Постанова № 139802035, 14.09.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/5559/26

Провадження 3/362/1769/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 КУпАП

встановив:

20.06.2026 о 11:37 год. у с-щі. Гребінки Білоцерківського району Київської області по вул. Київська, 155, водій ОСОБА_1 у порушення п. 2.1а ПДР України керував транспортним засобом Tayota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмежений в праві керування транспортними засобами Васильківським відділом ДВС в Обухівському районі Київської області ВП 56804731 від 30.05.2018. Правопорушення вчинене повторно протягом року (постанова ЕПР 1 № 376241 від 29.05.2025, притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2025, справа № 362/5123/25).

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, причини неявки суду невідомі.

Суд зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Устенко І.О. (діє на підставі ордеру серія АІ № 2075278 від 21.07.2026 та договору про надання правничої допомоги № 443 від 17.07.2026) у судовому засіданні зазначив, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування водія ОСОБА_1 в статусі водія, тобто керування ним транспортним засобом. Зауважує, що поліцейські не звертають уваги на наголошення дружини ОСОБА_1 про те, що саме вона сиділа за кермом. Наголосив, що працівники поліції не долучили до матеріалів справи рішення уповноваженого органу про обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Звернув увагу суду на продумане зловживання поліцейськими своїми правами, що виразилося у переслідуванні транспортного засобу, безпідставному пред`явленню до водія вигаданого порушення на обмеження керування транспортним засобом.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності заслухавши пояснення захисника, дійшов до висновку про таке.

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, зокрема: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Щодо оцінки аргументів сторін і досліджених судом доказів.

Факт керування транспортним засобом підтверджується даними відеозапису, зокрема відеофайлами «clip-2» та «clіp-3», де зафіксовано факт руху автомобіля Tayota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , та вихід водія ОСОБА_1 з-за керма після його зупинки на АЗС. Так само даний факт ОСОБА_1 не заперечував і при спілкуванні з працівниками поліції, пояснюючи свій вчинок життєвими обставинами (дитина не могла засокотітися).

На думку суду, винуватість ОСОБА_1 також підтверджується письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:

-фактичними відомостями викладеними в протоколі серії ЕПР 1 № 698103 від 20.06.2026,

-даними відеозапису події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому в судовому засіданні, на якому з-поміж іншого під час діалогу, який відбувся між поліцейським та ОСОБА_1 , останній вказує, що керував транспортним засобом, будучи обмежений в праві керування транспортними засобами. Отже, на відеозаписі ОСОБА_1 підтверджує не лише факт керування автомобілем, а і факт встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами;

-даними постанови ВП № 56804731 про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 05.03.2024 за несплату аліментів;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.06.2026, за яким 20.06.2026 об 11:37 год. він їхав з дружиною на автомобілі Tayota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , з ними були діти, які розплакались. Він допоміг з керуванням дружині;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.06.2026, за яким 20.06.2026 вона керувала автомобілем Tayota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , з ними були діти, які розплакались, і щоб їх заспокоїти чоловік допоміг їй в керуванні даним автомобілем.

Факт повторного протягом року притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП підтверджується довідкою щодо наявності повторності вчинення адміністративного правопорушення та даними адмінпрактики.

Так, 29.07.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 126 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

На думку суду, зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними, достовірними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251,252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, зібрані в порядку, встановленому законом та отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.

Посилання захисника на відсутність доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є неспроможними, оскільки це спростовується матеріалами справи, про що зазначено вище.

Не зважаючи на процесуальну позицію сторони захисту щодо невизнання вини за ч. 5 ст. 126 КУпАП, на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.

Отже, клопотання сторони захисту про закриття справи на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП відхиляється.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняла на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, та не керувати транспортним засобом, будучи обмежений в праві керування транспортними засобами.

Рішенням по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України,так як він керував транспортним засобом, будучи обмежений в праві керування транспортними засобами, повторно протягом року.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо накладення на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, то суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо належності останньому на праві приватної власності транспортних засобів, як і транспортного засобу, яким керував.

У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір

Керуючись ст. ст. 221, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок № UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф підлягає сплаті не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко