Рішення № 139803661, 08.09.2026, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1633/26

Провадження № 2/565/976/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м.Вараш

Вараським міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Незнамової І.М.,

з участю секретаря судового засідання Алексейчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

02.07.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2151197 від 09.03.2025 року в загальній сумі 63539,98 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.03.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2151197 (далі - кредитний договір №2151197 від 09.03.2025 року).

Кредитний договір №2151197 від 09.03.2025 року підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - B834, що був надісланий на вказаний відповідачем/позичальником номер мобільного телефону.

Згідно умов кредитного договору №2151197 від 09.03.2025 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 18000,00 грн., строком на 360 днів (з 09.03.2025 року по 04.03.2026 року) (п.1.3 договору), із (фіксованою) процентною ставкою в розмірах: 1,00% - стандартна, 0,8% - знижена, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості (п.п.1.5,1.5.1,1.5.2 договору).

Первісний кредитор - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало для ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , зазначений в кредитному договорі, на виконання умов п.2.1 договору.

26.11.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №261125/1, у відповідності до умов якого, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло належні ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу реєстру боржників від 26.11.2025 року до Договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 63539,98 грн., з яких: 17999,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 36540,00 грн. - заборгованість за відсотками; 9000,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором №2151197 від 09.03.2025 року в загальній сумі 63539,98 грн.

За вказаних обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 63539,98 грн., яка виникла за кредитним договором №2151197 від 09.03.2025 року, право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор».

30.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позову заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в частині заявленої суми заборгованості за нарахованими відсотками на суму кредиту та штрафом.

Відповідач вказує, що провела два платежі на погашення суми заборгованості в загальній сумі 9875,35 грн., а саме: 08.04.2025 року сплатила 4471,86 грн., 07.05.2026 року - 5403,49 грн. та вважає, що з наявного у справі розрахунку неможливо встановити факт врахування вказаних платежів при проведенні калькуляції загальної суми заборгованості, яка заявлена позивачем та складає 63539,98 грн.

Щодо розрахунків розміру заборгованості за нарахованими відсотками на суму кредиту та штрафом, відповідач вказує, що належного розрахунку таких складових заборгованості до позову не долучено.

Також зазначає, що неможливо встановити розмір процентної ставки та періоду її застосування.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 заперечує обставини відступлення ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» для позивача ТОВ «Новий Колектор» права вимоги за кредитним договором, однак не наводить будь-яких конкретних обґрунтувань.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечує факту укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів на виконання його умов.

У судове засідання представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» - Котова С.М., будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, не з`явилась, у позовній заяві просила розгляд справи провести у її відсутності, позов просила задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань до суду не подала.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Підставами для такого висновку суду є наступне.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом встановлено, що 09.03.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2151197.

Кредитний договір №2151197 від 09.03.2025 року підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - B834, що був надісланий на вказаний відповідачем/позичальником номер мобільного телефону - НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Згідно умов кредитного договору №2151197 від 09.03.2025 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 18000,00 грн., строком на 360 днів (з 09.03.2025 року по 04.03.2026 року) (п.1.3 договору), із (фіксованою) процентною ставкою в розмірах: 1,00% - стандартна, 0,8% - знижена, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості (п.п.1.5,1.5.1,1.5.2 договору).

Суд зазначає, що надані позивачем копії, завірені електронним підписом, а тому є належними та допустимими доказами у розумінні ст.76-78 ЦПК України і дають можливість встановити обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03.09.2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

У силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Ураховуючи викладені обставини, суд погоджується із доводами позивача, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий кредитодавцем позичальнику, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Суд зазначає, що кредитний договір, додаток №1 до кредитного договору - графік платежів, при направленні до суду позову, належним чином засвідчені, шляхом накладення цифрового підпису представником позивача.

Крім цього, зауважує, що кредитний договір, додаток №1 до кредитного договору - графік платежів, додаток №2 до кредитного договору, підписані електронними підписами відповідача, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалось перерахування кредитних грошових коштів, номер телефону) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, матеріали справи не містять.

Звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, матеріали справи також не містять.

Відповідач ОСОБА_1 не оскаржувала правомірність укладеного договору у судовому порядку, зустрічного позову щодо правомірності укладеного договору не подавала.

При цьому, суд зазначає, що договір містить інформацію про узгодження сторонами умов кредитування та реквізитів банківського рахунку, на який кредитор мав перерахувати кошти.

Первісний кредитор - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме - надало для ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18000,00 грн., шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , зазначений в кредитному договорі, на виконання умов п.2.1 договору, що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна» за вих №20251126-1864 від 27.11.2025 року.

Згідно вказаного листа, підтверджено успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 18000,00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - c2c570be-da34-4236-9104-4b8a895a72e9, при цьому, зазначено призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_4, номер якої відповідає масці картки № НОМЕР_1 , згідно умов п.2.1 кредитного договору.

З огляду на викладене та відсутністю заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладання кредитного договору №2151197 від 09.03.2025 року, відповідно до якого, відповідач отримала кредит в сумі 18000,00 грн.

26.11.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №261125/1, у відповідності до умов якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» прийняло належні ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу реєстру боржників від 26.11.2025 року до Договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 63539,98 грн., з яких: 17999,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 36540,00 грн. - заборгованість за відсотками; 9000,00 грн. - заборгованість за штрафом.

При цьому, суд вважає, що перехід права вимоги за кредитним договором проведено згідно вимог законодавства, про що позивачем надано належні та допустимі докази, тому відхиляє заперечення ОСОБА_1 в цій частині.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором №2151197 від 09.03.2025 року в загальній сумі 63539,98 грн.

На підтвердження розміру заборогованості, позивачем долучено відповідний розрахунок первісного кредитора, згідно якого вбачається, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «Новий Колектор», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника.

Щодо розрахунку процентів за користування коштами, з огляду на заперечення відповідача позовних вимог у цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 року, у справі №444/9519/12, слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий же правовий висновок підтверджено і постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року, у справі №910/4518/16.

За результатом аналізу кредитного зобов`язання за договором №2151197 від 09.03.2025 року, а також Додатку №1 до договору - графіку платежів, встановлено, що позичальник - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 18000,00 грн. строком (строк дії договору) на 360 днів (з 09.03.2025 року по 04.03.2026 року) (п.1.3 договору), із (фіксованою) процентною ставкою в розмірах: 1,00% - стандартна, 0,8% - знижена, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості (п.п.1.5,1.5.1,1.5.2 договору).

Сукупна вартість відсотків, зазначена в позові, в сумі 36540,00 грн., які обраховані за 173 дні за період з 09.03.2025 року по 26.11.2025 року, відповідає погодженим умовам укладеного кредитного договору та його додаткам, не перевищує розрахунковій вартості відсотків, зазначеній в договорі та його додатках, при цьому, в матеріалах справи наявний належний розрахунок заборгованості, що стосується нарахування відсотків від первісного кредитора - ТзОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

Крім того, в розрахунку первісного кредитора наявні відомості про сплату заборгованості ОСОБА_1 на загальну суму 9540,02 грн., а саме: 08.04.2025 року сплати 4320,01 грн. та 07.05.2025 року - 5220,01 грн., вказані сплати кредитором враховано на погашення відсотків за користування кредитом.

Суд зазначає, що згідно наданих скріншотів квитанцій про сплату, долучених відповідачем до відзиву, ОСОБА_1 зазначає, що провела два платежі на погашення суми заборгованості в загальній сумі 9875,35 грн., а саме: 08.04.2025 року сплатила 4471,86 грн., 07.05.2026 року - 5403,49 грн., при цьому, вказані платежі, як по датах їх проведення, так і по сумах, повністю співпадають із відомостями, відображеними в розрахунку первісного кредитора на загальну суму 9540,02 грн.

За вказаних підстав, суд вважає, що суми погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором враховані первісним кредитором та позивачем при визначенні загальної суми заборгованості.

Щодо нарахування для ОСОБА_1 9000,00 грн. заборгованості за штрафом, суд вважає що позовна заява не містить належного обґрунтування підстав нарахування такого.

Суд наголошує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, нарахування штрафу здійснювалось упродовж дії воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що нарахування позивачем 9000,00 грн. штрафу є безпідставним та таким, що не відповідає погодженим відповідачем умовам договору та пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2151197 від 09.03.2025 року в загальній сумі 54539,98 грн., з яких: 17999,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 36540,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково - на 85,84%, тому з відповідача ОСОБА_1 частково підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2285,40 грн. по сплаті судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Крім того, п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для реалізації свого процесуального обов`язку при поданні позовної заяви через електронний суд, зважаючи, що у ОСОБА_1 відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі електронного суду, позивачем було відправлено копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ», як наслідок понесено додаткові витрати в розмірі 234,18 грн., які також позивач просить стягнути з відповідача.

На підтвердження вказаних витрат, суду надано квитанцію ТОВ «Поштова служба «Е-ПОСТ» №2139921 від 01.07.2026 року, в якій зазначено загальну вартість відправлення 234,18 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.2,3,81,89,263,264,265,268,352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (юридична адреса: 01133, м.Київ, вул.Алмазова Генерала, буд.№13, оф.№601, код ЄДРПОУ: 43170298) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №2151197 від 09.03.2025 року в загальній сумі 54539 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 98 коп., з яких: 17999,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 36540,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати по справі в розмірі 2285 (дві тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 40 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати по справі в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 18 коп., понесені внаслідок направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційнускаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя І.М.Незнамова