Ухвала суду № 139802479, 10.09.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/923/26

381/2967/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Фастові скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026111310000376 від 01.05.2026,-

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на повідомлення про підозру, вручення якого відбулося 12.06.2026 у кримінальному провадженні №12026111310000376 від 01.05.2026.

В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_5 зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Захисник посилається на те, що органом досудового розслідування не зібрано достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення, а наведені у повідомленні про підозру обставини не підтверджують наявності в його діях усіх необхідних елементів складу кримінального правопорушення.

Зокрема, сторона захисту звертає увагу на відсутність належного підтвердження факту заподіяння матеріальної шкоди, її розміру, а також причетності ОСОБА_4 до заволодіння відповідним майном.

На підтвердження обґрунтованості повідомлення про підозру органом досудового розслідування, зокрема, використано матеріали проведених інвентаризацій. Водночас, на думку захисника, самі інвентаризаційні документи не можуть належним чином підтвердити факт нестачі майна, розмір завданої шкоди та причетність до її заподіяння саме ОСОБА_4 .

Адвокат зазначає, що первинні бухгалтерські документи, на підставі яких проводилися відповідні розрахунки та формувалися висновки інвентаризації, органом досудового розслідування на час повідомлення про підозру не були отримані та належним чином досліджені.

Також сторона захисту звертає увагу на те, що судова економічна експертиза для встановлення наявності та розміру матеріальної шкоди не проводилася.

Захисник вказує, що ним заявлялося клопотання про отримання первинної бухгалтерської документації, яке було задоволено, а органом досудового розслідування направлено відповідний запит до ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» щодо надання документів, на підставі яких проводилися інвентаризації. На переконання сторони захисту, зазначені обставини свідчать про те, що на момент повідомлення про підозру необхідні відомості для належного підтвердження розміру шкоди у розпорядженні органу досудового розслідування відсутні.

Крім того, адвокат посилається на положення частини другої статті 9 КПК України та зазначає, що орган досудового розслідування не забезпечив повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не встановив обставини, які можуть свідчити на користь ОСОБА_4 , та не надав їм належної правової оцінки.

12 червня 2026 року після повідомлення про підозру ОСОБА_4 набув процесуального статусу підозрюваного та реалізував право на захист, залучивши захисника ОСОБА_6 , а в подальшому адвоката ОСОБА_5 .

Також із матеріалів вбачається, що 31 серпня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої правову кваліфікацію його дій змінено з частини четвертої статті 185 КК України на частину четверту статті 191 КК України.

09 вересня 2026 року адвокатом ОСОБА_5 подано доповнення до скарги в порядку пункту 10 частини першої статті 303 КПК України.

У доповненні до скарги захисник зазначає, що 31 серпня 2026 року під час підготовчої процесуальної дії ОСОБА_4 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри з частини четвертої статті 185 КК України на частину четверту статті 191 КК України.

На думку захисника, нових доказів, які б виникли або були отримані після повідомлення про первісну підозру та які б обґрунтовували зміну правової кваліфікації, стороною обвинувачення не наведено.

Адвокат також зазначає, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було вручено ОСОБА_4 31 серпня 2026 року о 21 годині 30 хвилин без участі його захисників, що, на переконання сторони захисту, порушує право підозрюваного на захист.

Крім того, захисник посилається на те, що органом досудового розслідування не встановлено належним чином обставин щодо наявності та розміру матеріальної шкоди, а відтак відсутні достатні дані як для висновку про наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, так і для зміни правової кваліфікації на частину четверту статті 191 КК України.

У зв`язку з цим просить прийняти доповнення до розгляду та скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31 серпня 2026 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 скаргу та доповнення до неї підтримав, просив скасувати повідомлену 12.06.2026 року підозру за ознакою ч.4 ст.185 КК України та скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2026 за ч.4 ст.191 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення скарги категорично заперечував, зазначив, що жодних порушень при врученні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри допущено не було, так дійсно ОСОБА_4 31.08.2026 о 21.30 було вручено таке повідомлення за місцем проживання, проте, за вказівкою своїх захисників він під розписку отримав повідомлення, хоча і без участі захисників, повісток про повідомлення захисників не направлялось, а розмір збитків було встановлено органом досудового розслідування на підставі актів інвентаризації.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, надані суду документи та оцінивши доводи сторін, дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але до закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Згідно з частиною першою статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення або наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити, серед іншого, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

Зі змісту наведених норм кримінального процесуального закону вбачається, що повідомлення про підозру є процесуальним рішенням сторони обвинувачення, яке повинно ґрунтуватися на достатніх фактичних даних, що дають підстави для обґрунтованого припущення про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому на цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання про винуватість чи невинуватість особи, не встановлює остаточно наявність або відсутність складу кримінального правопорушення та не надає доказам такої оцінки, яка повинна бути надана судом під час розгляду обвинувального акта по суті.

Разом з тим обов`язком слідчого судді при розгляді скарги на повідомлення про підозру є перевірка того, чи існували на момент повідомлення про підозру достатні дані, які об`єктивно могли слугувати підставою для висновку про можливу причетність особи до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

За змістом статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, хоча на стадії повідомлення про підозру закон не вимагає доведення вини особи поза розумним сумнівом, наявні матеріали повинні містити фактичні дані, які у своїй сукупності створюють достатню підставу для обґрунтованої підозри.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру, серед іншого, були матеріали проведених інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей.

Разом із тим надані суду матеріали не дають підстав для висновку про те, що на момент повідомлення про підозру органом досудового розслідування було належним чином встановлено фактичний розмір можливої нестачі, розмір заподіяної шкоди, механізм її виникнення та безпосередній зв`язок зазначених обставин із діями ОСОБА_4 .

Сам факт наявності розбіжностей, встановлених під час інвентаризацій, без належного дослідження первинних бухгалтерських та інших документів не може автоматично свідчити про вчинення саме ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Інвентаризаційні документи самі по собі не підтверджують ані факту умисного заволодіння майном ОСОБА_4 , ані конкретного способу такого заволодіння, ані наявності в його діях відповідного умислу, ані розміру шкоди, яка є наслідком саме його протиправних дій.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що стороною захисту порушувалося питання про необхідність отримання первинних бухгалтерських документів, на підставі яких проводилися відповідні інвентаризації та визначалися показники наявності товарно-матеріальних цінностей.

17 липня 2026 року органом досудового розслідування було повідомлено про задоволення відповідного звернення та направлення до ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» запиту щодо надання первинної бухгалтерської документації.

Таким чином, з матеріалів, досліджених слідчим суддею, вбачається, що питання щодо документального підтвердження первинних даних, покладених в основу інвентаризаційних матеріалів, залишалося предметом подальшого досудового розслідування.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру 12 червня 2026 року матеріали кримінального провадження не містили достатньої сукупності належних та взаємопов`язаних даних, які б дозволяли обґрунтовано пов`язати встановлені інвентаризаційними документами розбіжності саме з умисними діями ОСОБА_4 та зробити достатньо обґрунтоване припущення про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що відповідно до статті 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Дослідження первинної бухгалтерської документації має істотне значення для встановлення обставин щодо наявності або відсутності нестачі, її розміру, походження відповідних розбіжностей та можливого заподіяння матеріальної шкоди.

Водночас на момент повідомлення про підозру зазначені обставини не були належним чином підтверджені матеріалами, які були покладені в основу підозри.

Окремої оцінки потребує повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31 серпня 2026 року.

Як убачається з матеріалів справи, вказаним повідомленням змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 з частини четвертої статті 185 КК України на частину четверту статті 191 КК України.

Зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку навести фактичні обставини та докази, які дають достатні підстави для обґрунтованої підозри особи саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого новою правовою нормою.

Стаття 191 КК України: об`єктом цього злочину є відносини власності. Об`єктивна сторона: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Суб`єкт: службова особа. Суб`єктивна сторона: прямий умисел і корисливий мотив - одержання матеріальних благ для себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо.

Специфіка ст. 191 КК полягає в тому, що майно, яким особа заволодіває, не ввірене їй, не перебуває в її безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном. Зловживання службовим становищем - це спосіб заволодіння майном. Це означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.

За ст. 191 КК суб`єкт незаконно вилучає майно з наявних фондів і безоплатно обертає його на свою користь, використовуючи для цього службове становище як спосіб такого заволодіння.

Крім цього, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191КК України є правопорушенням з матеріальним складом, тобто суспільно небезпечні наслідки у вигляді матеріальної шкоди є обов`язковим елементом об`єктивної сторони.

При цьому, для обґрунтування підозри за частиною четвертою статті 191 КК України необхідна наявність фактичних даних щодо відповідного способу заволодіння майном, характеру повноважень особи щодо такого майна, а також інших обставин, які утворюють об`єктивну та суб`єктивну сторони відповідного кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та зазначено прокурором, розмір матеріальних збитків у сумі 481 697,35 гривень та 23 242 гривні було визначено органом досудового розслідування на підставі актів інвентаризації.

Досліджуючи зазначені акти у ході судового засідання слідчим суддею було встановлено, що такі акти мають підписи директора ТОВ «ЕГЕРЗУНД СІФУД» та на деяких є підпис одного чи двох членів інвентаризаційної комісії, підписи інших членів відсутні, що на переконання суду не можуть бути належними та допустимими доказами, які обґрунтовують підозру.

При цьому, висновку судової економічної експертизи з метою визначення розміру матеріальних збитків, матеріали досудового розслідування кримінального провадження не містять, також у матеріалах відсутня і постанови про призначення такої експертизи.

Отже, матеріали, досліджені слідчим суддею, не містять достатніх даних, які б усували наведені вище сумніви щодо фактичної наявності та розміру шкоди, а також дозволяли встановити конкретний механізм заволодіння майном чи його привласнення саме ОСОБА_4 ..

Саме по собі перенесення встановлених під час інвентаризації розбіжностей в основу іншої правової кваліфікації не є достатнім для висновку про обґрунтованість нової (зміненої) підозри.

Таким чином, зміна правової кваліфікації з частини четвертої статті 185 КК України на частину четверту статті 191 КК України не усунула недоліків первісної підозри та не забезпечила появи достатньої сукупності фактичних даних, які б обґрунтовували причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення за новою кваліфікацією.

Слідчий суддя також враховує доводи захисника щодо обставин вручення ОСОБА_4 31 серпня 2026 року повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за відсутності його захисників.

Так, слідчим суддею встановлено істотне порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, зокрема вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Дійсно, КПК України не містить заборони вручення повідомлення про підозру в неробочий час. Міститься лише заборона у проведенні слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 години до 6 годин).

Проте, при врученні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри жодного з двох захисників не було повідомлено належним чином відповідно до вимог ст.135,136 КПК України про проведення такої дії, і як наслідок захисник був відсутній при врученні змінеої підозри.

Право на захист є однією з основоположних засад кримінального провадження та гарантується положеннями Конституції України і КПК України. Підозрюваний має право користуватися правовою допомогою захисника та реалізовувати надані йому законом процесуальні права.

Разом із тим самі по собі обставини вручення повідомлення про зміну підозри без участі захисника не можуть розглядатися відірвано (окремо) від змісту та фактичного обґрунтування такого повідомлення.

У даному випадку наведені захистом обставини щодо реалізації права на захист додатково враховуються слідчим суддею з огляду на те, що сторона обвинувачення не надала достатніх фактичних даних, які б підтверджували обґрунтованість зміненої підозри.

Таким чином, сукупність досліджених обставин свідчить про те, що як первісне повідомлення про підозру від 12 червня 2026 року, так і повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31 серпня 2026 року не ґрунтуються на достатній сукупності належних та взаємопов`язаних доказів, які на відповідному етапі кримінального провадження могли б об`єктивно підтверджувати обґрунтованість підозри ОСОБА_4 .

При цьому слідчий суддя не надає остаточної оцінки доказам з точки зору доведеності вини ОСОБА_4 та не вирішує питання про його винуватість чи невинуватість, оскільки такі питання виходять за межі повноважень слідчого судді під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.

Однак встановлена відсутність достатніх фактичних даних для обґрунтованої підозри особи є підставою для скасування відповідного процесуального рішення сторони обвинувачення.

Згідно з частиною другою статті 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, яка може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що скарга адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , підлягає задоволенню, а повідомлення про підозру від 12 червня 2026 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31 серпня 2026 року скасуванню.

Керуючись статтями 9, 22, 42, 91, 94, 276-279, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026111310000376 від 01.05.2026, - задовольнити.

Скасувати повідомлення про підозру від 12.06.2026 підготовлене начальником відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 та погоджене прокурором Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12026111310000376 від 01.05.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 31.08.2026 підготовлене начальником відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 та погоджене прокурором Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12026111310000376 від 01.05.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повний текст ухвали складено та проголошено 16.09.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_9