Рішення № 139795354, 16.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/5965/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови міста Ніжина №131-К від 21 квітня 2026 року «Про звільнення з посади начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області ОСОБА_2 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області з 25 квітня 2026 року;

- стягнути з Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2026 року по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що подання позивачем заяви про відкликання заяви про звільнення до моменту припинення службових правовідносин свідчило про відсутність його волевиявлення на звільнення та, відповідно, відсутність правових підстав для припинення служби за статтею 38 Кодексу законів про працю України.

25.06.2026 у зв`язку з проведенням повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Чернігівського окружного адміністративного суду справу передано на розгляд судді Баргаміній Н.М.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними, допустимими доказами у розумінні статей 72-76 КАС України, що оскаржуване розпорядження міського голови від 21.04.2026 року № 131-К порушує його права та законні інтереси, а також не відповідає Конституції та законам України. Водночас, оскаржуване розпорядження прийнято міським головою на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказує, що керівник відповідача невідкладно вчинив дії, які вважав за потрібні, для усунення негативних для органу місцевого самоврядування наслідків у вигляді звільнення з посади начальника структурного підрозділу, який відповідає за реалізацію стратегічного напрямку діяльності у громаді, економічного розвитку та планування, одразу призначивши на вказану керівну посаду іншу посадову особу у порядку переведення ОСОБА_3 .

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначив, що відповідач помилково ототожнює підписання кадрового розпорядження з фактичним припиненням служби та надає внутрішньому кадровому переміщенню іншої працівниці значення переведення від іншого роботодавця, а також не враховує вирішальну обставину справи: до визначеної дати звільнення позивач письмово й усно повідомив, що не бажає звільнятися та припиняти службу. Вказує, що саме по собі попереднє видання наказу про майбутнє звільнення не позбавляє юридичного значення подану до дати звільнення заяву про відкликання.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду 16.09.2026 заяву позивача про зміну предмета позову було повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням міського голови міста Ніжина від 07.09.2023 № 312-К «Про призначення на посаду начальника відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Геннадія Тараненка» ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області з 13.09.2023 як такого, що успішно пройшов процедуру конкурсного відбору, зі збереженням 11 рангу V категорії посад.

21.04.2026 позивачем було подано заяву про звільнення з посади начальника відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради з 24.04.2026 за власним бажанням, яку зареєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 21.04.2026 за № 7-478.

Також позивачем 21.04.2026 було подано заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 21.04.2026, яку зареєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 21.04.2026 за № 7-482.

21.04.2026 розпорядженням міського голови міста Ніжина №131-К від 21.04.2026 «Про звільнення з посади начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області ОСОБА_2 » позивача було звільнено з посади начальника відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради з 24.04.2026 за власним бажанням, відповідно до статті 38 Кодексу Законів про працю України.

На заяву позивача від 21.04.2026 про відкликання заяви про звільнення відповідачем листом від 27.04.2026 № 01.1-19/7-482 було повідомлено, що її задоволення є неможливим, оскільки до її подання міським головою міста Ніжина Олександром Кодолою було видано два розпорядження: №131-К про звільнення позивача з 24.04.2026 року з посади начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради та №132-К про призначення з 25.04.2026 року ОСОБА_4 на посаду начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради. Про необхідність ознайомитися зі змістом розпорядження від 21.04.2026 року №131-К позивача неодноразово повідомлялося посадовими особами сектору з питань кадрової політики відділу юридично-кадрового забезпечення апарату Виконавчого комітету Ніжинської міської ради протягом другої половини робочого дня 21.04.2026 року та протягом 22-24.04.2026 року.

Позивач вважаючи, що його звільнення відбулось без законних на те підстав, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно статті 20 вказаного Закону крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Спірні правовідносини у цій справі виникли з підстав звільнення позивача з посади за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України за умови подання ним заяви про відкликання попередньо поданої заяви про звільнення за власним бажанням.

Так, частинами першою, другою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таке правило зумовлене тим, що після закінчення зазначеного терміну працівник може залишитися на роботі й не вимагати розірвання трудового договору.

Отже, КЗпП України цією правовою нормою надає працівникові безумовне право на відмову від раніше поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку і власник або уповноважений ним орган не має права звільняти таку особу до закінчення строку попередження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19, від 07.03.2018 у справі № 810/2728/16, від 10.03.2020 у справі № 803/959/17, від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

У постанові від 18.11.2019 у справі № 813/3857/15 Верховний Суд, аналізуючи норми Кодексу законів про працю України, якими урегульовано питання щодо розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, виснував, що оскільки звільнення у порядку, передбаченому статтею 38 КЗпП України, є одностороннім волевиявленням працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, то він у будь-який момент до закінчення двотижневого строку з моменту подачі заяви може її відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, позивач 21.04.2026 року подав заяву на звільнення за власним бажанням з 24.04.2026.

В той же день, 21.04.2026, тобто до дати звільнення, позивач відкликав попередньо подану заяву про звільнення за власним бажанням.

Таким чином, з урахуванням правової позиції та встановлених обставин, суд приходить до висновку про протиправність видання спірного наказу про звільнення позивача, оскільки позивач, вчасно відкликавши попередньо подану заяву про звільнення, виявив бажання не розривати трудові відносини з відповідачем.

Суд зазначає, що реалізована відповідачем заява не може вважатися такою, що відображає дійсне волевиявлення позивача розірвати трудовий договір.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Щодо посилання відповідача на призначення на посаду начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Ярош Ярослави Миколаївни, то суд зазначає наступне.

Розпорядженням міського голови від 21.04.2026 № 132-К було призначено ОСОБА_5 , начальника сектору розвитку підприємництва, споживчого ринку та захисту прав споживачів відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, в порядку переведення, на посаду начальника відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, з 25.04.2026.

Як вже зазначалося судом, частиною другою статті 38 КЗпП України передбачено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Так, частиною п`ятою статті 24 КЗпП України передбачено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Тобто єдиною підставою, яка перешкоджає у реалізації заяви про відкликання попередньо поданої заяви про звільнення є запрошення на таке місце іншого працівника в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій.

Разом з тим, ОСОБА_5 було переведено на посаду начальника відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області з посади начальника сектору розвитку підприємництва, споживчого ринку та захисту прав споживачів відділу економіки виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, а не з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване розпорядження міського голови міста Ніжина №131-К від 21 квітня 2026 року «Про звільнення з посади начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області ОСОБА_2 » є протиправним та підлягає скасуванню як такий, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

Суд зазначає, що у Верховному Суді сформувалася стала судова практика щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України до вказаних правовідносин.

В постанові від 26.05.2021 у справі №260/261/20, в якій позивача було незаконно звільнено з роботи під час реорганізації Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області в Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Верховний Суд зазначив, що «Суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Закарпатській області, з якої його було незаконно звільнено, ураховуючи, що незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на попередньому місці роботи, а обов`язок по його працевлаштуванню покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції».

Аналогічний висновок було викладено в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 в справі № 826/8332/17, у якій зазначено, що «Ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про поновлення позивача не на посаді з якої його звільнено, а на рівнозначній цій посаді».

У такий самий спосіб частину першу статті 235 КЗпП України в подібних правовідносинах було застосовано й в постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 640/18679/18, від 20.01.2021 у справі № 804/958/16, від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 31.05.2021 у справі № 0840/3202/18, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 11.08.2021 у справі № 821/549/17.

Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається, у зв`язку з чим уважає, що публічного службовця не може бути поновлено на посаді, на яку його не було переведено в установленому законом порядку.

Як встановлено судом, позивач до звільнення обіймав посаду начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а також те, що 24.04.2026 був днем звільнення та останнім робочим днем позивача, за який йому було нараховано та виплачено заробітну плату, позивач підлягає поновленню на посаді начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області з 25.04.2026.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.04.2026 по 16.09.2026.

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

Абзацом першим пункту 3 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 20.07.2026 середньоденна заробітна плата позивача становить 1903,12 грн.

Отже, з відповідача стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 196021,36 грн. (103 робочих дні вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 1903,12 грн.) з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 39965,52 грн. (21 робочий день вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 1903,12 грн.) підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області (пл. Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 16600, код ЄДРПОУ 04061783) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови міста Ніжина №131-К від 21 квітня 2026 року «Про звільнення з посади начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області ОСОБА_2 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області з 25.04.2026.

Стягнути з Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 196021,36 грн. з відрахування зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу економіки Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області з 25.04.2026.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 39965,52 грн. з відрахування зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.09.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА