Рішення № 139804083, 15.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/9311/26

Номер провадження2/711/4131/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

15 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., при секретарі Кобилки Є.О розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Укрглобал Фінанс» через систему Електронний суд звернулося до Соснівського районного суду м.Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Позовні вимоги мотивує тим, що 31.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8141334, відповідно до якого остання отримала 15000,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

14.08.2024 року між відповідачем та первісним кредитором було укладено Додаткова угода до Кредитного договору згідно, якого сума кредиту була збільшена до 25000,00 грн. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн. були перераховані Відповідачу 31.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .

16.05.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал фінанс» укладено договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до умов якого право вимоги за договором №8141334 від 31.07.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс». Тобто ТОВ «ФК «Укрглобал фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 70300.00 грн, з яких: 25000.00 грн заборгованість за кредитом, 34750.00 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно, 10550.00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Укрглобал фінанс» суму заборгованості у розмірі 70300.00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Витребувано докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання про розгляд справи у відсутність представника, в якому він одночасно вказує, що підтримує позовні вимоги, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання.

Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 223, 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином

Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.

Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 31.07.2024 між ТОВ «авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 8141334 про надання споживчого кредиту, строком на 360 днів, відповідно до якого остання отримала 15000,00 грн, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

16.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал фінанс» укладено договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 8141334 від 31.07.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс».

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 16.05/25-Ф від 16.05.2025, ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 70300.00 грн, з яких: 25000.00 грн заборгованість за кредитом, 34750.00 грн заборгованість за нарахованими процентами, 10550.00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 8141334 від 31.07.2024 року у розмірі 70300.00 грн.

Усупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не погасила кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідно до ст. ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, в передбачені кредитним договором, кредит не погашений.

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання умов вищезазначеного договору.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, пов`язані з видачею кредитних коштів на користь відповідача.

Відповідач допустив порушення строків повернення кредитних коштів та сплати процентів.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відтак, аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8141334 від 31.07.2024 року.

Судом встановлено, що відповідачем умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування.

Таким чином, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8141334 від 31.07.2024 року у розмірі 25000.00 грн заборгованість за кредитом, 34750.00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Водночас, позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 10550.00 грн, як суми заборгованості за штрафом, не підлягає задоволенню.

Так, згідно з розділом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по даний час.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Зміст і суть відносин між сторонами у цій справі це виконання позичальником грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки прострочення заборгованості за кредитним договором відбулося у період дії в Україні воєнного стану, відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а тому вимоги позивача про стягнення 10550.00 грн штрафу є безпідставними.

Посилання в позовній заяві на те, що до вказаних правовідносин у цій справі має бути застосовано спеціальний Закон України «Про споживче кредитування», на підставі якого укладено спірний кредитний договір з умовою про сплату штрафу, відхиляються судом.

Так, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не містить у собі вказівки, що він застосовний до договорів, які укладені лише до 24.02.2022 року.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу. І поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Таким чином, норми ЦК України мають переважну дію над іншими правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 10550.00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи зібрані докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги в суді знайшли своє підтвердження і підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 59750.00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 70300.00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 59750.00 грн, що становить 84.99% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2262.77 грн.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст. 133-137 ЦПК України.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: витяг із акту приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026 року до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року загальна вартість яких складає 100 000.00 грн замовник ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал Фінанс», виконавець Фізична особа підприємець ОСОБА_2 ; витяг з реєстру№1 до Акту приймання-передач наданих послуг №144 до Договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, замовник ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал Фінанс», виконавець Фізична особа підприємець ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим, судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій цивільній справі надава ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавав ОСОБА_2 як адвокат, тому у задоволенні прохання позивача про стягнення з відповідача 10000.00 грн в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_2 , слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал Фінанс» (м.Київ, бул.Вацлава Гавела буд.4, код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за Договором N28141334 від 31.07.2024 року у розмірі 59700.00 грн та судовий збір в сумі 2262.77 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий: Р.В.Демчик