Ухвала суду № 139796392, 16.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2715/25

Провадження № 4-с/206/9/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючої судді: Малихіної В.В.,

При секретарі: Тимченко Ю.А.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Чернікової Олени Олегівни незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 26.06.2025 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Рішення набрало законної сили. 02.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Черніковою О.О. у межах виконавчого провадження № 81148631 накладено повний арешт на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Укрсіббанк». 04.06.2026 на вказаний рахунок надійшла заробітна плата від ТОВ «Екстрим Лайв» у розмірі 7792,77 грн. Внаслідок повного арешту рахунку вся сума заробітної плати списана повністю. Просила суд визнати дії приватного виконавця щодо повного арешту зарплатного рахунку та повного списання заробітної плати незаконними, зобов`язати державного виконавця повернути незаконно утримані кошти у розмірі 6234,22 грн, скасувати повний арешт із зарплатного рахунку та встановити утримання не більше 20% від суми заробітної плати, зупинити виконавче провадження до вирішення питання про перегляд заочного рішення у справі № 206/2715/25.

Сторони в судове засідання не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо доводів скаржника про протиправність дій приватного виконавця щодо накладення арешту на зарплатний рахунок, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною третьою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону «Про виконавче провадження»).

Згідно частини четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Знову ж таки у відповідності до п.1 ч.1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти боржника.

Частиною ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої - четвертої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Таким чином, арешт коштів боржника за постановою виконавця про арешт коштів це прямий обов`язок виконавця і один з заходів примусового виконання рішення.

Приписи статті 59 Закону №1404-VІІІ, внормовують, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону (частина друга). У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (частина третя). Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (пункт 1 частини четвертої).

Так, здійснюючи виконання постанови про арешт коштів боржника АТ «Укрсиббанк» визначивши статус рахунку боржника, вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому. Окрім того АТ «Укрсиббанк», при прийнятті до виконання постанови про арешт коштів боржника, не було повідомлено приватного виконавця Чернікову О.О. про спеціальний режим рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , а також про заборону законом звернення стягнення на такий рахунок.

Матеріали виконавчого провадження не містять повернутої банком постанови головного державного виконавця про арешт коштів боржника за мотивами та з підстав, передбачених, зокрема, частиною третьою статті 52 Закону №1404-VІІІ.

Документального підтвердження, що рахунок скаржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, ним надано не було.

Суд приходить до висновку, що скаржником не доведено, що приватний виконавець був належним чином і у встановленому законом порядку повідомлений про наявність таких обставин до моменту вчинення виконавчих дій.

Крім того суд зазначає, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі, якщо банк не повідомив приватного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунки боржника приватний виконавець Чернікова О.О. діяла у межах своїх повноважень, оскільки не мала інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначений виключно для зарахування заробітної плати та має спеціальний режим використання, встановлений законом, або що на кошти, які на ньому обліковуються, заборонено звернення стягнення.

Більше того, матеріали скарги не містять інформації, що заявник ОСОБА_1 зверталася до приватного виконавця Чернікової О.О. з вимогою про скасування арешту з накладеного в межах виконавчого провадження ВП № 81148631, саме на поточний/зарплатний рахунок відкритий в АТ «Укрсиббанк», з наданням доказів спеціального режиму цього рахунку.

Крім того, з наданих до суду виписок з рахунку вбачається, що кошти стали на нього надходити лише 04.06.2026 року, а постанова про арешт цього рахунку була складена державним виконавцем 02.06.2026 року.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що на даному етапі виконавчого провадження приватним виконавцем не допущено бездіяльності у розумінні закону, яка полягала б у невчиненні обов`язкових виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення, а доводи скаржника зводяться фактично до незгоди правовою оцінкою порядку їх здійснення. За таких обставин підстави для задоволення скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 317, 319 ЦК України, ст. ст. 18, 37, 39, 40, 52, 56, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 13, 77, 79, 81, 89, 263, 353, 450, 447-451, ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Чернікової Олени Олегівни відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Малихіна