Рішення № 139796995, 14.09.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1011/25 Провадження № 2/613/46/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/1011/25, пров. № 2/613/46/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», представник позивача адвокат Колеснікова І.О. до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Богодухівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якій позивач просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за Договором № 2343278 у розмірі 55 092 грн. коп. та судові витрати у розмірі 9 422 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2343278. 04 вересня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛ. ЕН. ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» було укладено Договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором № 2343278 від 16 квітня 2024 року перейшло до ТОВ Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП». У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Договором № 2343278 від 16 квітня 2024 року станом на 04 вересня 2024 року становить 55 092 грн. 32 коп.,яка складається з: 12 000 грн. - заборгованість за кредитом; 36 112 грн. 32 коп. - заборгованість за нарахованими процентами; 1 380 грн. - заборгованість за комісією; 5 600 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами). Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн. 40 коп., та судових витрат на професійну правничу допомогу, яка попередньо становить 7 000 грн.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року, позовну заяву ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання, відповідачу запропоновано подати відзив в строк 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження. Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року, здійснено перехід від розгляду справи з порядку спрощеного провадження з викликом (повідомлення) сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами Богодухівського районного суду Харківської області від 07 жовтня 2025 року, 11 березня 2026 року та 15 червня 2026 року витребувано з ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та СД Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області письмові докази по справі.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в судове засідання не з`явилась, згідно змісту позовної заяви, прохала розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що з 05 серпня 2024 він призваний на військову службу по мобілізації на особливий період, має статус учасника бойових дій, виконує свій обов`язок перед Батьківщиною у складі ЗСУ у вч/ НОМЕР_1 з 31 жовтня 2024 року по теперішній час. Відповідач зазначає, що жодних кредитних договорів з позивачем, чи то первісним кредитором ТОВ «ФК «ЕЛ. ЕН. ГРУП» він не укладав та кредитних коштів не отримував.

Крім того, відповідач зазначив, що стосовно нього було вчинено шахрайські дії, внаслідок чого він звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024226200000426 від 21.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, триває, особу підозрюваного встановлено. Вважає, що оскільки спірний кредитний договір він не підписував та не отримував кредитні кошти, у нього відсутнє зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Від представника позивача - адвоката Колеснікової І.О. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача прохала задовольнити позов у повному обсязі. Щодо тверджень про використання паспорту відповідача іншим особами, зазначила, що відповідач у своєму відзиві посилається на те, що належний йому паспорт громадянина України було нібито використано іншою особою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не міг бути укладений цей кредитний договір. Проте ці доводи не відповідають дійсності, оскільки кредитний договір № 2343278 було укладено між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 16 квітня 2024 року, шляхом введення одноразового електронного ідентифікатора. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 16 квітня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 . Згідно до наданого Витягу з ЄДРДР, відкриття кримінального провадження, на яке посилається сам відповідач, факт викрадення паспорта було зафіксовано пізніше 21 травня 2024 року, тобто, більше ніж через місяць після підписання договору. Таким чином вважає, що на момент укладення договору паспорт відповідача перебував у його володінні і факту використання фото належного йому паспорта іншими особами не було. Також звернула увагу, що у Витягу з ЄРДР, який надав відповідач, вказано, що третя особа сфотографувала паспорт. Паспорт, який відповідач надав у відзиві є зразку «паспортної книжечки», де не вказано ідентифікаційний код, на відміну від паспорта зразка «ID-картки». У договорі зазначений ідентифікаційний код відповідача « НОМЕР_3 » такий саме, який присвоєно відповідачу, що не збігається з викладеною у відзиві на позовну заяву інформацією, оскільки РНОКПП зазначено у окремому документі і спростовує факт, що кредитний договір уклала інша особа використовуючи лише паспорт відповідача. Таким чином, наявність відкритого кримінального провадження не є доказом того, що відповідач не укладав договір та не отримував кредитних коштів. Факт відкриття кримінального провадження не звільняє відповідача від виконання цивільно-правових зобов`язань перед позивачем. Позивач із повагою ставиться до виконання відповідачем військового обов`язку, проте наголошує, що кредитний договір було укладено 16 квітня 2024 року, тоді як відповідач був призваний на військову службу лише 31 жовтня 2024 року. Отже,зобов`язання за договором виникли раніше, ніж відповідач став військовослужбовцем, отже, несення військової служби не може бути підставою для невиконання чи ухилення від виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 2343278.

Згідно до п. 1.2 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000 грн.

Відповідно до п. 1.3. договору, кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 16 квітня 2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом: 27 березня 2025 року.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 1380.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно до п.п 1.5.2.- 1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 876.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Відповідно до п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» виконало взяті на себе зобов`язанні та видало відповідачу кредит у розмірі 12 000 грн., що підтверджується інформацією ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» № 8353 від 18 березня 2025 року.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» було надано інформацію № БТ/Е-10793 від 16 березня 2026 року, згідно змісту якої, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , на яку 16 квітня 2024 року здійснено переказ грошових коштів в сумі 12 000 грн.

Відповідно до договору факторингу № 04092024 від 04 вересня 2024 року, між ТОВ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» як фактором було укладено даний договір, відповідно до якого ТОВ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передало ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» свої права вимоги, а фактор прийняв право грошової вимоги, що належить клієнту та став кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно до наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 2343278, заборгованість ОСОБА_1 становить 55 092 грн. 32 коп.,яка складається з: 12 000 грн. - заборгованість за кредитом; 36 112 грн. 32 коп. - заборгованість за нарахованими процентами; 1 380 грн. - заборгованість за комісією; 5 600 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідженими матеріалами справи підтверджено факт укладення між ТОВ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 2343278 від 16 квітня 2024 року, вказаний договір містить всі реквізити сторін, зокрема повну інформацію щодо позичальника ОСОБА_1 та кредитний договір підписаний відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклав з ТОВ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформацією ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» № 8353 від 18 березня 2025 року.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23, в яких зазначено, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, на виконання ухвали суду від 11 березня 2026 року про витребування доказів з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла відповідь, у якій зазначено, що карта № НОМЕР_5 емітована на ім`я ОСОБА_1 . До відповіді також додано довідку про рух коштів по вказаному картковому рахунку.

З копії виписки по рахунку вбачається, що 16 квітня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 здійснено переказ грошових коштів в сумі 12 000 грн.

Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на факт вчинення щодо нього шахрайських дій, суд зазначає про таке.

Як вбачається з копії Витягу з ЄРДР, Харківським районним управлінням поліції № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024226200000426 від 21.05.2024, відомості про яке внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, за фактом незаконного використання невстановленою особою конфіденційної інформації про особу заявника ОСОБА_1 для отримання кредиту.

Ухвалою суду за клопотанням відповідача із Сектору дізнання Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області витребувано відомості про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні 12024226200000426 від 21 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КК України.

Так, на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла відповідь, згідно з якою слідчим відділом Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024226200000426 від 21.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.182, ч.4 ст.190, ч.1 ст.263 КК України, у якому гр. ОСОБА_1 має статус потерпілого.

У вчиненні даних кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_2 , якому 16 вересня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні вказаних злочинів.

08 жовтня 2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024226200000426 від 21.05.2024 за ознаками правопорушень, передбачених ч.1 ст.182, ч.2 ст.182, ч.4 ст.190 КК України за підозрою ОСОБА_2 зупинено, у зв`язку з тим, що підозрюваний переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності та підозрюваного оголошено в розшук. 21 листопада 2025 року підозрюваному повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.182, ч.2 ст.182, ч.4 ст. 190, ч.1 ст.263 КК України та досудове розслідування було зупинено, ОСОБА_2 оголошений в міжнародний розшук.

Суд зазначає, що сам по собі факт зазначення інформації про вчинення по відношенню до відповідача шахрайських дій, без наявності відносно будь-яких осіб обвинувального вироку, яким би було встановлено, що останні скористалися персональними даними відповідача для оформлення кредитного договору на ім`я останнього, не доводить, що кредитний договір було укладено сторонніми особами, а не відповідачем ОСОБА_1 .

Подібного висновку дійшов Верховний суд у постанові №337/869/17 від 02.10.2019 у справі №337/869/17.

Факт того, що договір укладено іншими особами, які незаконно використали конфіденційну інформацію про особу ОСОБА_1 , не доведено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Щодо розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено факт видачі відповідачу кредитних коштів у сумі 12 000 грн., зокрема інформацією ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» № 8353 від 18 березня 2025 року та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-10793 від 16 березня 2026 року.

Враховуючи, що вказана сума кредиту ні первісному кредитору, ні позивачу не повернута, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн.

Щодо стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Загальний розмір заборгованості за відсотками пред`явлений до стягнення позивачем становить 36 112 грн. 32 коп.

Вирішуючи питання про розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що відповідачем до відзиву було долучено докази того, що він є військовослужбовцем, зокрема копію довідки, виданої командиром вч НОМЕР_1 про проходження ОСОБА_1 військової служби, копію витягу із наказу командира вч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 313 від 31 жовтня 2024 року, копію посвідчення учасника бойовий дій, копію військового квитка серії НОМЕР_6 .

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ", введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , останнього 05 серпня 2024 року зараховано до вч НОМЕР_7 як курсанта; 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 зараховано до вч НОМЕР_8 , як солдата резерву.

Згідно з матеріалами справи, кредитний договір № 2343278 укладено між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 16 квітня 2024 року.

Відповідно до ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції від 29.03.2024, яка була чинна на момент укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Аналізуючи вказану норму, суд доходить висновку, що проценти за користування кредитом не нараховуються: військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Дослідивши надані відповідачем докази щодо проходження військової служби, суд доходить висновку, що надані докази підтверджують його статус особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», щодо звільнення мобілізованого позичальника від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом.

Враховуючи відомості, які містяться, зокрема у військовому квитку серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, отже суд вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом за період з 05 серпня 2024 року (дата зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу вч НОМЕР_7 ) по 09 квітня 2024 року (останній день нарахування відсотків, відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення).

За таких обставин суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом з 17 квітня 2024 року по 04 серпня 2024 року включно в сумі 28 411 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за пенею (штрафами) у розмірі 5 600 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 2343278 був укладений сторонами 16 квітня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем пеня у розмірі 5 600 грн. не може бути стягнута з ОСОБА_1 , оскільки, відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати.

Що стосується стягнення комісії у сумі 1 380 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У договорі № 2343278 від 16 квітня 2024 року, укладеному між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн. та процентів у сумі 28 411 грн.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» задоволено на 73, 35 % , відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 73,35 % від сплаченої суми, тобто 1 776 грн.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», ЄДРПОУ: 412240530, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10) заборгованість за договором № 2343278 від 16 квітня 2024 року в сумі 40 411 (сорок тисяч чотириста одинадцять) гривень, судовий збір в сумі 1 776 ( одну тисячу сімсот сімдесят шість) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 ( п`ять тисяч) гривень, ВСЬОГО: 47 187 (сорок сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 82 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 10, ЄДРПОУ 412240530.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року .

СУДДЯ