Ухвала суду № 139795015, 16.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

16 вересня 2026 року Справа № 580/8653/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

10 серпня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області, в якій просить ( з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог):

1) визнати протиправною та скасувати постанову Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34837745) ВП № 71089174 від 08.09.2023 про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 в рамках виконавчого провадження №71089174;

2) зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №71089174 припинити розшук транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві власності.

В обгрунтування позовних вимог представник відповідача зазначив, що незважаючи на те, що транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 належить позивачу на праві власності (підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також судовим рішенням, що набрало законної сили), він продовжує обліковуватися в підсистемі «Гарпун» як такий, що перебуває в розшуку за категорією «Розшук ТЗ боржника державним виконавцем» на підставі постанови у виконавчому провадженні № 71089174, у якому Позивач не є стороною, а боржником виступає ДП «Укрспирт». Внаслідок цього Позивач фактично позбавлений права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому рухомим майном, що становить порушення його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 319, 321 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

Відповідач надав відзив по позовну заяву, в якому закрити провадження у справі.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій представник позивача просить позов задовольнити повністю.

Розглянувши клопотання представника відповідача суд зазначає таке.

Позивач є власником транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який набуто у власність 23.03.2024.

08.09.2023 у ВП №71089174 державним виконавцем Адрусенко Т.А. винесено постанову про розшук майна боржника, відповідно до якої оголошено в розшук майно боржника, щодо транспортних засобів, серед яких VOLKSWAGEN PASSAT, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2025 у справі № 361/7003/25 (провадження № 2/361/2516/25), яке набрало законної сили 19.12.2025, задоволено позов ОСОБА_1 . Судом визнано за Позивачем право власності на транспортний засіб та скасовано розшук майна боржника, оголошений на підставі постанови від 09.08.2023 у виконавчому провадженні № 70113035. На виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем 29.05.2026 у виконавчому провадженні № 70113035 винесено постанову про зняття майна з розшуку. Постанова направлена до ІПНП засобами АСВП; стан документа «Документ доставлено», дата набуття стану 01.06.2026. Рішення суду у межах ВП № 70113035 виконано.

За змістом статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №761/12676/17, від 29.08.2018 у справі №807/719/15 та від 27.06.2018 у справі №815/6945/16, Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 910/4286/20.

Згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з статтею 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Статтею 59 Закону № 1404-VIII встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що у справі № 361/7003/25 провадження №/361/2516/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання права власності та скасування розшуку з рухомого майна, Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення від 18.11.2025, яким скасував розшук майна боржника на належний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності транспортний засіб автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2002 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , оголошений на підставі постанови про розшук майна боржника від 09 серпня 2023 року у рамках, виконавчого провадження № 70113035 державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (перебуває у розшуку з номерним знаком НОМЕР_3 , за категорією «Розшук ТЗ боржника державним виконавцем»).

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2025 у cправі № 361/7003/25 провадження № 2/361/2516/25 набрало законної сили 19.12.2025. На виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.11.2025 у cправі № 361/7003/25 провадження № 2/361/2516/25 державним виконавцем 29.05.2026 у виконавчому провадженні № 70113035 винесено постанову про зняття майна з розшуку, якою припинено розшук майна боржника, оголошений відповідно до постанови про оголошення розшуку майна боржника від 09.08.2023 у виконавчому провадженні №70113035, а саме: VOLKSWAGEN, VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що постанова про розшук майна боржника ВП № 71089174 від 08.09.2023 винесена до звернення ОСОБА_1 до Броварського міськрайонного суду Київської області та до ухвалення судом рішення від 18.11.2025 у cправі № 361/7003/25 провадження № 2/361/2516/25, яким скасовано розшук автомобіля ОСОБА_1 , оголошений постановою про розшук майна боржника від 09.09.2023 у рамках виконавчого провадження №70113035.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №813/1341/15 та у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №540/2725/21.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 №904/51/19.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що підставою позову у цій справі є наявність арешту, накладеного на транспортний засіб, а не неправомірні дії органу державної виконавчої служби з накладення арешту на певне майно.

Тобто позивач звернулась із позовом з метою захисту права власності чи іншого речового права, отже такий спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства як такий, що випливає із цивільних правовідносин.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ця справа не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА