Рішення № 139800858, 16.09.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/849/26

Номер провадження 2/167/784/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

06 липня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») Лисенко О. С. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 03.11.2025-100000143 (далі - Договір, Кредитний договір). Відповідно до умов якого позичальнику надавався кредит у розмірі 30400 грн строком на 217 днів.

Вказує, що процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 1980 грн, нараховується і обліковується в день видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1980 грн, нараховується та обліковується кредитором в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів

Вказує, що 05 грудня 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано 2 транш грошових коштів в розмірі 8400 грн, строком на 185 днів з дати його надання, сплатою комісії за надання 2 траншу - 9% від суми кредиту, яка дорівнює 756 грн та сплатою комісії за обслуговування Додаткового договору в розмірі 756 грн.

Зазначає, що відповідно до п. 4.1 Договору, кошти позичальнику були перераховані на платіжний засіб споживача № НОМЕР_1 .

Представник позивача вказує, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 70624 грн, з яких: 22000 грн - тіло кредиту, 27196 грн - відсотки, 756 грн - комісія за надання кредиту, 5472 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 15200 грн - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи вищенаведене просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 03.11.2025-100000143 від 03 листопада 2025 року у розмірі 70624 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 130,98 грн.

24 серпня 2026 року представник відповідача Гарманчук О. І. через підсистему «Електронний суд» надіслала відзив на позовну заяву у якому заперечує проти задоволення позову в частині нарахування неустойки та комісій. Зазначає, що позивач неправомірно нарахував неустойку в розмірі 15200 грн за 2025 рік, діючи всупереч вимогам п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Дана норма звільняє боржника від відповідальності за прострочення кредитних та позикових зобов`язань на період дії воєнного чи надзвичайного стану та протягом 30 днів після його скасування. Крім того, вказує про нікчемність п. 8 Кредитного договору щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 756 грн та додаткової комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5472 грн. Посилаючись при цьому на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) і Об`єднаної палати КЦС ВС від 06 листопада 2023 (справа № 204/224/21). Представник наголошує, що встановлення плати за щомісячне інформування про стан кредиту є неправомірним. Позивач не надав доказів погодження та фактичного надання таких послуг споживачу, а тому умови договору щодо вказаних виплат є нікчемними, а позовні вимоги в цій частині безпідставними. З урахуванням вищенаведеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки та комісії.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 08 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 24 серпня 2026 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час та місце судового засідання розгляд справи відкладено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е611 підписав пропозицію ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (далі - Пропозиція).

Відповідно до п. 2.1 Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 3.1 Пропозиції, за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно з п. 4.1 Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4874-07ХХ-ХХХХ-5888.

Відповідно до п. 10.1 Пропозиції, цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитодацем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовом ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

03 листопада 2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е611 підписав Заявку кредитного договору № 03.11.2025-100000143 (кредитної лінії).

Згідно Заявки, кредитодавець відповідно до умов Договору № 03.11.2025-100000143 від 03 листопада 2025 року надає позичальнику кредит у сумі 22000 грн. Строк, на який надається кредит становить 217 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 07 червня 2026 року.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором (п. 5 Заявки).

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (п. 6 Заявки).

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 7 Заявки).

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту та дорівнює 1980 грн, нараховується і обліковується в день видачі кредиту (п. 8 Заявки).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1980 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів (п. 9 Заявки).

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,72% = (34489,25/22000)/217 х 100%) (п. 12 Заявки).

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - проценти річних). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 117 грн за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 117 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання єменшою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом (п. 17 Заявки).

Відповідно до відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 03.11.2025-100000143 (кредитної лінії) відповідач ознайомлений і прийняв умови Кредитного договору, та підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення Кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 03.11.2025-100000143 від 03 листопада 2025 року, з якими попередньо уважно ознайомився.

05 грудня 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було підписано примірну пропозицію про укладення Додаткового договору (оферта) до Кредитного договору (кредитної лінії), відповідно до умов якого відповідачу було надано 2 транш грошових коштів в розмірі 8400 грн, строком на 185 днів, сплатою комісії за надання 2 траншу - 9% від суми кредиту, яка дорівнює 756 грн та сплатою комісії за обслуговування Додаткового договору в розмірі 2736 грн.

Згідно паспорта споживчого кредиту, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту на суму 22000 грн, зокрема типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки, комісією, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором.

03 листопада 2025 року та 05 грудня 2025 року ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» було успішно перераховано кошти в сумі 22000 грн та 8400 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 909567849, 939345979, призначення платежу: видача за договором кредиту № 03.11.2025-100000143.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 03.11.2025-100000143 від 03 листопада 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 70624 грн, з яких: 22000 грн - тіло кредиту, 27196 грн - відсотки, 756 грн - комісія за надання кредиту, 5472 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 15200 грн - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») за Кредитним договором № 03.11.2025-100000143 від 03 листопада 2025 року, внаслідок чого утворилась заборгованіст.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за надання кредиту.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 03.11.2025-100000143, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора Е611. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит в розмірі 22000 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 217 дні, процентна ставка «Стандар» - 1 % в день, процентна ставка «Економ» - 0,5% в день, комісія 1980 грн за надання кредиту та 1980 грн - за обслуговування кредитної заборгованості).

05 грудня 2025 року між сторонами було підписано Додатковий договір відповідно до умов якого відповідачу було надано 2 транш грошових коштів в розмірі 8400 грн (строк кредитування - 185 днів, комісія 756 грн за надання кредиту та 2736 грн за обслуговування кредитної заборгованості).

Також, суд зауважує, що Кредитний договір та Додатковий договір включають всі істотні умови, які передбачені для цього виду договорів.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що вони здійснені у дні укладення Кредитного договору та Додаткового договору, а їх розмір відповідає сумам, визначеним у зазначених правочинах.

Однак, відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за Кредитним договором та Додатковим договором не виконав, чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 70624 грн, з яких: 22000 грн - тіло кредиту, 27196 грн - відсотки, 756 грн - комісія за надання кредиту, 5472 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 15200 грн - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не надав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22000 грн, відсотками - 27196 грн необхідно задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 756 грн, суд зауважує, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналіз змісту заявки Кредитного договору № 03.11.2025-100000143, зокрема п. 8 дозволяє дійти висновку, що сторони погодили між собою разову сплату позичальником комісії, порядок її нарахування та розмір (9% від суми кредиту), що узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а відтак комісію у розмірі 756 грн необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Щодо вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 9 Заявки та п. 1.4 Примірних пропозицій про укладення Додаткового договору позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка також зазначена і у графіках платежів.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, положення Кредитного договору та Примірних пропозицій про укладення Додаткових договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитом в терміни та у розмірах, визначених графіком платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного суду, наведеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, провадження N 14-53цс21, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов Кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 5472 грн є безпідставною, у зв`язку з чим у її задоволенні необхідно відмовити.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою (проценти річних на підставі ст.625 ЦК України).

Позивач окрім тіла кредиту та відсотків з урахуванням змін внесених до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" просить стягнути з ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання зобов`язання неустойку в розмірі 15200 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно із п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послу", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, норма, зазначена в п. 18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України та норма, зазначена в п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» суперечить один одному.

Закон України «Про правотворчу діяльність» прийнятий з метою впорядкування правотворчої діяльності в Україні, посилення взаємодії між учасниками правотворчої діяльності у процесі підготовки нормативно-правових актів, а також контролю за їх реалізацією, забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правотворчу діяльність», законодавство України включає: 1) Конституцію України - Основний Закон України; 2) закони; 3) підзаконні нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правотворчу діяльність», закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Конституцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закон приймається у формі, зокрема кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність», кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

В ч. 2 і ч. 3 ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» заначено, що при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подає до Верховної Ради України проект закону, що регулює суспільні відносини інакше, ніж кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до кодексу. Такий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до кодексу.

В ч. 2 ст. 4 ЦК України зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодекси України.

У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні одно предметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи те, що Кредитний договір укладено під час дії в Україні воєнного стану, який триває дотепер та станом на час виникнення спірних правовідносин чинним був п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 15200 грн та відсутність підстав для їх задоволення в цій частині.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та понесено витрати, пов`язані з розглядом справи - відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 130,98 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 70624 грн, судом задоволено в розмірі 49952 грн, що становить 70,73% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1882,83 грн та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 92,64 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 03.11.2025-100000143 від 03 листопада 2025 року у розмірі 49952 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні, з яких: 22000 (двадцять дві тисячі) гривень - тіло кредиту, 27196 (двадцять сім тисяч сто дев`яносто шість) гривень - відсотки та 756 (сімсот п`ятдесят шість) гривень - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 1882 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дві) гривні 83 копійки судового збору та 92 (дев`яносто дві) гривні 64 копійки - витрат пов`язаних з розглядом справи.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 16 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Представник позивача: Лисенко Олена Сергіївна, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .Представник відповідача: Гарманчук Олександра Романівна, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай