Рішення № 139803712, 16.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18261/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами № 5079538 від 21.11.2021, № 94279 від 10.01.2022, у загальному розмірі 13 550 грн. 71 коп., а також витрати пов`язані зі сплатою збору та на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5079538, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2500,00 грн, а 10 січня 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 94279, за умовами якого відповідачу надано кредитну лінію, перший транш за якою становив 5334,00 грн. Позивач вказує, що відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за вказаними договорами не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув та нараховані проценти не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість. Право вимоги за договором № 5079538 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору відступлення права вимоги № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року, укладеного з ТОВ «МІЛОАН», а право вимоги за договором № 94279 на підставі договору № 28012025 від 28 січня 2025 року, укладеного з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС». Згідно з наданими позивачем розрахунками, заборгованість за договором № 5079538 становить 5764,73 грн, з яких 1998,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 3766,73 грн заборгованість за процентами; за договором № 94279 7785,98 грн, з яких 5088,35 грн заборгованість за тілом кредиту, 2496,63 грн проценти та 201,00 грн комісія. Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 13550,71 грн. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, перехід до позивача прав вимоги за вказаними договорами та положення цивільного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати, а саме 2662,40 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 липня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 116-117)

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 121-122) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надала.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

21 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5079538, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 2500,00 грн. (а.с. 9-15) Кредитні кошти надано шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку позичальника, що підтверджується квитанцією Liqpay № 1829106265. (а.с. 22)

10 січня 2022 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 94279, за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію з наданням коштів окремими траншами. Розмір першого траншу становив 5334,00 грн. (а.с. 25-30) Згідно з платіжного доручення № CRD_374419 кредитні кошти були перераховані відповідачу на зазначені нею платіжні реквізити. (а.с. 51)

Обидва кредитні договори укладені в електронній формі та підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором. Доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі чи належного виконання інших передбачених договорами грошових зобов`язань відповідачем матеріали справи не містять.

26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 26-07/2024 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5079538 від 21 листопада 2021 року. На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію зазначеного договору та документи щодо передачі відповідних прав вимоги. (а.с. 56-67)

28 січня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 28012025 про відступлення права вимоги, за яким до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 94279 від 10 січня 2022 року. Відтак позивач набув права вимоги до відповідача за обома спірними кредитними договорами. (а.с. 68-79)

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, станом на дату їх формування заборгованість за кредитним договором № 5079538 становить 5764,73 грн, у тому числі 1998,00 грн основного боргу та 3766,73 грн процентів. За кредитним договором № 94279 заборгованість становить 7785,98 грн, у тому числі 5088,35 грн основного боргу, 2496,63 грн процентів та 201,00 грн комісії. Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 13550,71 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості або її частини відповідачем суду не надано.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статі 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитні договори № 5079538 від 21.11.2021, № 94279 від 10.01.2022, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

З урахуванням умов договорів, загальна заборгованість за кредитним договором становить 13 550 грн. 71 коп.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань та спростування суми заборгованості перед позивачем. Суд встановив, що між сторонами виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту. Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому розрахунок заборгованості, який надав позивач суд приймає як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку відповідач не повернула банку. Отже, відповідач ОСОБА_1 не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і банк вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за кредитним договором № 5079538 - 5764,73 грн, у тому числі 1998,00 грн основного боргу та 3766,73 грн процентів, за кредитним договором № 94279 7785,98 грн, у тому числі 5088,35 грн основного боргу, 2496,63 грн процентів та 201,00 грн комісії. Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 13550,71 грн., однак суд не погоджується із таким розрахунком з огляду на наведені нижче мотиви.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 086 грн. 35 коп. та за процентами 6 263 грн. 36 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 201 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Разом з тим посилання на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як на підставу звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом є безпідставним, оскільки зазначена норма не передбачає припинення обов`язку позичальника сплачувати проценти, передбачені договором відповідно до статті 1054 ЦК України. Вказана норма стосується звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, зокрема від сплати неустойки та відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати вказані відсотки, від сплати яких відповідач звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення таких.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) ВП ВС зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитних договорів від 10.01.2022 та 21.11.2021 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитними договорами № 5079538 від 21.11.2021, № 94279 від 10.01.2022 з відповідача підлягає стягненню 13 349 грн. 71 коп., з яких: 7 086 грн. 35 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6 263 грн. 36 коп. заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 622 грн. 90 коп. (13 349 грн. 71 коп. х 2 662 грн. 40 коп. /13 550 грн. 71 коп.).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 9 000 грн. 00 коп.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг юриста із складністю справи та виконаних юридичних робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суд бере до уваги невелику складність справи, характер спірних правовідносин, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відсутність необхідності проведення складних процесуальних дій та участі представника позивача у судових засіданнях. Спір стосується стягнення заборгованості за двома кредитними договорами, а правове обґрунтування позову ґрунтується на загальних положеннях цивільного законодавства щодо кредитних зобов`язань та відступлення права вимоги. За таких обставин заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн суд вважає неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та фактично наданих послуг. З урахуванням наведеного, принципів розумності, справедливості та пропорційності суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає відшкодуванню, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, який є співмірним із характером спору, обсягом наданої правничої допомоги та складністю справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами № 5079538 від 21.11.2021, № 94279 від 10.01.2022 у загальному розмірі 13 349 (тринадцять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) гривні 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА