Ухвала суду № 139793540, 16.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 вересня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11626/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 не у повному нарахованому розмірі та віднесення частини належної їй щомісячної пенсійної виплати до видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, із застосуванням механізму пропорційного розподілу бюджетних асигнувань;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 у повному нарахованому розмірі за рахунок загальних видатків, передбачених на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без віднесення її або її частини до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, а також механізму пропорційного розподілу видатків (бюджетних асигнувань), передбаченого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 та Порядком використання коштів державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, з урахуванням раніше виплачених сум.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначила, зокрема, що на виконання судового рішення орган Пенсійного фонду України був зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії Позивача та виплачувати її у розмірі, визначеному відповідно до вимог законодавства, з урахуванням раніше виплачених сум. Водночас суми пенсії, нараховані за результатами такого перерахунку, у повному обсязі Позивачу не виплачені та продовжують обліковуватися Відповідачем як суми, належні до виплати на виконання судового рішення. Відомості про проведений перерахунок, розмір нарахованих і фактично виплачених сум містяться у пенсійній справі Позивача та документах, складених Відповідачем. Відповідач відніс належні позивачу суми до категорії «перераховані пенсії за рішенням суду», включив їх до спеціального переліку одержувачів виплат та застосував до них порядок виплати, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова №821). Унаслідок застосування Постанови №821 виплату нарахованих позивачу коштів було поставлено в залежність від обсягу бюджетних асигнувань та фактично відстрочено на невизначений строк. 12.06.2026 до Відповідача було скеровано заяву про перерахунок раніше призначеної пенсії та здійснення її виплати у повному розмірі за рахунок бюджетних видатків, передбачених на виплату пенсій у загальному порядку. У подальшому отримано відповідь №39386-37224/Я-02/8-1000/26 від 01.07.2026 року ГУ ПФУ в Київській області, якою зазначено, що виплата належної пенсії Позивача проводиться згідно законодавства в межах бюджетних призначень.

Ухвалою суду від 31.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Постановлено позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: уточненої позовної заяви, з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду; доказів того, що відповідач відніс належні позивачу суми до категорії «перераховані пенсії за рішенням суду», включив їх до спеціального переліку одержувачів виплат та застосував до них порядок виплати, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова №821), постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 та Порядком використання коштів державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157.

08.09.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, у якій вказала, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду №440/2761/26 від 13.04.2026, яке набрало законної сили 14.05.2026, позивачу проведено перерахунок пенсії та визначено розмір щомісячної пенсії - 18779,15 грн. Водночас суми пенсії, нараховані за результатами такого перерахунку, у повному обсязі позивачу не виплачені та продовжують обліковуватися відповідачем як суми, належні до виплати на виконання судового рішення. За період з 05.06.2026 по 05.09.2026 позивачу фактично зараховувалась пенсійна виплата щомісячно розмірі 12 504,93 грн., а не 18 779, 15 грн., як визначено відповідачем за результатами проведеного перерахунку. Відповідач відніс належні позивачу суми до категорії «перераховані пенсії за рішенням суду», включив їх до спеціального переліку одержувачів виплат та застосував до них порядок виплати, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова №821).

Унаслідок застосування Постанови №821 виплату нарахованих позивачу коштів було поставлено в залежність від обсягу бюджетних асигнувань та фактично відстрочено на невизначений строк. Листом від 19.06.2026, наданим ГУ ПФУ в Київській області, повідомлено заявника про те, що доплата на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі №440/2761/26 за період з 01.02.2023 по 31.05.2026 становить 133644,34 грн.

Також, відповідач зазначив про те, що кошти нараховані на виконання рішень суду, в т.ч. по справі №440/2761/26 від 13.04.2026, виплачуватимуться в межах затверджених бюджетних призначень. Позивачем також отримано відповідь від відповідача від 01.07.2026 року ГУ ПФУ в Київській області, якою зазначено, що виплата належної пенсії позивача проводиться згідно законодавства в межах бюджетних призначень.

15.09.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, у якому позивач вказала, що 15.09.2026 ОСОБА_1 через Веб-портал електронних послуг ПФУ отримала Лист ГУ ПФУ у Київській області від 11.09.2026 із зазначенням того, що виплата коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі №440/2761/26 буде здійснюватись згідно Постанови КМУ від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).

Суд встановив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26 ухвалене зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/26138-суд від 16.01.2026 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких однієї із сторін є суб`єкт владних повноважень, наділений можливістю владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У силу частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями статті 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів суддя встановив, з урахуванням пред`явлених позовних вимог, що цей у спір у своїй частині фактично пов`язаний з протиправним, як на думку ініціатора звернення, невиконанням відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26.

У підставах позову, серед іншого, зазначено про невиплату позивачу пенсії у новому розмірі на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26 у зв`язку із застосуванням відповідачем у процесі виконання даного рішення суду Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Суд оцінює посилання позивача у своїх позовних вимогах, які ще не були предметом судового розгляду, на Порядок № 821, як на позовні вимоги, що звернуті стосовно процесу реального виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 стосується відносин виконання рішення суду, а не спірних правовідносин (змісту спору), тобто відсутній новий публічно-правовий спір.

Позивач фактично просить ухвалити рішення у цій справі, щоб виконати інше рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26, тобто має місце вимога особи здійснити ухвалення рішення суду щодо виконання іншого рішення суду.

Верховним Судом ухвалена постанова від 28 травня 2026 року у справі №120/7799/25 із подібного питання щодо відмови у відкритті провадження за позовними вимогами, які заявлені на виконання іншого рішення суду:

"51. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

52. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 09.07.2019 у справі №826/17587/18, від 28.03.2023 у справі №420/7631/22 та інших.

53. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

54. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

55. Колегія суддів зазначає, що питання нарахування і виплати пенсії, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №120/5462/20-а, перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору в зазначеній справі (дії та бездіяльність пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача) і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаних справах. При цьому зазначення у позовній заяві, поданій в цій справі, додаткового співвідповідача - Пенсійного фонду України, не змінює суті спірних правовідносин і не створює самостійного предмета спору, який міг би бути розглянутий у межах окремого судового провадження.

56. За таких обставин, колегія суддів констатує що заявлені ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 позовні вимоги щодо включення в список на зарахування пенсій (допомог) на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1 сум пенсії за період з 01.04.2019 по 31.12.2020 в сумі 68917,50 грн, нарахованих на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №120/5462/20-а, відповідно, стосуються саме порядку виконання судових рішень в зазначених справах, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку, визначеному статтями 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України."

Приймаючи до уваги, що у підставах позову зазначене невиконання іншого рішення суду, то суд оцінює позовні вимоги щодо постанови КМ України №821, як вимоги пов`язані із обставинами та правовими підставами виконання рішення суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26, а не змістом правових відносин нового спору у цій справі.

З огляду на вищенаведене, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Відповідно до принципу процесуальної економії, "одна справа - один спір", необхідно відмовити у відкритті провадження, оскільки сам по собі спір вже вирішений у зазначеній справі №440/15173/25 і позивач може змінити спосіб виконання рішення суду, звернутись із судовим контролем, примусово виконати рішення суду через державну виконавчу службу або визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання рішення суду, а не створювати новий штучний спір, якій покликаний повторно вирішити питання, які вже вирішення судом раніше у справах, які не виконані на переконання позивача.

Суд звертає увагу, що 08 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, а рішення Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №821 без змін. Таким чином, рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Отже, постанова №821 зберегла свою чинність по 08.06.2026 із дати визнання нечинною судом.

Додатково суд зазначає, що чинною станом на дату ухвалення рішення суду є постанова КМ України від 19 серпня 2026 р. № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)", яка визначає у пункті 2, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Відповідно до пункту 4 постанови КМ України від 14 лютого 2025 р. № 157 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій" (далі - Постанова №157), бюджетні кошти спрямовуються на:

12) виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, джерелом фінансування яких є державний бюджет;

13) виплату за ретроспективними судовими рішеннями (рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, про зобов`язання органу Фонду здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду), джерелом фінансування яких є державний бюджет.

Бюджетні кошти за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 цього пункту, не спрямовуються на забезпечення виконання грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 70, ст. 4433; 2022 р., № 40, ст. 2173), а також за судовими рішеннями, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах суми стягнення за один місяць, за рішеннями суду, що набрали законної сили до дати застосування пункту 25 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік. Виплати за судовими рішеннями, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюються за рахунок джерел, з яких проводиться виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Пунктом 5-1 Постанови №157 встановлене, що 5-1. Для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду (далі перелік).

Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Таким чином, з 28.08.2026 внаслідок дефіциту коштів Державного бюджету України, діє спеціальний порядок виконання рішень судів у цій категорії справ, який визначений Постановою №157, №1046, який також визначає порядок виконання рішень суду до негайного виконання, які незаконними не визнавались та не скасовувались судом.

Згідно усталеної судової практики (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Відтак, враховуючи, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26 не визначено кінцевої дати періоду, протягом якого відповідачу необхідно здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 основного розміру пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/26138-суд від 16.01.2026 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат, а тому здійснення таких виплат повинно продовжуватись до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення позивача.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у адміністративному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує адміністративне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням адміністративного судочинства ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій адміністративній справі щодо її виконання, у цьому спорі - рішення суду від 13.04.2026 у справі №440/2761/26.

Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Подібна правові висновки містяться у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.

Згідно з пунктом 1, 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 30.01.2019 у справі №803/3/18 зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оскільки для захисту порушених прав позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, суд дійшов висновку, що поданий позивачем позов не підлягає розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.

Підстава для відмови у відкритті провадження у справі як існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.

Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито).

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 07.12.2023 у справі №160/19012/21.

У постанові від 28.05.2026 у справі № 120/7799/25 Верховний Суд звернув увагу, що правові норми КАС України відносно судового контролю мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 у справі № 826/17587/18, від 28.03.2023 у справі № 420/7631/22 та інших.

Отже, у відкритті провадження у справі за цим позовом належить відмовити, пункту 1, 2 частини 1 статті 170 КАС України.

Суд додатково роз`яснює позивачу, що він має право звернутись у справі №440/2761/26 із заявою про встановлення судового контролю, або примусового виконання рішення суду через державну виконавчу службу, а у випадку, визначеного законом, звернутись із заявою про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення суду, а не створювати новий спір, якій покликаний повторно вирішити питання, які вже вирішення судом раніше у справі №440/2761/26.

Відсутні підстави для вирішення питань щодо судових витрат.

Керуючись статтями 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Бевза