Рішення № 139795047, 15.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1561/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Приватне підприємство «Віктор-Ком Імпекс» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України (далі відповідач), в якому просить ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000487/2 від 30.09.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000507/2 від 10.10.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000520/2 від 17.10.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/ 2024/000526/2 від 23.10.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/ 2024/000532/2 від 29.10.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000533/2 від 29.10.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000539/2 від 01.11.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000544/2 від 04.11.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000548/2 від 05.11.2024;

- визнати протиправними та скасувати Рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000550/2 від 06.11.2024.

1.2. Ухвалою суду від 11.04.2025 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та повідомлено сторони про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог, згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів, представник позивача зазначає, що з метою митного оформлення товару ПП "Віктор-Ком Імпекс" було надано Чернівецькій митниці митні декларації та на підтвердження митної вартості товарів ним було надано ряд підтверджуючих документів.

2.2. Проте, Чернівецькою митницею було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку із тим, що в поданих документах містяться розбіжності.

2.3. Позивач не погоджується з винесеними рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що винесені з порушенням чинного законодавства, а викладені у них обставини та підстави порушення митних правил не відповідають дійсності, відтак вказує, що відповідач протиправно здійснив коригування заявленої митної вартості товару та визначив таку вартість за резервним методом.

Позиція відповідача

2.4. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову.

2.5. Зазначив, що подані декларантом до митного оформлення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та невідповідності, зокрема: декларантом не додано підтвердження факту здійснення оплати, що передбачена Інвойсом від 28.10.2024 №841; відсутнє підтвердження включення транспортних витрат до митної вартості в МД; оскільки надана декларантом довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку та не містить переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

2.6. Таким чином, митний орган не вбачав за можливе визнати визначену декларантом митну вартість із застосуванням першого методу її визначення (за ціною договору) та визначив митну вартість за резервним методом.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін судом встановлено, що Приватне підприємство Віктор-Ком Імпекс зареєстроване в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.02.2007 року, за місцезнаходженням: 58029, Чернівецька область, Глибоцький район, с.Йорданешти, вул.Корнец, 24. Згідно витягу з Реєстру платників податку на додану вартість №1624034500039 ПП "Віктор-Ком Імпекс" з 01.01.2016 зареєстроване як платник податку на додану вартість.

3.2. 26 березня 2024 року між Акціонерним товариством «SOCIETATE NATION ALA А SARII S.A.», як постачальником, та Приватним підприємством «Віктор-Ком Імпекс», як бенефіціаром укладено Договір поставки №45/26.03.2024 (далі - Контракт, Договір).

Згідно ст. 1 Договору предметом договору є постачання солі для посипання доріг 0-8 мм., солі харчової помол 0-2 мм., нейодованої, розфасованої в мішки по 25 кг., солі харчової помол 0-2 мм., нейодованої, розфасованої в мішки по 5 кг., солі промислової помол 0-4 мм., на піддонах за умовами, у строки та за цінами, встановленими даним договором.

3.3. На виконання умов зазначеного Договору Приватне підприємство Віктор-Ком Імпекс здійснило поставку партій товару та подало до Чернівецької митниці Держмитслужби України митні декларації №24UA408020048483U9 від 30.09.2024; №24UA408020050321U9 від 10.10.2024; №24UA408020051537U6 від 17.10.2024; №24UA408020052661U6 від 23.10.2024; №24UA408020053744U5 від 29.10.2024; №24UA408020054453U2 від 01.11.2024; №24UA408020054899U4 від 04.11.2024; №24UA408020055095U3 від 05.11.2024; №24UA408020055267U2 від 06.11.2024.

3.4. За результатами розгляду митних декларацій Чернівецькою митницею Держмитслужби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000487/2 від 30.09.2024; №UA408000/2024/000507/2 від 10.10.2024; №UA408000/2024/000520/2 від 17.10.2024; №UA408000/ 2024/000526/2 від 23.10.2024; №UA408000/2024/000532/2 від 29.10.2024; №UA408000/2024/000533/2 від 29.10.2024; №UA408000/2024/000539/2 від 01.11.2024; №UA408000/2024/000544/2 від 04.11.2024; №UA408000/2024/000548/2 від 05.11.2024; №UA408000/2024/000550/2 від 06.11.2024.

3.5. Згідно вищевказаних рішень про коригування митної вартості товарів митним органом визначено митну вартість за резервним методом та зобов`язано декларанта подати нові митні декларації за ціною товару, яка зазначена в Рішеннях про коригування митної вартості. Підставою для коригування митної вартості товару в рішенні митний орган зазначає ч. 3 ст. 53 МК України, зокрема те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, зокрема:

- відповідно до п. 1 ст. 10 Договору купівлі-продажу від 26.03.2024 №45 бенефіціар здійснить оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку- проформи, надісланого Постачальником Бенефіціаром, який представляє прийняття замовлення. Згідно з Інвойсом від 28.10.2024 №841 умови оплати: 100% передоплата. Документів, що підтверджують факт здійснення оплати до оформлення не надано;

- товар постачається на умовах FCA RO OCNA DEJ Salt Mine. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно до розрахунку по МД додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення зазначених складових до митної вартості. Документів з цього приводу не надано;

- для підтвердження транспортних витрат надано калькуляції, які не відповідають вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №599. Так, відсутнє документальне підтвердження числового значення доданих транспортних витрат;

- для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 04.11.2024 №199 та довідку про транспортні витрати від 04.11.2024 №92. Інших документів щодо транспортних витрат не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат;

- для підтвердження транспортних витрат надано рахунок на оплату від 29.10.2024 №136 та довідку про транспортні витрати від 29.10.2024 №8-10-24. Інших документів щодо транспортних витрат не надано. Виникає питання щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення доданих до митної вартості транспортних витрат;

- згідно з розрахунком по МД до митної вартості додана вартість транспортування у сумі 20000,00 грн. Довідка про транспортні витрати від 29.10.2024 №8-10-24 містить відомості щодо вартості перевезення по іноземній території (20000,00 грн.) та по території України (3000,00 грн.). При цьому, в рахунку на оплату від 29.10.2024 №136 зазначена тільки загальна вартість перевезення 23000,00 грн. Оскільки довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

Декларанту запропоновано подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем додатково подано листи про те, що він не має змоги надати інші додаткові документи у встановлений термін 10 діб, відповідно до ст. 53 МК України.

3.6 У зв`язку з прийнятими рішеннями про коригуванням митної вартості товару, Чернівецькою митницею було сформовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

4.3. Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

4.4. Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

4.6. Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

4.7. Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

4.8. Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

4.9. Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

4.10. Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

4.11. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4.12. Згідно частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4.13. Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

4.15. Згідно із частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

4.16. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

4.17. Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

4.18. Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

4.19. Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

4.20. Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

4.21. У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

4.22. Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

4.23. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

4.24. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

4.25. Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

4.26. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

4.27. При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

4.28. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

4.29. Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

4.30. Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

4.31. Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

4.32. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

4.33. В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

4.34. У свою чергу, у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

4.35. При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

4.36. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом цього позову є рішення Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості.

5.2. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати рішенню відповідача оцінку на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам, через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Окрім цього, для зручності та зрозумілості, оцінка на предмет правомірності оскаржуваних актів буде проводитись, виходячи із обґрунтування яке такі рішення містять.

5.3. Так, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, перелік яких наведений у пункті 3.3 цього рішення.

5.4. Однак, за результатом дослідженням матеріалів справи суд не погоджується із висновками відповідача, викладеними у оскаржуваному рішенні, а також із доводами представника відповідача, що наведені у заявах по суті справи, стосовно того, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та місять розбіжності.

5.5. В ході судового розгляду судом визначено, що декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зокрема, щодо підтвердження здійснення оплати за товар, суд зазначає наступне.

5.6. Відповідно п. 1 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 року №201 (далі - Положення), до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об`єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться, зокрема:

5.7. Ціна та загальна вартість договору (контракту), у цьому розділі договору визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту). При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення:

5.8. Умови платежів, цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов`язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються: умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року № 444 Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті; умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

5.9. Судом встановлено, що договір №45/26.03.3024 від 26.03.2024 містить статтю 8 «Ціна договору», в якій визначені такі умови: ціна, погоджена сторонами та сплачувана бенефіціаром, встановлена в додатку 1 до контракту, загальна вартість контракту становить 108 756,00 євро.

Таким чином стаття 8 договору №45/26.03.3024 від 26.03.2024 містить відомості про загальну вартість товарів, валюту контракту, вказівку на постачання товару партіями і особливості закріплення кожної окремої партії товару.

Умови платежів визначені в статті 10 договору, згідно з якою бенефіціар здійснює оплату ціни, що відповідає кожному замовленню постачальника, прийнятому на умовах, передбачених у статті 9, 100% авансом, на підставі рахунку-фактури, надісланого постачальником бенефіціару, який представляє прийняття замовлення. Платіж має бути здійснений бенефіціару так, щоб на дату, узгоджену для поставки товару та зазначену в рахунку, суми заборгованості та суми виставлені в рахунку, були на рахунку постачальника.

Таким чином дана стаття договору чітко вказує на порядок оплати відповідної партії товару - на дату поставки товару сума вартості товару повинна бути на рахунку у постачальника.

Разом з тим згідно з п. 1 статті 9 договору постачання продукції, що є предметом цього договору, здійснюється ритмічно, відповідно до графіків поставок, встановлених в додатку №1 цього контракту, протягом терміну дії цього контракту, передбаченого ст.2, на підставі письмового замовлення бенефіціара.

Крім цього, п.2 статті 9 договору бенефіціар зобов`язується надати гарантію належного виконання контракту (банківським переказом на рахунок постачальника) у розмірі 30% від вартості кожного замовлення на поставку на ринку України, підтвердженого постачальником, до поставки, замовлених і підтверджених товарів.

За таких обставин суд вважає, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 та постанові від 12 березня 2019 року у справі №803/3649/15.

5.10. Відносно посилань відповідача в оскаржуваних рішеннях про відсутність документального підтвердження включення вартості оплати навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, експортного мита, митного збору та податків до митної вартості товару, то суд вважає такі необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до додатку №1 до Договору, умовами поставки є: Дорожнім транспортом FCA RO OCNA DEJ Salt Mine, відповідно до Інкотермс-2020.

5.11. Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Відповідно до статті А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року продавець зобов`язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Згідно п.А.4. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Постачання вважається виконаним:

а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені.

Як зазначає позивач у позовній заяві, контрактна вартість товару сформована на умовах поставки FCA (склад продавця) вже включає в себе вартість завантаження товару.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.

Частина десята згаданої статті Митного кодексу України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що по митним деклараціям поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати (навантажувальні роботи, експортне мито, митний збір), тому такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.

Щодо умов перевезення, оплати та документального підтвердження числового значення транспортних витрат, суд зазначає наступне.

5.12. Згідно з розділом III «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Наказ №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа З ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a) ДМВ).

5.13. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу1), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

5.14. Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано поданими митними деклараціями, а саме, не підтвердження витрат на перевезення товару, спростовується наданими під час митного оформлення первинними документами, зокрема, довідкою про транспортні витрати від 10.10.2024, виданою ТОВ «Фабрика Нове Вікно» та рахунком-фактурою №121 від 10.10.2024 на суму 23 000 грн. Вказані документи є достатніми для підтвердження витрат понесених на перевезення товару.

Перелічені документи пов`язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача. Так, надана довідка про транспортно-експедиційні витрати містить посилання на номера автомобіля, що зазначені в пакувальному листі та Інвойсі; у свою чергу, пакувальний лист має дані щодо дати завантаження товару, яка відповідає даті завантаження, вказаній в графі 21 СМR; в останній же є посилання на інвойс №772 найменування товару, його вагу, маршрут перевезення/ місце завантаження і відвантаження товару.

Крім того, рахунок є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати, який, у свою чергу, є первинним документом.

5.15. Суд звертає увагу, що наказ №599, на який посилається відповідач при винесенні рішень про коригування митної вартості щодо відсутності такого документу як довідка у переліку первинних бухгалтерських документів, не має зобов`язального характеру, а тільки зазначає перелік документів до яких можуть належати, зокрема:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

5.16. Водночас суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

5.17. Суд вважає, що відповідач на основі наданих позивачем документів міг встановити митну вартість та вбачає прямий зв`язок між наданими доказами та обставинами, що доказуються.

5.18. При цьому, відповідачем не було повідомлено декларанта та/або позивача, які саме числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, були відсутні.

5.19. Більше того, в оскаржуваних рішеннях відповідач не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, що вказує на його невідповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

5.20. Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

5.21. Зазначення відповідачем у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішеннях про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу без зазначення конкретного документа, який слід подати для підтвердження митної вартості товару, суд не визнає як обґрунтовану підставу для прийняття оскаржуваних рішень.

5.22. Суд також вважає хибними доводи відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

5.23. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 щодо схожих правовідносин.

5.24. Попри це, навіть у зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх п`яти методів при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, суд звертає увагу на хибність розрахунків митниці за резервним методом.

5.25. Суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

5.26. Так, як визначено оскаржуваних рішеннях за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару.

5.27. Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

5.28. Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

5.29. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

5.30. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

5.31. Згідно частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

5.32. Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

5.33. За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

5.34. Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

5.35. При цьому, митним органом як суб`єктом владних повноважень, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

5.36. Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням представника позивача, що позивачем разом з митними деклараціями до митного органу було надано усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

5.37. Відтак, з огляду на викладене, а також зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Однак, митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за резервним методом.

5.38. Указане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваних у цій справі рішень Закарпатської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарі.

5.39. Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке корегування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 КАС України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

5.40. А тому, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень Чернівецької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.2. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відповідачами не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів, відтак такі підлягають скасуванню.

6.3. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

6.4. При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 23388,37 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2213 від 04.04.2025 року. У зв`язку із тим, що цей позов задоволено повністю, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 23388,37 грн. за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000487/2 від 30.09.2024; №UA408000/2024/000507/2 від 10.10.2024; №UA408000/2024/000520/2 від 17.10.2024; №UA408000/2024/000526/2 від 23.10.2024; №UA408000/2024/000532/2 від 29.10.2024; №UA408000/2024/000533/2 від 29.10.2024; №UA408000/2024/000539/2 від 01.11.2024; №UA408000/2024/000544/2 від 04.11.2024; №UA408000/2024/000548/2 від 05.11.2024; №UA408000/2024/000550/2 від 06.11.2024.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Віктор-Ком Імпекс за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 23388,37 коп.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" (вул. Корнец, 24, с.Йорданешти, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 60421 код ЄДРПОУ 34864103);

Відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248 М, м.Чернівці, 58023 код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя О.В. Анісімов