Рішення № 139801728, 14.09.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4124/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке з 25.11.2024 перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

06.11.2024 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю Городіщева Єлизавета Олегівна, звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить на підставі ст.ст. 514, 516, 526, 530, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7270368 від 14.11.2023 у загальному розмірі 59387,94 грн., з яких: сума кредиту 14800 грн., 26916,74 грн. нараховані проценти, 17671,20 грн. проценти нараховані позивачем за 60 календарних днів, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 14.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідчем ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний Договір № 7270368 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. 20.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідчем ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено Додаткову угоду до Договору № 7270368 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно з умовами кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди до договору: сума кредиту складає 14800 грн. (п.1.3 Договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (08.11.2024) вказуються в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору з урахуванням Додаткової угоди до Договору (п.1.4 Договору). ТОВ «Авентус Україна» свої договірні зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в загальній сумі 14800 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а саме: 14.11.2023 в сумі 13300 грн. згідно договору № 7270368 та 20.11.2023 в сумі 1500 грн. згідно додаткової угоди до договору № 7270368, що підтверджуєтсья довідками ТОВ «Пейтек Україна». Укладаючи Договір, сторони передбачили нарахування процентів за користування кредитом, а саме згідно з п.1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день у застосовується у межах строку, вказаного в п.1.4 Договору. Однак, відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не поверув тіло кредиту. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед кредитором 25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Зокрема за вказаним договором факторингу позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі: суми кредиту 14800 грн, суми процентів за користування кредитом 26916,74 грн, всього 41716,74 грн. Про відступлення права грошової вимоги за кредитрим договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електорнну адресу повідмолення. Після укладення договору факторингу № 25.07/24-Ф позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.07.2024-22.09.2024) в межах строку договору згідно з розрахунком заборгованості: 14800 грн. * 1,99% = 294,52 грн. * 60 каледндарних днів = 17671,20 грн. Таком чином, станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем склала 59387,94 грн., з яких: 14800 грн. - тіло кредиту, 26916,74 грн. - нараховані проценти, 17671,20 грн. нараховані проценти за 60 календарних днів, і є не сплачена.

Відповідно до рішення № 251124/1 від 25.11.2024 єдиного учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» з 25.11.2024 перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Ухвалу від 27.01.2025 про відкриття провадження та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін доставлено до електронного кабінету відповідача 28.01.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи закрема тим, що позивчачем не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо укладення електронного договору про надання споживчого кредиту № 7270368 від 14.11.2023 та його підписання одноразовим ідентифікатором; умови вказаного договору щодо процентної ставки, встановленої кредитодавцем на рівні 1,99% в день (п.1.5.1 договору), 29857,90% річних за весь строк користування кредитом (360 днів) та з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13648,41% річних (п.1,3 додаткової угоди до договору), є несправедливими у розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та протиправним відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак, договір про надання споживчого кредиту № 7270368 від 14.11.2023 є нікчемним правочином, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України); позивачем не доводено належними та допустимими доказами факт передачі права грошової вимоги до відповідача від первинного кредитора у заявленому позивачем розмірі за договором; заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому відповідач просить змешити їх до розміру 2000 грн., у зв`язку з чим відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розполіду між стронами.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач просить задоволити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Розглянвши доводи та заперченння сторін, викладені у заявах по суті спору, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов насупних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» і позивачем ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток, було укладено Договір № 7270368 про надання споживчого кредиту, який зі сторони відповідача підписаний 14.11.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7900. Електронна ідентифікація споживача здійснювалася при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

20.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідчем ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», також було укладено Додаткову угоду до Договору № 7270368 про надання споживчого кредиту, яка підписана відповідачем 20.11.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5032.

Вищезазначений кредитний договір та додаткову угоду до нього укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно з умовами договору № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023, з урахуванням додаткової угоди до нього від 20.11.2023, сума кредиту складає 14800 грн. (п.1.3 Договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (08.11.2024) вказуються в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору з урахуванням Додаткової угоди до Договору (п.1.4 Договору).

Пунктом 1.5.1 договору, сторони передбачили нарахування процентів за користування кредитом, а саме стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день і застосовується у межах строку, вказаного в п.1.4 договору 360 днів.

У додатковій угоді до договору № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 - від 20.11.2023, сторони погодили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка зазначена в договорі на дату його укладення складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29857,90 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 13648,41% річних; орієнтовна загальна варість кредиту зазначена в договорі на дату його укладення збільшиться та складе за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 120648,10 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженоїпроцентної ставки 116319,85 грн. Підписуючи цю додаткову угоди, споживач підтверджує, що перед укладенням цієї додаткової угоди йому була в чіткій та зрозумілій формів надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), з урахуванням збільшення суми кредиту.

Водночас, відповідно до Паспорту споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору № 7280368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 (стандартизована форма), підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5032 20.11.2023, стандартна процентна ставка становить 726,35 % річних (1,99% в день) та застосовується протягом строку кредиту, крім періоду застосування зниженої процентної ставки, якщо виконані умови її застосування; знижена процентна ставка становить 363,18% річних (0,995% в день) та застосовується з дати видачі кредиту до 14.11.2023, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати процентів, зігдно графіку платежів або здійснено часткове дострокове поверненян кредиту. Загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становлять 105848,10 грн. Порядок повернення кредиту полягає у сплаті 12 платежів за стандартною ставкою кожні 30 днів за весь строк користування кредитом, з яких: перший платіж ставноить 8656,50 грн., насупні 10 платежів по 8835,60 грн., останній 12 платіж 23635,60 грн., з яких: 8835,60 грн. проценти, 14800 грн. кредит.

За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» свої договірні зобов`язання перед відповідачем виконало в поному обзязі та надало відповідачу кредит в загальній сумі 14800 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а саме: 14.11.2023 в сумі 13300 грн. згідно договору № 7270368 та 20.11.2023 в сумі 1500 грн. згідно додаткової угоди до договору № 7270368, що підтверджуєтсья довідками ТОВ «Пейтек Україна». Факти зарахування коштів саме відповідачу ОСОБА_1 на зазначений ним у договорі картковий рахунок двома платежами: 14.11.2023 в сумі 13300 грн. та 20.11.2023 в сумі 1500 грн. підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 06.02.2025.

Із сформованої ТОВ «Авентус Україна» картки обліку договору (розрахунок заборгованості) № 7270368 від 14.11.2023, позичальник ОСОБА_1 , вбачається, що сума заборгованості станом на 24.07.2024 склала 41716,74 грн.. з яких: сума кредиту 14800 грн, сума процентів за користування кредитом 26916,74 грн.

25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК Фінтраст Україна», як фактором, (позивач) було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобовязань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог, та інші дані зазаначені в Реєстрі Боржників, який формуєтсья згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників від 25.07.2024, який є додатком №1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024, клієнт ТОВ «Авентус Україна» відступив, а фактор ТОВ «ФК Фінтраст Україна», позивач, прийняв право грошової вимоги до боржника за договором № 7270368 ОСОБА_1 , відповідача, із залишком заборгованості в розмірі 41716,74 грн, з яких: 14800 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 26916,74 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач у позовній заяві зазначив, що оскільки відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком платежів за договором та не повернув тіло кредиту, позивачем самостійно нараховано відповідачу проценти за 60 календарних днів в межах строку договору за період з 25.07.2024 по 22.09.2024. Так, згідно з Розрахунком заборгованості ТОВ «ФК Фінтраст Україна» за договором № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024), заборгованість позичальника ОСОБА_1 за договором № 7270368 від 14.11.2023 за період з 25.07.2024 по 22.09.2024 складає 32471,20 грн., з яких 14800 грн - тіло кредиту, проценти за 60 календарних днів 17671,20 грн.

Відповідно до рішення № 251124/1 від 25.11.2024 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейменовано з 25.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з приписами п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19).

Як встановлено судом, договір № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 та додаткова угода до нього від 20.11.2023 були підписані відповідачем ОСОБА_1 після ідентифікації та верифікації за допомогою системи BankID НБУ, з використанням мобільного застосунку/сайту ТОВ «Авентус Україна» та за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора: С7900, А 5032, що підтверджує укладення даних договору та додткової угоди до нього саме як електронних правочинів в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма їх істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо здійснення саме відповідачем електронного підпису договору та додаткової угоди за допомогою одноразового ідентифікатора стороною відповідача суду не надано.

Згідно з положеннями ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що згідно з умовами укладеного відповідачем договору № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 та додаткової угоди від 20.11.2023, останній отримав від ТОВ «Авентус Україна» в якості позики грошові кошти в сумі 14800,00 грн., однак своїх зобов`язань за вказаним договором щодо повернення кредиту (позики) та сплати відсотків за користування ними не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 41716,74 грн., з яких: сума кредиту - 14800 грн, сума процентів за користування кредитом 26916,74 грн.

Разом з цим позивач у позовній заяві зазначив, що згідно з п.1.5.1. кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. А оскільки відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком платежів та не повернув тіло кредиту. позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024) в межах строку договору, а саме 17671,20 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, приходить до висновку, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.

Згідно з ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлено, що матеріали прави не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , а також договору факторингу за яким вимоги за кредитним договором перейшли до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Набуття позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права вимоги заборгованості за договором № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 року у передбаченому законом порядку та у визначеному згідно умов цього договору розмірі під час судового розгляду відповідачем спростована не була.

Водночас слід зауважити, що покликання відповідача у відзиві на ту обставину, що прописані в додатковій угоді відомості про орієнтовну реальну річну процентну ставку 29857,90% та орієнтовну загальну вартість кредиту 12548,10 грн. є несправедливими у розумінні п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та протиправними відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», що є підставою вважати кредитний договір нікчемним, а отже договір не потребує визнанння його недійсним в судовому порядку, не спростовують презумпції правомірності кредитного договору (і як наслідок договору факторингу) та обгрунтованості позовних вимог з огляду на те, що в Графіку платежів, який є невід`ємною частиною крдеитного договору, та при розрахунку заборгованості за договором до боржника застосовано п.1.5.1 кредитного договору, згідно з яким узгоджена сторонами та застосована кредитодавцем стандартна процентна ставка за договором кредиту становить 1,99% в день (тобто 726,35% річних) у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 щодо повернення суми позики та процентів за користування грошовими коштами, і приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача кредитної заборгованості в сумі 41716,74 грн, з яких: 14800 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 26916,74 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Решту вимог позову щодо стягнення 17671,20 грн. нарахованих процентів за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024), які нараховані самостійно позивачем, суд вважає безпідставними, оскільки згідно з умовами договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 та відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25.07.2024, який є додатком №1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024, позивач купив у первинного кредитора право грошової вимоги до боржника - відповідача, на суму кредитної заборгованості останньго лише в розмірі 41716,74 грн, з яких: 14800 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 26916,74 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання, вважає, що позов обґрунтований частково і підлягає задоволенню лише в частині стягнення із відповідача на користь позивача кредитної заборгованості в сумі 41716,74 грн, з яких: 14800 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту) та 26916,74 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно достатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10000 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК Фінтраст Україна» та адвокатом Городищевою Є.О. 26.08.2024 укладено договір № 26/08-2024 про надання правової допомоги.

Відповідно до ордеру серії АІ №1722326 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» доручило адвокату Городищева Є.О. представляти інтереси товариства у Овруцькому районному суді Житомирської області.

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» замовило, а адвокат Городищева Є.О. виконав послуги професійної правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №7270368 від 14.11.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 на загальну суму 14800 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт № 173 від 21.10.2024.

В розділі 4 Договору передбачено, що клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з пунктом 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено про те, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розполіду між стронами, в якому відповідач просить заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн. змешити до розміру 2000 грн., оскільки їх розмір є завищеним та неспівмірним до виконаних адвокатом робіт та складності справи, яка розглядається судом в спрощеному порядку без виклику сторін.

Тому враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги задоволено частково і відповідачем заявлено клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Тому керуючись ст. ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимог задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс.118/2) заборгованість за договором № 7270368 про надання споживчого кредиту від 14.11.2023 в розмірі 41716,74 грн., з яких: 14800 грн. - тіло кредиту, 26916,74 грн. - проценти за користування кредитом, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1701,74 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.09.2026.

Суддя: В. І. Вачко