Рішення № 139793664, 15.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10953/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком із зниженням пенсійного віку № 164850010085 від 16.06.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 09.06.2026 та призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України № 796-ХІІ, починаючи з дати первинного звернення з 09.06.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії, але отримав рішення про відмову, яку вважає протиправною, через що звернувся до суду.

Додатково у відповіді на відзив зауважив на неправомірності не зарахування відповідачем окремих періодів роботи позивача та правильності обрахунку розміру необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Стислий зміст заперечень відповідачів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

24.08.2026 від позивача надійшли пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази у відповідача і позивача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 09.06.2026 засобами електронного зв`язку вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою № 1147 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До заяви позивач додав, зокрема, копії трудової книжки, військового квитка, посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи, довідки про проживання у зоні радіоактивного забруднення.

Так, пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді було передано на розгляд відповідачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Розглянувши заяву позивача від 09.06.2025 відповідач прийняв рішення № 164850010085 від 16.06.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу.

Так, у рішенні № 164850010085 від 16.06.2026 зазначено:

"Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) - 09.06.2026.

Фактичні обставини справи:

Період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до довідки від 27.01.2022 № 953 з 26.04.1986 по 1989 та з 06.11.1991 по 05.09.1995 становить - 6 років 11 місяців 18 днів, станом на 01.01.1993 - 4 роки 3 місяці 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 на 6 років.

Пенсійний вік згідно статті 55 Закону № 796 та частини 1 статті 26 Закону № 1058 - 54 роки (60- 6), частини 2 статті 26 Закону № 1058 - 57 років (63-6), згідно частини 3 статті 26 Закону № 1058 - 59 років (65-6).

Вік заявника - 54 роки 11 місяців.

Необхідний страховий стаж згідно статті 55 Закону № 796 та частини 1 статті 26 Закону № 1058 становить - 26 (32-6) років, частини 2 статті 26 Закону № 1058 становить - 19 (25-6) років, згідно частини 3 статті 26 Закону № 1058 становить - 15 років.

Страховий стаж заявника - 15 років 2 місяці 7 днів.

Під час розгляду справи було враховано такі документи:

1. паспорт від 02.04.1996 серія НОМЕР_1 , довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2. атестат, свідоцтво, військовий квиток, трудова книжка від 22.08.1988 НОМЕР_2 ;

3. посвідчення ЧАЕС 3 категорії від 20.02.1994 серія НОМЕР_3 , довідка від 27.01.2022 № 953 (проживання на території ЧАЕС 3 категорії), заява від 09.06.2026;

4. відомості про застраховану особу за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 :

- з 26.07.1993 по 26.08.1993, оскільки в трудовій книжці у записі відсутні підстави, а саме: номер та дата документу про звільнення з роботи, договір додатково не надавався, що порушує пункт 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальним питанням від 20.06.1974 № 162;

- на території російської федерації з 07.09.1993 по 23.10.1993, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- з 01.07.2000 по 08.04.2002, оскільки періоди роботи не підтверджені відомостями про роботу персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», від 08.06.1998 № 832, згідно яких персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

З 2002 страховий стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За наведених обставин, заявник набуде право на пенсійну виплату після досягнення віку 59 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років."

Відповідно до записів трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 позивач:

- з 26.07.1993 по 26.08.1993 працював у ТОВ "Ажиновське" (рф) - підстава наказ №82-к від 24.07.1993. Запис про даний період скріплено печаткою відділу кадрів даного товариства;

- з 07.09.1993 по 23.10.1993 працював тимчасово робітником в садовій бригаді на території рф;

- з 26.01.2000 по 08.04.2002 працював механізатором ЛРТФ №1 Південно-орендному підприємстві.

Відповідно до форми РС-право по пенсійній справі позивача 1641850010085 період роботи з 26.01.2000 по 30.06.2000 зараховано позивачу до страхового стажу.

Відповідно до довідки № 953 від 27.01.2022 Березівської сільської ради Серненського району Рівненської області позивач проживав та був зареєстрований в с. Хміль Сарненського району Рівненської області з 23.06.1971 по 1989, з 06.11.1991 по 05.06.1995. Дана територія відноситься до третьої зони добровільного відселення.

Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 20.08.1999.

Позивач не погоджуючись рішенням відповідача № 164850010085 від 16.06.2026, звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Так, відповідно до частини першої цієї статті, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо підтвердження права позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання чи постійної праці у зоні гарантованого добровільного відселення до 01 січня 1993 року.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.

Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 6 років.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

Відповідно до довідки № 953 від 27.01.2022 Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області позивач проживав та зареєстрований в с. Хміль Сарненського району Рівненської області з 23.06.1971 по 1989, з 06.11.1991 по 05.06.1995. Дана територія відноситься до третьої зони добровільного відселення.

Отже, позивач всього проживав 3 р. 8 міс. 5 дн. (з 26.04.1986 по 31.12.1989) + 3 р. 6 м. 30 дн. (06.11.1991 по 05.06.1995) = 7 р. 3 м. 4 дн. у зоні гарантованого добровільного відселення, і 3 р. 8 міс. 5 дн. (з 26.04.1986 по 31.12.1989) + 1 р. 1 м. 26 дн. (з 06.11.1991 по 01.01.1993) = 4 р. 10 м. у зоні гарантованого добровільного відселення.

Отже, відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на зниження віку на 6 років - тобто, на максимальний показник зниження пенсійного віку та страхового стажу.

У спірному рішенні відповідача зазначено, що період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до довідки від 27.01.2022 № 953 з 26.04.1986 по 1989 та з 06.11.1991 по 05.09.1995 становить - 6 років 11 місяців 18 днів, станом на 01.01.1993 - 4 роки 3 місяці 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 на 6 років.

Отже, відповідач прийшов до вірного висновку про наявність у позивача права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 на 6 років.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за умови досягнення віку 54 років та наявності страхового стажу 27 років.

У спірному рішенні відповідачем зазначено, що вік заявника - 54 роки 11 місяців, а страховий стаж заявника - 15 років 2 місяці 7 днів та до нього не зараховано деякі періоди роботи позивача.

У цій частині оспорюваного рішення суд залишає висновки відповідача без змін.

Щодо незарахування періоду роботи позивача з 26.07.1993 по 26.08.1993 до страхового стажу.

Так, у рішенні № 164850010085 від 16.06.2026 зазначено, зокрема,:

- до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 : з 26.07.1993 по 26.08.1993, оскільки в трудовій книжці у записі відсутні підстави, а саме: номер та дата документу про звільнення з роботи, договір додатково не надавався, що порушує пункт 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальним питанням від 20.06.1974 № 162.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 позивач з 26.07.1993 по 26.08.1993 працював у ТОВ "Ажиновське" (рф) - підстава наказ №82-к від 24.07.1993. Запис про даний період скріплено печаткою відділу кадрів даного товариства.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З аналізу наведених норм випливає, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.

Поряд з цим, як визначено статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Так, згідно з приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Суд наголошує, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи з 26.07.1993 по 26.08.1993, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу за вказаний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підробок, у зв`язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу з моменту призначення пенсії.

Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення/перерахунку пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірного періоду з 26.07.1993 по 26.08.1993 містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні/перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскільки відповідальність за ведення трудової книжки покладається саме на роботодавця, то помилки при заповненні трудової книжки щодо невнесення номеру та даиа документу про звільнення з роботи позивача не може бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача з 26.07.1993 по 26.08.1993.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 26.07.1993 по 26.08.1993.

Щодо незарахування періоду роботи 07.09.1993 по 23.10.1993 до страхового стажу позивача.

Так, у рішенні № 164850010085 від 16.06.2026 зазначено, зокрема:

- до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 на території російської федерації з 07.09.1993 по 23.10.1993, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 включно у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до записів трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 позивач з 07.09.1993 по 23.10.1993 працював тимчасово робітником в садовій бригаді на території рф.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону № 1058-IV, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць СНД і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно із статтею 6 Угоди, для встановлення права на пенсію громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-яких з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1 січня 2004 року на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність.

В Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 вказано, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», дата набрання законної сили 02.12.2022, згідно якої зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" дію угоди від 14.01.1993 було припинено.

Отже, до 2022 року Україна як держава - учасниця міжнародних угод виконувала відповідні зобов`язання, у той час як позивач працював без перерв в російській федерації з 07.09.1993 по 23.10.1993.

Усі періоди роботи позивача до виходу України з міжнародних угод мають бути зараховані до страхового його стажу - період роботи в російській федерації з 07.09.1993 по 23.10.1993.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.

Щодо незарахування періоду роботи позивача з 01.07.2000 по 08.04.2002 до страхового стажу.

Так, у рішенні № 164850010085 від 16.06.2026 зазначено, зокрема:

- до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 з 01.07.2000 по 08.04.2002, оскільки періоди роботи не підтверджені відомостями про роботу персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», від 08.06.1998 № 832, згідно яких персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Суд звертає увагу, що система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», якою доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого облік.

Згідно пункту 1 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою №794 (далі Положення №794) персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні,систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Пунктом 2 Положення №794 визначено, що основними завданнями персоніфікованого обліку є:

створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб;

створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.

Згідно пункту 3 Положення №794 в основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов`язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 5 Положення №794 передбачено, що персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Згідно пункту 6 Положення №794 уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості;

Згідно пункту 10 Положення №794 роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.

Отже, пенсійні органи ведуть персоніфікований облік сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування на підставі даних про фізичну особу, які надають роботодавці, та у подальшому використовує їх у при обрахунку страхового стажу.

Також відповідно до пункту 3 Положення № 794 починаючи з 1 липня 2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 за даними системи персоніфікованого обліку.

Натомість трудова книжка відповідно до пункту 01 Порядку № 637 є основним документом, що підтверджує стаж особи до 01.07.2000.

Відповідно до записів трудової книжки від 22.08.1988 НОМЕР_2 позивач з 26.01.2000 по 08.04.2002 працював механізатором ЛРТФ №1 Південно-орендному підприємстві.

Відповідно до форми РС-право по пенсійній справі позивача 1641850010085 період роботи з 26.01.2000 по 30.06.2000 зараховано позивачу до страхового стажу.

Отже відсутність відомостей щодо позивача у системі персоніфікованого обліку за спірні період 01.07.2000 по 08.04.2002 зумовлена бездіяльністю роботодавців, внаслідок чого позивач позбавлений права на зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу.

Зважаючи на те, що обов`язок щодо надання відомостей до системи персоніфікованого обліку покладений на роботодавців, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання ними свого обов`язку, а отже ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у спірні періоди не може бути підставою для їх неврахування при призначенні позивачу пенсії за віком.

У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено аналогічний висновок про те, що внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, тому така несплата не є підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи, за які не сплачені страхові внески, до страхового стажу.

Застосувавши приписи законодавства та висновки Верховного Суду у аналогічних спорах суд дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати у страховий стаж позивача спірний період є безпідставною.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 164850010085 від 16.06.2026 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів роботи з винесено протиправно.

Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 164850010085 від 16.06.2026 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 26.07.1993 по 26.08.1993, з 07.09.1993 по 23.10.1993,з 01.07.2000 по 08.04.2002 при призначенні пенсії з 09.06.2026, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 26.07.1993 по 26.08.1993, з 07.09.1993 по 23.10.1993,з 01.07.2000 по 08.04.2002 та повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2026 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовної вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України № 796-ХІІ, починаючи з дати первинного звернення з 09.06.2026 року, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновку суду, оскільки суд не в праві втручатися у виключну компетенцію Пенсійного фонду та його територіальних органів в питаннях призначення пенсії.

Також суд звертає увагу, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало ГУ ПФУ в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, а тому з урахуванням скасування вище зазначеного рішення, саме ГУ ПФУ в Донецькій області повинно повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків даного судового рішення.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Сторонами не понесені судові витрати, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 164850010085 від 16.06.2026 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 26.07.1993 по 26.08.1993, з 07.09.1993 по 23.10.1993,з 01.07.2000 по 08.04.2002 при призначенні пенсії з 09.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.07.1993 по 26.08.1993, з 07.09.1993 по 23.10.1993,з 01.07.2000 по 08.04.2002 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2026 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза