Ухвала суду № 139795907, 14.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-5355/2010

Провадження № 4-с/201/70/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мурадовою С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ю ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» на дії/бездіяльність державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра 29 червня 2026 року надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» на дії/бездіяльність державного виконавця, в якій просив:

?Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешти з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та вчинити всі необхідні дії щодо припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно таких записів про обтяження:

запису про обтяження №6637167 від 11.08.2014, вид обтяження: арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_5 від 09.12.2013, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижковим А.І.

запису про обтяження №9301059 від 01.12.2009, тип обтяження: арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_3 від 23.11.2009, винесеної ВДВС Михайлівського районного управління юстиції у межах виконання ухвали №2?10600 від 22.09.2009 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову КБ «ПриватБанк»;

запису про обтяження №12330827 від 28.03.2012, тип обтяження: арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_4 від 28.03.2012, винесеної ВДВС Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області у межах виконання виконавчого листа №2 5355/2010 від 27.09.2010, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявна інформація щодо обтяження його майна.

З наданих відповідей органу державної виконавчої служби вбачається, що обтяження №9301059 пов`язане з виконавчим провадженням НОМЕР_3, відкритим 20.11.2009 з примусового виконання ухвали №2 10600, виданої 22.09.2009 Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про забезпечення позову КБ «ПриватБанк» шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно і розрахункові рахунки, що належать ОСОБА_1 . У межах цього провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 23.11.2009, а 30.11.2009 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Обтяження №12330827 пов`язане з виконавчим провадженням НОМЕР_4, відкритим з виконання виконавчого листа №2-5355/2010 від 27.09.2010, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 255 459,34 грн. За інформацією органу ДВС, відповідний виконавчий документ був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Обтяження №6637167 пов`язане з виконавчим провадженням НОМЕР_5, відкритим у зв`язку з повторним виконанням виконавчого листа №2-5355/2010 від 27.09.2010, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 255 459,34 грн. За інформацією органу ДВС, виконавчий документ у цьому провадженні також був повернутий стягувачу.

Отже всі три обтяження виникли у зв`язку з вимогами ПАТ / АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та були спрямовані на забезпечення виконання саме цих вимог.

Вони не є самостійним видом юридичної відповідальності, не мають карального характеру та не можуть існувати безстроково після того, як основна майнова вимога, в інтересах якої вони були накладені, припинила існувати або була фактично виконана.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 05.06.2026 №20.1.0.0.0/7 260526/70694-БТ, у повідомило, що станом на 05.06.2026 зобов`язання клієнта ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перед Банком виконані, заборгованість відсутня. У цьому ж листі АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що Банком було направлено лист до органу державної виконавчої служби, на примусовому виконанні у якому знаходились виконавчі провадження НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, із повідомленням про виконання клієнтом зобов`язань.

Також Банк прямо зазначив, що не заперечує проти зняття арештів та обтяжень, а також закриття вказаних виконавчих проваджень.

Окрім цього, листом АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026 №20.1.0.0.0/7 260610/28427- БТ повідомлено, що звернення представника ОСОБА_1 було розглянуто та що Банк направляє копію листа АТ КБ «ПриватБанк», який згадується у відповіді Банку від 05.06.2026 та який був направлений до органу державної виконавчої служби із повідомленням про виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед Банком.

Отже, стягувач, в інтересах якого були накладені арешти, фактично та юридично підтвердив відсутність майнових претензій до ОСОБА_1 і відсутність потреби у подальшому збереженні арештів та обтяжень.

10.06.2026 скаржник через представника звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арештів з нерухомого майна, припинення обтяжень та внесення відповідних відомостей до державних реєстрів. У заяві було прямо зазначено про обтяження №9301059, №12330827, №6637167, про відсутність заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк», про направлення Банком відповідного повідомлення до органу ДВС, а також про відсутність будь-якої правової мети у подальшому існуванні арештів.

Натомість відповіддю №41588-1-26.1 від 11.06.2026 орган державної виконавчої служби фактично відмовив у знятті відповідних арештів. Зміст цієї відповіді свідчить, що орган ДВС обмежився викладенням історії виникнення виконавчих проваджень та формальним посиланням на окремі обставини їх завершення / повернення виконавчих документів, однак не усунув обтяження, не виніс постанови про зняття арештів, не припинив записи про обтяження у державних реєстрах та не забезпечив реальне поновлення порушеного права власності скаржника.

При цьому сама відповідь органу ДВС підтверджує, що до Відділу надійшла заява АТ «ПриватБанк», згідно з якою повідомлено про відсутність заборгованості у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Тобто орган ДВС був належним чином обізнаний про те, що основна заборгованість перед стягувачем відсутня, а сам стягувач не заперечує проти зняття арештів та обтяжень.

За таких обставин подальше збереження арештів на все нерухоме майно скаржника є формальним, безпідставним, непропорційним і таким, що не пов`язане з реальним виконанням будь-якого активного виконавчого провадження.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 30 червня 2026 року указана скарга передана для розгляду судді Демидовій С.О.

Ухвалою судді від 03 липня 2026 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» на дії/бездіяльність державного виконавця.

Сторони в судове засідання не з`явилися від представників скаржника та АТ КБ «Приват Банк» надійшли заяви про розгляд скарги за їх відсутності.

Ураховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснити розгляд справи без фіксування судового розгляду цивільної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини встановленні судом

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформаційна довідка №482066646 від 16.06.2026, щодо ОСОБА_1 наявні такі обтяження:

Обтяження №6637167 від 11.08.2014 - вид обтяження: арешт нерухомого майна; державний реєстратор: Віннічук Антон Сергійович, Михайлівське районне управління юстиції, Запорізька область; документ, поданий для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер НОМЕР_16, видана 09.12.2013 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижковим А.І.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 15061755 від 11.08.2014 15:56:18; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, код ЄДРПОУ 34378190; особа, майно / права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Обтяження №9301059 від 01.12.2009 - тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстратор: Запорізька філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_3 від 23.11.2009, ВДВС Михайлівського РУЮ; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції, код ЄДРПОУ 34378190. Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.06.2026 2

Обтяження №12330827 від 28.03.2012 - тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстратор: Запорізька філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_4 від 28.03.2012, ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області, старший державний виконавець Богданова Тетяна Вікторівна; виконавчий лист №2-5355/2010 від 27.09.2010, виданий Жовтневим районним судом; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції(а.с. 52-56).

13 березня 2026 року на запит адвоката заявника Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області надано інформацію стосовно наявних виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_1 . (а.с. 24-29).

11 червня 2026 року на запит адвоката відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано інформацію, що 01 червня 2026 року до відділу надійшла заява АТ «Приват Банк» згідно якої повідомлено, що заборгованість у ОСОБА_1 відсутня.

Також зазначили, що арешту нерухомого майна № 9301059 від 01.12.2009 накладений державним виконавцем Михайлівського ВДВ під час виконання виконавчого провадження № НОМЕР_10 з виконання ухвали №2-10600 виданої 22.09.2009 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про: забезпечення позову КБ "Приватбанк" накласти арешт на все майно і рухоме, нерухоме та розрахункові рахунки яке належить гр. ОСОБА_1 . Таким чином, згідно ч.6 ст.61-1 Закону України «Про виконавче провадження» у разі надходження до виконавця судового рішення про скасування заходів забезпечення позову виконавець відновлює виконавче провадження, відкрите на підставі рішення про забезпечення позову, вживає заходів щодо скасування заходів забезпечення позову та закінчує виконавче провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону.;

- щодо арешту нерухомого майна № 12330827 від 28.03.2012 накладений державним виконавцем Михайлівського ВДВ під час виконання виконавчого провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-5355/2010 виданого 27.09.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 255 459,34 грн, який повернуто стягувачу у зв?язку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення. Таким чином загальна заборгованість за виконавчим провадженням у розмірі 25 545.93 грн виконавчого збору та 100,00 грн витрат залишилась несплаченою.;

- щодо арешту нерухомого майна № 6637167 від 11.08.2014 накладений державним виконавцем Михайлівського ВДВ під час повторного виконання виконавчого провадження № НОМЕР_16 з виконання виконавчого листа № 2-5355/2010 виданого 27.09.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 255 459,34 грн, який повернуто стягувачу у зв?язку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення. Таким чином згідно ч.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо при повторному пред?явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу.

- щодо арешту нерухомого майна № 25990245 від 04.05.2018 накладений державним виконавцем Михайлівського ВДВ під час виконання виконавчого провадження № НОМЕР_12 з виконання виконавчого напису № HHA 015367 виданого 20.01.2018 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 2 987 747,93 грн, який повернуто стягувачу у зв?язку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення. Таким чином загальна заборгованість за виконавчим провадженням у розмірі 298 774,79 грн виконавчого збору залишилась несплаченою.(а.с.22-23)

16 червня 2026 року на запит адвоката заявника АТ КБ «Приват Банк» надано копію листа який було направлено до органу державної виконавчої служби із повідомленням про виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед Банком , в якому зазначено про відсутність станом на 28 травня 2026 рік заборгованості ОСОБА_1 ВП № НОМЕР_10 відкритого 20 листопада 2009 року, ВП № НОМЕР_11 відкритого 28 березня 2012 року, ВП НОМЕР_5 відкритого 11 жовтня 2013 року, ВП НОМЕР_12 відкритого 24 квітня 2018 року, ВП НОМЕР_13 відкритого 04 жовтня 2018 року, ВП № НОМЕР_14 відкритого 22 серпня 2011 року ,ВП № НОМЕР_15 відкритого 11 лютого 2011 року (а.с. 30-31).

10 червня 2026 року представником ОСОБА_1 було подано заяву до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізьській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з усього його майна у зв`язку з відсутністю заборгованості та відсутності заперечень банку проти зняття арештів та обтяжень (а.с. 49-51).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавчі листи в справі видані за дії Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), як і мало місце за дії цього Закону повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

П. 2 ч. 1 ст. 47 Закону передбачено повернення виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року).

Такі ж положення містить статті 433 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У частині четвертій статті 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року всправі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року всправі № 127/1547/14-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» направлено до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівсьиому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно якого повідомлено, що на примусовому виконанні у Вашому відділі знаходились виконавчі провадження, про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1 Номер телефону: НОМЕР_2 ) на користь AT КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості

1. ВП № НОМЕР_10 відкрите 20.11.2009

2. ВП № НОМЕР_11 відкрите 28.03.2012

3. ВП № НОМЕР_16 відкрите 11.10.2013

4. ВП № НОМЕР_12 відкрите 24.04.2018

5. ВП № НОМЕР_13 відкрите 04.10.2018

6. ВП № НОМЕР_14 відкрите 22.08.2011

7. ВП № НОМЕР_15 відкрите 11.02.2011

станом на 28.05.2026 боржником зобов`язання виконані у повному обсязі. На підставі викладеного, просили прийняти до уваги надану інформацію.

11 червня 2026 року відділом примусового виконання рішень на запит адвоката заявника повідомлено про наявність арештів на майно ОСОБА_1 та повернення виконавчих листів у зв`язку з відсутністю майна та повідомлено про наявність заборгованості з виконавчого збору.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не має заборгованості перед кредитором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у ВП НОМЕР_10 з виконання ухвали № 2-10600 виданої 22 вересня 2009 року Жовтневим районним судом про забезпечення позову, ВП НОМЕР_11 з виконання виконавчого листа № 2-5355/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 255 459,34 грн. та ВП НОМЕР_16 з виконання виконавчого листа № 2-5355/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 255 459,34 грн.

Суд враховує, що з моменту повернення виконавчих листів минуло більше 10 років, стягувач підтвердив погашення заборгованості боржника, доказів відкритих виконавчих проваджень суду надано не було. У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна ОСОБА_1 не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.Відділом примусового виконання рішень не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження законних правових підстав для збереження арешту майна ОСОБА_1 . Відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5355/2010 щодо ОСОБА_1 відсутнє, жодних виконавчих дій, зокрема, щодо стягнення виконавчого збору, не здійснюється..

Наявність арешту майна позбавляє можливості заявника реалізувати свої права, встановлені законодавством.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити вимоги скарги

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» на дії/бездіяльність державного виконавця задовольнити.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешти з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та вчинити всі необхідні дії щодо припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно таких записів про обтяження:

запису про обтяження №6637167 від 11.08.2014, вид обтяження: арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_5 від 09.12.2013, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області Рижковим А.І.

запису про обтяження №9301059 від 01.12.2009, тип обтяження: арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_3 від 23.11.2009, винесеної ВДВС Михайлівського районного управління юстиції у межах виконання ухвали №2?10600 від 22.09.2009 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про забезпечення позову КБ «ПриватБанк»;

запису про обтяження №12330827 від 28.03.2012, тип обтяження: арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_4 від 28.03.2012, винесеної ВДВС Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області у межах виконання виконавчого листа №2 5355/2010 від 27.09.2010, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова