відповідно до вимог ст. 187 ЦПК України, встановлено зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_1 .. У подальшому на вказану адресу судом надсилалася ухвала про відкриття провадження у справі та заочне рішення, проте конверти поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Днем вручення судової повістки відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наведена норма дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Саме такий підхід підтверджується чіткою та послідовною судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, постановами Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що судова повістка ОСОБА_1 була вручена, а фактична його відсутність за зареєстрованим місцем проживання, що призвело до її неотримання, закон ставить у провину такої особи.

Встановлено, що заявником 13.08.2026 через «підсистему Електронний суд» було подано заяву про ознайомлення з матеріалами вказаної справи.

13.09.2026 було подано заяву про перегляд заочного рішення.

Крім того вказано, що заявником подавалася аналогічна заява 15.08.2026, проте з технічних причин не відправлена, у зв`язку з чим просить суд встановити, якщо заява, сформована в ЄСІТС 15.08.2026, з технічних причин не була зареєстрована судом, визнати наведені обставини поважними та поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

З підсистеми «Електронний суд» встановлено, що заява про перегляд заочного рішення 15.08.2026 ОСОБА_2 не подавалася та така судом не реєструвалася.

Тобто, ОСОБА_2 просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з підстав визнання судом поважними технічні причини неподання заяви 15.08.2026, проте не обґрунтовується поважність таких причин до 15.08.2006, окрім як неповідомленням його про розгляд справи.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

Тобто, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Так, відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведеного обґрунтування, а також враховуючи, що заяву про перегляд заочного рішення було подано без додержання вимог ч.3 ст. 284 ЦПК України, таку необхідно залишити без розгляду.

Керуючись ст. 126, 127, 284, 285, 287 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 29.01.2026 у цивільній справі за позовом ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Березніков