Рішення № 139800457, 16.09.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2853/26

Провадження № 2/0158/1251/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ "ФК "Сіті Колект" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.10.2021 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77235193 на суму 9000 грн, який підписано електронним підписом відповідачки за допомогою одноразового ідентифікатора oCNSqEmVC6, направлений на фінансовий номер телефону відповідача. Після укладення договору ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" виконало свої зобов`язання та перерахувало відповідачу суму позики на банківську картку № НОМЕР_1 .

Стверджує, що загальна сума заборгованості відповідача за договором позики № 77235193 становить 30132 грн., з яких: 9000 грн. - основна сума боргу, 21132 грн. - проценти за користування позикою.

Зазначає, що ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" на підставі договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 відступило ТОВ "Сіроко Фінанс" право вимоги за договором позики № 77235193 від 20.10.2021.

В свою чергу, ТОВ "Сіроко Фінанс" відступило право вимоги за вищевказаним кредитним договором до ТОВ "Сіті Колект" на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 всупереч умовам вищевказаного кредитного договору, свої кредитні зобов`язання не виконує. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "Сіті Колект", ні на рахунки попередніх кредиторів, просить стягнути із останнього на користь ТОВ "ФК "Сіті Колект" заборгованість за договором позики № 77235193 від 20.10.2021 у розмірі 30132 грн., а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп., документально підтверджені витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн, судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 381 грн 74 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.07.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

21.07.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заявлені вимоги не визнає. Посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду; позивачем незаконно нараховані відсотки за користування кредитними коштами, в задоволені позову просить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 20.10.2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77235193 (далі Договір позики), який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора oCNSqEmVC6.

За умовами Договору позики ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надає ОСОБА_1 позику в розмірі 9000 грн. (п. 2.1 Договору позики) строком на 30 днів (п. 2.2 Договору позики) з базовою процентною ставкою 1,99 % в день, орієнтованою загальною вартістю позики 11686 грн 50 коп. (п. 2.3 Договору позики).

ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" на виконання умов Договору позики, 20.10.2021 року надало відповідачу позику в сумі 9000 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_1 , указану відповідачем у реквізитах до Договору позики, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес" № КД-000152474/ТНПП від 16.04.2026.

З наданого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики установлено, що відповідач частково виконав свої зобов`язання, здійснивши 26.11.2021 року платіж у сумі 360 грн. у рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування позикою. Згідно з цим же розрахунком у ОСОБА_1 виникла загальна заборгованість у розмірі 30132 грн.

04.01.2022 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" укладено договір факторингу № 025-040122, відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" за грошові кошти відступає ТОВ "Сіроко Фінанс" права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі прав вимог.

Згідно з витягом з витягом реєстру прав вимог № 10/06/22 від 10.06.2022 ТОВ "Сіроко Фінанс" за договором факторингу № 025-040122 набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики в сумі 30132 грн., з яких 9000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту та 21132 грн. - сума заборгованості за процентами.

17.12.2025 між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "ФК "Сіті Колект" укладено договір факторингу № 17/12/25, відповідно до умов якого ТОВ "Сіроко Фінанс" за грошові кошти відступає ТОВ "ФК "Сіті Колект" права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимог.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 ТОВ "ФК "Сіті Колект" набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики в сумі 30132 грн., з яких 9000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту та 21132 грн. - сума заборгованості за процентами.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Договору позики.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі Закон).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону (тут і далі в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт укладення Договору позики, перехід прав вимог за даним договором до нього, отримання ОСОБА_1 позики у розмірі 9000 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою позики в розмірі 9000 грн.

Щодо розміру відсотків за користування позикою, нарахованих первісним кредитором в розмірі 21132 грн., суд зазначає наступне.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 2.2 Договору позики чітко встановлений строк дії договору 30 днів. Пунктом 6 Договору позики передбачено право позичальника продовжити строк користування позикою шляхом укладення додаткової угоди. Однак, матеріали справи не містять жодних даних щодо укладення між сторонами додаткової угоди з метою продовження строку користування позикою.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування позикою поза межами строку дії договору є безпідставним, тому проценти за користування позикою за Договором позики повинні нараховуватися впродовж 30 днів, а саме з 20.10.2021 до 19.11.2021 включно.

Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 20.10.2021 року по 19.11.2021 року, який складає: 9000 грн. (сума боргу) х 1,99% х 30 (днів) = 5373 грн.

Оскільки, 26.11.2021 року, відповідачем ОСОБА_1 частково сплачено відсотки за користування позикою в сумі 360 грн., розмір заборгованості по відсотках становить 5013 грн. (5373 грн. 360 грн. = 5013 грн.), які підлягаю стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, сума заборгованості за Договором позики, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 14013 грн., яка складається із: 9000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 5013 грн. заборгованості за процентами.

Щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності, як підстави для відмови в задоволенні позову, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог, за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 383 карантин закінчився 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року карантин було скасовано з 01 липня 2023 року.

Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції від 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, який виключений, пункт 19 розділу виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Відтак, строк позовної давності у даній справі не пропущений, тому не підлягають до застосування наслідки спливу такого.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1238 грн 15 коп. (14013/30132х2662,4) та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів у розмірі 177 грн 53 коп. (14013/30132х381,74).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн суд зазначає таке.

Статею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладений між ТОВ "ФК "Сіті Колект" та адвокатом Богомоловим В.В.; прайс-лист адвоката Богомолова В.В., який є додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001256 від 27.02.2017; заявку про надання правової допомоги № 557 від 01.05.2026, відповідно до якої ТОВ "ФК "Сіті Колект" та адвокат Богомолов В.В. погодили надання правових послуг з примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на загальну суму 15000 грн; витяг з акту про надання юридичної допомоги № 557 від 01.05.2026, згідно з яким адвокат Богомолов В.В. надав правову допомогу з примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на загальну суму 15000 грн; платіжну інструкцію № 1468 від 18.05.2026, відповідно до якої позивачем перераховано 36800 грн на рахунок адвоката Богомолова В.В. у рахунок оплати правової допомоги згідно з договором ДО-20260202/001 від 02.02.2026.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Великої Палати Верховного Суду в додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до яких розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги, надані адвокатом, є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно, не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні, позовні вимоги задоволено частково та заяву відповідачки, зроблену у відзиві на позов про зменшення витрат на правову допомогу до 4000 грн. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" заборгованість за договором позики № 77235193 від 20.10.2021 року в розмірі 14013 (чотирнадцять тисяч тринадцять) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект" 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 15 коп. судового збору, 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, 177 (сто сімдесят сім) грн. 53 коп витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Колект", код ЄДРПОУ 43950742, юридична адреса: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30А, приміщення (офіс) 321;

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Текст рішення складений 16.09.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч