Рішення № 139796272, 15.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6191/26

№ 2/183/6076/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44.20 кв. м, житловою площею 28.30 кв. м,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 10 лютого 1995 року, посвідченого Житлово-комунальною конторою «Луганськбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Характеристика квартири та її обладнання наведені у технічному паспорті, який є складовою частиною цього Свідоцтва. Право власності зареєстровано Сєвєродонецьким БТІ на підставі свідоцтва, записане у реєстрову книгу за №383 від 29 березня 1995 року, про що свідчить відповідний Реєстраційний напис на Свідоцтві про право власності на житло Бюро технічної інвентаризації міста Сєвєродонецьк Луганської області, засвідчений підписом начальника та печаткою «Сєвєродонецького БТІ».

Оскільки вищевказана квартира належала позивачеві, її батьку, ОСОБА_2 , її матері, ОСОБА_3 , та її сину, ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності, то без визначення часток у цій спільній сумісній власності, вважається, що право власності належить в рівних частках, тобто по 1/4 частці кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після його смерті його донька ОСОБА_1 успадкувала за заповітом 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Фесенко О. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1897

Крім цього, ОСОБА_1 успадкувала за заповітом 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. та зареєстровано в реєстрі за № 129.

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну, позивач змушена була евакуюватися в більш безпечний регіон, оскільки Сєвєродонецька міська територіальна громада, до якої входить м. Сіверськодонецьк Луганської області невдовзі була окупована, що перешкоджає отриманню підтвердження реєстрації права власності на квартиру за позивачем в БТІ.

Позивач, з метою реєстрації права власності на свою 1/4 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва м. Сєвєродонецьк) Луганська область в державному реєстрі прав на нерухоме майно, звернулася до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права їй було відмовлено з підстав неподання заявником чи неотримання реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронної формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушена звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 22 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали, або нотаріально засвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову у виді свідоцтва про право власності на житло та технічного паспорта.

20 липня 2026 року, на виконання вищевказаної ухвали до суду надійшли нотаріально засвідчені копії доказів.

Постановленою судом ухвалою від 15 вересня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечив.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

З дослідженої судом, засвідченої Соколик О. О., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, за № 2324-2325, копії свідоцтва про право власності на житло, встановлено, що 10 лютого 1995 року Житлово-комунальною конторою концерну «Луганськстрой» видано свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 44,20 кв. м, а відновна вартість на момент приватизації 773500 крб. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 10 лютого 1995 № 101. Зворотна сторона засвідченої нотаріусом копії свідоцтва містить: штамп та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з підписом посадової особи, про що здійснено запис у реєстрову книгу за № 383 29 березня 1995 року /а.с.28, 29/.

З дослідженої судом, засвідченої Соколик О. О., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, за № 2326-2327, копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна 44,20 кв. м, житлова 28,3 кв. м), відомостей про власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Технічний паспорт містить печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.30-31, 32, 33/.

29 жовтня 2021 року Фесенко О. М., приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1897, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка, ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: частка квартири, розташованої у АДРЕСА_1 , що належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Житлово-комунальною конторою концерну «Луганськбуд» 10 лютого 1995 року на підставі рішення від 10 лютого 1995 року, № 101 та зареєстрованого у Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації 29 березня 1995 року за номером запису 383 /а.с.13/.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 29 жовтня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14/.

Крім того, 02 березня 2026 року Лірниченко Н. М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 129, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її дочка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/4 (однієї четвертої) частки у праві спільної власності на квартиру номер АДРЕСА_2 ..., що належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 лютого 1995 року Житлово-комунальною конторою концерну «Луганскстрой», згідно з розпорядженням від 10 лютого 1995 року № 101, право спільної власності за яким зареєстроване у Сєвєродонецькому міському бюро технічної інвентаризації 29 березня 1995 року за номером 383 /а.с.15/.

З витягу з Державного реєстру речових прав убачається, що 02 березня 2026 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.16/.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Якименко Т. В., Чернівецької міської ради від 25 лютого 2026 року № 83469998, при розгляді заяви від 17 лютого 2026 року за реєстраційним номером 71525434, відмовлено у проведенні реєстраційних дій, з підстав неподання заявником чи неотримання реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронної формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року /а.с.17/.

Відповіддю Комунального підприємства «Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації» від 24 лютого 2026 року № 585 повідомлено, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сіверськодонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ (надалі БТІ) на паперових носіях. Оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, та згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Сіверськодонецька міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, надати інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогоднішній день не вбачається за можливе /а.с.18/.

З відмітки у копії паспорта громадянки України позивача, серія НОМЕР_1 вбачається, що з 15 серпня 1983 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.8-9/. З копії довідки від 02 листопада 2022 року № 7701-7001606467 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що місце перебування позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.9 зворот/.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, чинній на 26 лютого 1996 року передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У позивача наявні документи, що засвідчують її право власності (свідоцтво про право власності на житло), яке зареєстроване згідно з чинного на момент його видачі законодавства, однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивачку можливості довести своє право. Також позивач є власником іншої 1/2 частини квартири, про що наявні відомості в Єдиному державному реєстрі прав власності.

Верховний суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності на 1/4 частину майна набуте у 1995 році. Наданий позивачем доказ у виді свідоцтва про право власності на житло виданий та посвідчений органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1995 рік Сєвєродонецьким БТІ, з відповідними відмітками про реєстрацію набуття права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру. Реєстрація місця проживання у спірній квартирі позивача підтверджує її доводи про набуття права власності на спірну квартиру.

Також, за ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України). Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Зважаючи на те, що у правовстановлюючому документі (свідоцтві про право власності на житло) вказано про належність майна до спільної сумісної власності (без визначення часток), позивача, померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з огляду на набуття позивачем після смерті батьків права власності на іншу 1/2 частку та враховуючи відсутність доказів на підтвердження відхилення від рівності часток у праві спільної сумісної власності, суд висновує, що позов підлягає задоволенню та за позивачем слід визнати право власності на 1/4 частину вищевказаного майна.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на 1/4 частину спірної квартири, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на 1/4 частину спірної квартири у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,20 кв. м, житловою площею 28,30 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 15 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає, як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов