Ухвала суду № 139795948, 15.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12665/25

4-с/212/33/26

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:головуючого - судді Феняка О.Р., за участю секретаря судового засідання Луценко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кривого Рогу скаргу ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни.

В обґрунтування скарги посилається на те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Коллект Центр» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення. Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2026 року у справі № 212/12665/25 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №100329615 від 08.11.2021 р. у розмірі 21760,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 16 600,00 грн., заборгованість за комісіями 1 160,00 грн.; судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. На виконання даного заочного рішення видано виконавчий лист № 212/12665/25 виданий 11.05.2026. Позивач звернувся за примусовим виконанням зазначеного заочного рішення суду до приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни. Постановою приватного виконавця Русецької О.О. від 03.06.2026 року відкрито виконавче провадження № 81160222 (Ідентифікатор доступу: ББ4В868290Г4). Постановами від 03.06.2026 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 3718,24 грн., витрати виконавчого провадження 560,00 грн. Постановою від 19.06.2026 року закінчено виконавче провадження на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із повним виконанням. Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09.07.2026 року скасовано Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 січня 2026 року у цивільній справі №212/12665/25 (провадж. 2/212/1045/26) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, яке було підставою для видачі виконавчого 212/12665/25 виданий 11.05.2026 року. Ухвала набрала законної сили. З метою повернення стягнутих коштів представник ОСОБА_3 адвокат Висоцький С.О. звернувся до приватного виконавця Русецької О.О. із заявою від 22.08.2026 року про повернення коштів, якою просив повернути ОСОБА_1 стягнуту з нього у виконавчому провадженні № 81160222 винагороду приватного виконавця в розмірі 3718,24 грн. Листом від 31.08.2026 року №109882, який отримано скаржником 02.09.2026 року, приватний виконавець Русецька О.О. відмовила у поверненні виконавчого збору, з посиланням на те, що виконавче провадження вже закінчено, постанова про стягнення виконавчого збору не скасована.

Посилаючись на положення ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник вважає такі дії приватного виконавця неправомірними та просмить суд зобов`язати приватного виконавця повернути стягнуту суму основної винагороди та стягнути судові витрати.

Після надходження матеріалів справи до суду першої інстанції ухвалою суду від 07.09.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та його представника.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ТОВ «Фінансова Компанія «Коллект Центр» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення. Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2026 року у справі № 212/12665/25 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №100329615 від 08.11.2021 р. у розмірі 21760,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги 16 600,00 грн., заборгованість за комісіями 1 160,00 грн.; судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

На виконання даного заочного рішення видано виконавчий лист № 212/12665/25 виданий 11.05.2026.

Позивач звернувся за примусовим виконанням зазначеного заочного рішення суду до приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни.

Постановою приватного виконавця Русецької О.О. від 03.06.2026 року відкрито виконавче провадження № 81160222 (Ідентифікатор доступу: ББ4В868290Г4).

Постановами від 03.06.2026 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 3718,24 грн., витрати виконавчого провадження 560,00 грн.

Постановою від 19.06.2026 року закінчено виконавче провадження на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із повним виконанням.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09.07.2026 року скасовано Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 січня 2026 року у цивільній справі №212/12665/25 (провадж. 2/212/1045/26) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, яке було підставою для видачі виконавчого 212/12665/25 виданий 11.05.2026 року. Ухвала набрала законної сили.

З метою повернення стягнутих коштів представник ОСОБА_3 адвокат Висоцький С.О. звернувся до приватного виконавця Русецької О.О. із заявою від 22.08.2026 року про повернення коштів, якою просив повернути ОСОБА_1 стягнуту з нього у виконавчому провадженні № 81160222 винагороду приватного виконавця в розмірі 3718,24 грн.

Листом від 31.08.2026 року №109882, який отримано скаржником 02.09.2026 року, приватний виконавець Русецька О.О. відмовила у поверненні виконавчого збору, з посиланням на те, що виконавче провадження вже закінчено, постанова про стягнення виконавчого збору не скасована.

Відповідно до постанови про закінчення ВП № 81160222 від 19.06.2026 вимоги виконавчого документа виконані в повному обсязі, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуті в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій приватного виконавця в частині неповернення витрат виконавчого провадження та основної винагороди, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Однак, оскільки предметом оскарження є бездіяльність приватного виконавця щодо неповернення основної винагороди та витрат виконавчого провадження, а не правомірність приватного виконавця щодо винесення постанов про їх стягнення - така скарга підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Положенням ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено підстави, у випадку існування яких виконавче провадження підлягає закінченню. Відповідно до п. 5 означеної статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною 1 цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як було встановлено судом та не заперечується скаржниками, приватним виконавцем були вчинені дії щодо виконання судового рішення про стягнення заборгованості. В подальшому після скасування виконавчих документів, на підставі яких було відкрито виконавче провадження, приватним виконавцем у відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 19.06.2026 про закінчення виконавчих проваджень.

Положенням ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон України №1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч. 2 - 4 ст. 31 Закону України №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Положенням ч. 5 ст. 31 Закону України №1403-VIII встановлено, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання ст. 31 Закону України №1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до п. 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, ч. 3 ст. 45 Закону України №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону №1403-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз положень Закону України №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у ст. 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас аналіз норм Закону України №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами ст. 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19, від 26.05.2022 у справі № 420/6845/18, від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Водночас саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (п. 52 постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №420/6845/18).

Беручи до уваги наведені правові норми та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам ч. 7 ст. 31 Закону України №1403-VIII.

Приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження одночасно приймає постанову про стягнення основної винагороди та зобов`язаний здійснити розрахунок такої винагороди, тобто визначити чітко суму, яка може бути стягнута у разі здійснення виконавцем повного виконання виконавчого документу.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Скаржниками не заперечується факт часткового виконання рішення суду про стягнення заборгованості, тому суд вважає правомірним отримання приватним виконавцем винагороди (за вчинені ним дії до моменту скасування виконавчого документа) в розмірі 10% від фактично стягнутої суми заборгованості. Так само як і стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки такі витрати є законодавчо визначеними та пов`язані із діями приватного виконавця щодо примусового виконання рішення суду.

До то ж суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України №1403-VIII фінансове та матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення і організацію виконавчих дій здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України «Про виконавче провадження».

На відміну від цього, єдиним джерелом доходу приватного виконавця за вчинення ним виконавчих дій є винагорода приватного виконавця (ст. 31 Закону України №1403-VIII).

З урахуванням наведених відмінностей, положення ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості повернення основної винагороди приватного виконавця, а лише повернення виконавчого збору, стягнутого державним виконавцем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги.

Керуючись ст. 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , на дії приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складені і підписана 15.09.2026 року.

Суддя О. Р. Феняк