Рішення № 139796472, 09.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4723/26

Провадження № 2/191/2289/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Гречко Ю.В.

за участю секретаря Глушко О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миргородський Вадим Петрович, до Яворницької селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах позивача, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що у 1993 році рішенням виконкому Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області позивачу було надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . 30 липня 1996 року на підставі рішення виконкому Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №41 від 30 липня 1993 року позивачу надано дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських будівель на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаних рішень позивачем у 1993 році був зроблений проект будівництва житлового будинку. На підставі вказаних рішень будівництво житлового будинку позивачем було закінчено у 2004 році, а будівництво господарських будівель закінчено у 2005 році, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 27 лютого 2023 року.

27 лютого 2023 року позивачу було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку з гаражем літ. А2 площею 122 кв.м.; сараю літ. Б1 площею 23 кв.м.; сараю літ. В1 площею 5 кв.м.; літнього душу літ. Г1; вбиральні літ. Д1; огорожі №1-3; погрібу №4 площею 9 кв.м.; колодязя №5 площею п/м 10; водоколонки №6 площею п/м 27; замощення І площею 42.8 кв.м.

Згідно довідки КП «Новомосковське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» №164 від 02 березня 2023 року на підставі відомостей інвентаризаційної справи вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить ОСОБА_1 , однак право власності не зареєстровано.

Як вбачається з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 27 лютого 2023 року вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був остаточно закінчений будівництвом у 2005 році. При цьому, згідно загальної інформації про будинок у Витязі зазначено, що ознака надійної та безпечної експлуатації об`єкта можлива.

Отже, будинок закінчений будівництвом, не є аварійним і придатний для надійної та безпечної експлуатації.

З метою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак рішенням ради від 07 жовтня 2021 року №350-14/VІІІ позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці знаходиться будівля, щодо якої позивачем не надано документів, що посвідчують право власності або користування нею.

З метою оформлення права власності на житловий будинок позивач звернувся з відповідною заявою до Центру надання адміністративних послуг м.Дніпра, однак в усній формі йому було повідомлено, що в оформленні йому права власності буде відмовлено у зв`язку з недостатньою кількістю правовстановлюючих документів на житловий будинок і рекомендовано звернутися до суду.

Таким чином, позивач є належним і законним користувачем земельної ділянки для будівництва житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Будівництво житлового будинку було почато на підставі дозвілу на будівництво житлового будинку і господарських будівель на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами остаточно закінчений будівництвом у 2005 році, є надійним та безпечним для експлуатації.

Однак позивач у наданий йому строк будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не закінчив, у зв`язку з чим вказаний житловий будинок був побудований самовільно, але на наданій позивачу під його будівництво земельній ділянці.

Отже, будівництво житлового будинку здійснювалося і було закінчене в період, коли позивач не мав дозволу на продовження строку його будівництва, що дає підстави вважати таке будівництво самовільним.

В той же час, згідно ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивач є належним і законним користувачем земельної ділянки для будівництва житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , будівництво житлового будинку було почато на підставі дозвілу на будівництво житлового будинку і господарських будівель на вказаній земельній ділянці і житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами остаточно закінчений будівництвом у 2005 році, є надійним та безпечним для експлуатації. Жодних прав інших осіб не порушено. Просить суд визнати за позивачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Ухвалою суду від 10 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

У підготовче судове засідання представник позивача не з`явився, але завчасно надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі і участі позивача. Позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідачв в підготовче судове засідання не з`явився, але завчасно надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 1993 році рішенням виконкому Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області позивачу було надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . 30 липня 1996 року на підставі рішення виконкому Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №41 від 30 липня 1993 року позивачу надано дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських будівель на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаних рішень позивачем у 1993 році був зроблений проект будівництва житлового будинку. На підставі вказаних рішень будівництво житлового будинку позивачем було закінчено у 2004 році, а будівництво господарських будівель закінчено у 2005 році, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 27 лютого 2023 року.

27 лютого 2023 року позивачу було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку з гаражем літ. А2 площею 122 кв.м.; сараю літ. Б1 площею 23 кв.м.; сараю літ. В1 площею 5 кв.м.; літнього душу літ. Г1; вбиральні літ. Д1; огорожі №1-3; погрібу №4 площею 9 кв.м.; колодязя №5 площею п/м 10; водоколонки №6 площею п/м 27; замощення І площею 42.8 кв.м.

Згідно довідки КП «Новомосковське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» №164 від 02 березня 2023 року на підставі відомостей інвентаризаційної справи вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить ОСОБА_1 , однак право власності не зареєстровано.

Як вбачається з Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 27 лютого 2023 року вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами був остаточно закінчений будівництвом у 2005 році. При цьому, згідно загальної інформації про будинок у Витязі зазначено, що ознака надійної та безпечної експлуатації об`єкта можлива.

Отже, будинок закінчений будівництвом, не є аварійним і придатний для надійної та безпечної експлуатації.

З метою оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак рішенням ради від 07 жовтня 2021 року №350-14/VІІІ позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці знаходиться будівля, щодо якої позивачем не надано документів, що посвідчують право власності або користування нею.

З метою оформлення права власності на житловий будинок позивач звернувся з відповідною заявою до Центру надання адміністративних послуг м.Дніпра, однак в усній формі йому було повідомлено, що в оформленні йому права власності буде відмовлено у зв`язку з недостатньою кількістю правовстановлюючих документів на житловий будинок і рекомендовано звернутися до суду.

Таким чином, позивач є належним і законним користувачем земельної ділянки для будівництва житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Будівництво житлового будинку було почато на підставі дозвілу на будівництво житлового будинку і господарських будівель на вказаній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами остаточно закінчений будівництвом у 2005 році, є надійним та безпечним для експлуатації.

Однак позивач у наданий йому строк будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не закінчив, у зв`язку з чим вказаний житловий будинок був побудований самовільно, але на наданій позивачу під його будівництво земельній ділянці.

Отже, будівництво житлового будинку здійснювалося і було закінчене в період, коли позивач не мав дозволу на продовження строку його будівництва, що дає підстави вважати таке будівництво самовільним.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.4 ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно статті 376 ЦК, суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас, згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ЦК України, ст.ст.12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миргородський Вадим Петрович, до Яворницької селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно закдовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку з гаражем літ. А2 площею 122 кв.м.; сараю літ. Б1 площею 23 кв.м.; сараю літ. В1 площею 5 кв.м.; літнього душу літ. Г1; вбиральні літ. Д1; огорожі №1-3; погрібу №4 площею 9 кв.м.; колодязя №5 площею п/м 10; водоколонки №6 площею п/м 27; замощення І площею 42.8 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю. В. Гречко