Рішення № 139800404, 16.09.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/696/26

Провадження №2/155/630/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Задурській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38375,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №2968632, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 12500,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, не повертала кошти згідно з графіком погашення кредиту, внаслідок чого має заборгованість.

Вказує, що 17 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №45-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набув право вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 38375,00 гривень, з яких: 12500,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту; 19125,00 гривень прострочена заборгованість за відсотками; 1250,00 гривень прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 5500,00 гривень заборгованість за пенею.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року в розмірі 38375,00 гривень та судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 гривень.

Відзив на позов

03 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якому остання зазначає, що позов визнає частково, а саме 12500,00 гривень тіла кредиту, 2125,00 гривень процентів та 1250,00 гривні комісії, що з урахуванням сплати в сумі 2375,00 гривень складає 15875,00 гривень. Також відповідачка визнає витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 гривень і судовий збір пропорційно задоволених вимог. Відповідач погоджується лише з тим, що 28 вересня 2019 року отримала кредит в сумі 12500,00 гривень. ОСОБА_1 заперечує проти решти позовних вимог, оскільки вважає, що позивач безпідставно нарахував проценти після закінчення погодженого договором строку кредитування та не надав належних доказів продовження (пролонгації) кредитного договору. На підтвердження своєї позиції відповідачка посилається на положення договору, норми Цивільного кодексу України та усталену практику Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування. Крім того, просить суд зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу як неспівмірні складності справи. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить позов задовольнити частковою. стягнути з неї 15875,00 гривень боргу, витрат на правову допомогу в сумі 1000,00 гривень і судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 02 липня 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року витребувано від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» письмові докази.

Протокольною ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року судове засідання відкладено на 16 вересня 2026 року.

Позиція учасників судового розгляду

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без його участі. Зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації. У відзиві від 03.08.2026 року просить справу розглядати за її відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 28 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 заповнила ТзОВ «Мілоан» анкету-заяву на кредит №2968632, відповідно до якої просила надати їй кредит у розмірі 12500,00 гривень та вказала свої персональні дані і надала згоду на їх обробку.

ТзОВ «Мілоан» погодило умови кредитування відповідача і того ж дня між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2968632, відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» зобов`язувалося надати відповідачу на картковий рахунок кредит в сумі 12500,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору кредит надається строком 24 дні з 28.09.2019 року.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 22.10.2019 року.

Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 кредитного договору комісія за надання кредиту: 1250,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 4500,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартно (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним в п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умови акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до мементу повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до мементу припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Згідно з п. 2.3.1 договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п. 1.5.2 договору за період, на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі.

Відповідно до п. 2.3.2 договору волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору.

Згідно з п. 3.2.6 договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

До матеріалів справи долучений графік розрахунків, що є додатком №1 до кредитного договору №2968632 від 28.09.2019 року, який підписаний ОСОБА_1 .

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з якою укладений кредитний договір №2968632 від 28.09.2019 року, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор Z39508; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 28.09.2019 року 12:42; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення №313357 від 28 вересня 2019 року відповідачу було перераховано 12500,00 гривень з відміткою призначення платежу: кошти згідно договору №2968632.

Крім того, згідно з відповіддю АТ «ТАСКОМБАНК» за №3369/47.7.-БТ від 19 травня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 04 травня 2026 року, стверджується, що банківська карта № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 , на яку було зараховано кошти в сумі 12500,00 гривень 28 вересня 2019 року, що підтверджується випискою по рахунку за період з 28 вересня 2019 року по 05 жовтня 2019 року.

Згідно з випискою з особового рахунка ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 14 квітня 2026 року становить 38375,00 гривень, з яких 12500,00 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту; 19125,00 гривень прострочена заборгованість за відсотками, 1250,00 гривень заборгованість за комісією; 5500,00 гривень заборгованість за штрафами.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №45-МЛ.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі Боржників.

Згідно з Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 17.01.2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року становить 38375,00 гривень, з яких 12500,00 гривень залишок за тілом кредиту; 19125,00 гривень залишок за відсотками, 1250,00 гривень залишок за комісією, 5500,00 гривень залишок за пенею.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахувань за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 01 квітня 2026 року направило на адресу відповідача ОСОБА_1 претензію, в якій повідомило останню про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості.

Отже, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021у справі№ 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 28 вересня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №2968632 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 12500,00 гривень, яка нею не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12500,00 гривень тіла кредиту.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути комісію в розмірі 1250,00 гривень, пеню в розмірі 5500,00 гривень та проценти в розмірі 19125,00 гривень за період з 29 вересня 2019 року по 08 січня 2020 року, що відображено у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Мілоан» станом на 08 січня 2020 року.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно кредитного договору строк кредитування становить 24 дні, починаючи з 28.09.2019 року (дата надання кредиту) та завершується 22.10.2019 року (термін повернення кредиту).

З наданої позивачем картки обліку за кредитним договором № 2968632 від 28.09.2019 року вбачається, що відповідачці ОСОБА_1 нараховано проценти за користування кредитними коштами за ставкою 1,50 % на день, передбаченою пунктом 1.5.2 договору, а також за ставкою 2,0 % на день за період з 29.09.2019 року по 08.01.2020 року, заборгованість по яких становить 19125,00 гривень (з урахуванням платежу у розмірі 750,00 гривень). Із розрахунку також вбачається нарахування та оплата комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1625,00 гривень, обґрунтування нарахування та стягнення якої позивачем в позовній заяві не наведено, як і не обґрунтовано нарахування процентів у розмірі 2,00% в день від суми тіла кредиту починаючи з 23.10.2019 року.

Відповідач заперечує пролонгацію договору та зазначає про відсутність доказів такої пролонгації.

За умовами договору, укладеного між первинним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 , а саме п. 2.3.2 договору, передбачена пролонгація договору за умови волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, що підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору. Однак, до матеріалів справи не долучено угоду, яка підтверджувала б факт пролонгації договору № 2968632 від 28.09.2019 2023 року до 08.01.2020 року, а також не долучено Правил, які діяли на час укладення договору та регламентували умови пролонгації договору.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право позивача нараховувати відсотки припинилося зі спливом строку кредитування 22 жовтня 2019 року, відповідно до п. 1.4. Договору.

Отже, позовна вимога про стягнення відсотків за період з 23 жовтня 2019 року по 08 січня 2020 року включно є неправомірною, оскільки проценти нараховані поза межами строку кредитування. У зв`язку з цим у задоволенні позову в частині стягнення відсотків у розмірі 14625,00 гривень слід відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що задоволенню підлягає позовна вимога про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 29 вересня 2019 року до 22 жовтня 2019 року (останній день строку кредитування) у розмірі 4500,00 гривень (12500,00х1,50%х24).

Комісія за надання кредиту у розмірі 1250,00 гривень (яка нарахована за ставкою 10 % від суми кредиту), передбачена умовами п. 1.5.1 кредитного договору, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені/штрафу у розмірі 5500,00 гривень суд зазначає, що позивачем не надано конкретизованого розрахунку неустойки із зазначенням виду неустойки (штраф чи пеня) періоду, за який її нараховано та способу її нарахування, що позбавляє суд можливості перевірити правильність та обґрунтованість її нарахування.

За таких обставин вимога позивача про стягнення штрафу/пені у розмірі 5500,00 гривень є необґрунтованою, а тому в її задоволенні слід відмовити повністю.

Відтак, борг за кредитним договором становить 18250,00 гривень (12500,00 гривень тіло кредиту, 4500,00 гривень відсотки, 1250,00 гривень - комісія).

Із наданої ТзОВ «Мілоан» картки обліку за кредитним договором № 2968632 від 28.09.2019 року вбачається, що відповідачка внесла платежі, які кредитодавцем зараховано на погашення процентів та комісії за управління та обслуговування кредиту: 25 жовтня 2019 року 750,00 гривень, 25 жовтня 2019 року 1625,00 гривень, всього 2375,00 гривень.

З урахуванням викладеного, сплачені відповідачем ОСОБА_1 2375,00 гривень, які були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за нарахованими відсотками та комісією за управління та обслуговування кредиту, слід зарахувати на оплату заборгованості за кредитом.

Відтак, загальна сума заборгованості за договором № 2968632 від 28.09.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 15875,00 гривень (18250,00 2375,00).

Отже, відповідач не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року підлягають задоволенню частковоу розмірі 15875,00 гривень.

Щодо судових витрат у справі

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений 01 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/21117 від 14.04.2026 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис наданих послуг. Вартість правничої допомоги, згідно з наданими письмовими доказами становить 8000,00 гривень.

Відповідач заявив про неспівмірність витрат зі складністю справи.

Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1101,38 гривень (15875,00х2662,40/38375,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 598, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором №2968632 від 28.09.2019 року в розмірі 15875 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, ІВАN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) судовий збір у розмірі 1101 (одна тисяча сто один) гривень 38 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.