Ухвала суду № 139796093, 16.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2006/26

Провадження № 2/202/3242/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

представника позивача Лабовкіна О.О.,

представника відповідача Таран В.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника відповідача-2 Хохленка Дениса Федоровича та заяву представника відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС» про закриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БУДКОМПЛЕКТ ДИЗАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Індустріального районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа, предметом якої є вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1242/2026/5892569 від 17.01.2026 року з підстав його фраудаторності.

Представником відповідача-2 ОСОБА_1 адвокатом Таран В.І. подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Заява мотивована тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 з 01.06.2020 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а спірний транспортний засіб після відчуження використовується ним для здійснення господарської діяльності (перевезення товару за договорами поставки).

Представник відповідача-1 ТОВ «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС» адвокат Латишева Ю.А. подала заяву, в якій підтримала клопотання відповідача-2, зазначивши, що спірні правовідносини стосуються майна, яке використовується суб`єктом господарювання у підприємницькій діяльності, а отже, цей спір має господарсько-правовий характер.

Представник позивача ТОВ «БК БУДКОМПЛЕКТ ДИЗАЙН» адвокат Лабовкін О.О. подав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні заяв про закриття провадження. Вказав, що наявність у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не позбавляє його статусу фізичної особи, яка є учасником цивільних правовідносин. Спірний договір укладався ОСОБА_1 саме як фізичною особою, а предметом спору є оцінка цивільно-правової угоди на предмет її добросовісності (фраудаторності) та спрямованості на виведення майна з власності ТОВ «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС» на пов`язану особу (чоловіка директора товариства), а не виконання господарських зобов`язань.

У підготовчому судовому засіданні 27 липня 2026 року представник відповідача-2 Таран В.І. підтримали заяви про закриття провадження, представник позивача Лабовкін О.О. проти їх задоволення заперечував.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотань та заперечень, суд доходить наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас, частиною першою статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Зокрема, пунктом 1 частини першої вказаної статті передбачено розгляд справ у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Вирішуючи питання предметної та суб`єктної юрисдикції, суд бере до уваги правові позиції Верховного Суду.

Так, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23).

Окрім того, визначальним для юрисдикції є те, в якому саме статусі особа виступала під час укладення спірного договору, що зумовив виникнення спору. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02 травня 2024 року у справі № 551/13/23 (провадження № 61-15589св23), якщо договір укладався з відповідачем як з фізичною особою, а не як із суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір не може бути кваліфікований як господарський. Сама лише обставина, що майно чи кошти у подальшому використовуються цією особою під час здійснення своєї господарської діяльності, не змінює правової природи правочину на момент його вчинення.

Судом встановлено, що предметом даного позову є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.01.2026 року, укладеного між ТОВ «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС» та фізичною особою ОСОБА_1 . Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Цивільного кодексу України, вказуючи на фраудаторний характер правочину.

Наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не означає, що всі укладені ним правочини автоматично відносяться до господарської юрисдикції. З матеріалів справи не вбачається, що оспорюваний договір укладався ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання на виконання певної господарської мети, а не як звичайним громадянином для задоволення особистих потреб. Доводи відповідачів про подальше використання придбаного автомобіля у підприємницькій діяльності (для перевезення товарів) стосуються подій, які відбулися вже після переходу права власності, і не можуть ретроспективно змінювати суб`єктний склад та правову природу оспорюваного цивільно-правового договору.

Оскільки спір виник щодо дійсності правочину, стороною якого є фізична особа, цей спір має приватноправовий характер і не є таким, що виникає безпосередньо з господарської діяльності в розумінні статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому правові підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Керуючись ст. 19, 255, 258-260, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача-2 ОСОБА_1 адвоката Таран Валентини Ігорівни та заяви представника відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС» адвоката Латишевої Юлії Анатоліївни про закриття провадження у цивільній справі № 202/2006/26 відмовити.

Продовжити розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БУДКОМПЛЕКТ ДИЗАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОКРІВЛЯ ПЛЮС», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу за правилами загального позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до положень статті 353 ЦПК України ухвала про відмову у закритті провадження у справі окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н. В. Недобитюк