Ухвала суду № 139793470, 16.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7913/25

УХВАЛА

16 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про здійснення нового судового контролю за виконанням рішення суду у справі №420/7913/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 30.01.2020 до 06.08.2021 (щомісячні основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, грошова допомога на оздоровлення за 2020-2021 роки, компенсація за невикористані додаткові відпустки як учасника бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 до 06.08.2021 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року у розмірі 2270,00 грн, - на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25 набрало законної сили 22.08.2025.

Ухвалою від 12.01.2026 суд встановив судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25, зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою від 19.02.2026, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026, суд відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у прийняті звіту, поданого 21.01.2026, встановив новий строк для подання звіту, наклав на керівника Військової частини НОМЕР_1 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66560,00 грн.

Ухвалою від 27.05.2026 суд прийняв звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25, відмовив у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2026, відмовив у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2026.

До суду від позивача надійшла заява про здійснення нового судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25, яку позивач обґрунтовує тим, що при здійсненні виплат на виконання рішення суду, Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно, на думку позивача, утримано та не виплачено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 17840,00 грн, а військовий збір стягнуто в розмірі 5% замість 1,5%.

З огляду на викладене, позивач просить суд?

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до суду протягом 10 днів звіт про повне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №420/7913/25.

З поштової квитанції від 27.07.2026 №215600426655 вбачається, що копію заяви позивача про здійснення нового судового контролю за виконанням рішення суду направлено Військовій частині НОМЕР_1 27.07.2026.

Крім того, з бази даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що заяву позивача про здійснення нового судового контролю за виконанням рішення суду доставлено до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд» Військової частини НОМЕР_1 29.07.2026 о 13 год. 09 хв.

Станом на день розгляду заяви, від представника Військової частини НОМЕР_1 заяв, клопотань та заперечень до суду не надходило.

Розглянувши подану в порядку ст.382 КАС України заяву, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382-1 КАС України).

Згідно ч. 6 ст.382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється виключно в межах змісту обов`язків, установлених резолютивною частиною такого рішення. Під час здійснення судового контролю суд не вправі змінювати спосіб захисту, доповнювати резолютивну частину рішення новими приписами або покладати на відповідача обов`язки, які не були предметом судового розгляду.

Як встановлено судом, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25.

Під час розгляду звіту суд перевірив здійснений відповідачем перерахунок грошового забезпечення позивача та встановив, що на виконання рішення суду Військова частина НОМЕР_1 провела перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 до 06.08.2021 із застосуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

На підставі здійсненого перерахунку командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 20.02.2026 №959 та нараховано позивачу грошове забезпечення у розмірі 99111,13 грн. Після утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору позивачу згідно з платіжною інструкцією від 26.02.2026 №3933 перераховано 76315,57 грн.

Суд вказує, що заяву про здійснення нового судового контролю позивач обґрунтовує незгодою з утриманням із нарахованого грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без одночасної виплати передбаченої законодавством грошової компенсації, а також із застосуванням відповідачем ставки військового збору в розмірі 5% замість 1,5%.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що предметом розгляду у справі №420/7913/25 була правомірність обчислення грошового забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Рішенням суду від 22.07.2025 на Військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок перерахувати та виплатити позивачу відповідні види грошового забезпечення, обчислені з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Питання щодо застосування до спірних виплат положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, не було предметом заявлених позовних вимог та не вирішувалося судом під час прийняття рішення від 22.07.2025.

Суд зазначає, що при прийнятті вказаного рішення суд не вирішував питання щодо належної ставки військового збору, яка повинна застосовуватися під час виплати позивачу донарахованих сум грошового забезпечення.

Отже, резолютивна частина рішення суду від 22.07.2025 не містить приписів про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб або застосувати під час оподаткування донарахованого грошового забезпечення конкретну ставку військового збору.

Наведені позивачем доводи фактично стосуються правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 , як податкового агента, під час оподаткування виплачених на виконання судового рішення сум, а також наявності у відповідача окремого обов`язку щодо виплати грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Перевірка таких дій потребує встановлення нових обставин, дослідження відповідних розрахункових та податкових документів і застосування норм матеріального права, які не були предметом судового розгляду у справі №420/7913/25.

Відповідно, наведені позивачем обставини можуть бути предметом окремого спору, однак не можуть вирішуватися шляхом установлення нового судового контролю за виконанням рішення суду від 22.07.2025.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22 та від 27.06.2024 у справі №580/602/22, не спростовують зазначеного висновку суду.

Правові позиції щодо застосування Порядку №44 підлягають урахуванню під час вирішення відповідного спору по суті, проте не надають суду повноважень на стадії судового контролю доповнювати резолютивну частину рішення новим зобов`язанням, яке цим рішенням не встановлювалося.

Суд додатково звертає увагу, що в ухвалі від 27.05.2026 суд надав оцінку поданому Військовою частиною НОМЕР_1 звіту та визнав рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 виконаним.

Повторне встановлення судового контролю за наведених обставин фактично призвело б до перегляду висновків, викладених в ухвалі суду від 27.05.2026, та до розширення змісту резолютивної частини рішення від 22.07.2025, що суперечить принципу обов`язковості судового рішення та правової визначеності.

Отже, суд не встановив обставин, які свідчили б про невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25 у межах визначених цим рішенням зобов`язань, а тому підстави для здійснення нового судового контролю та зобов`язання відповідача подати новий звіт відсутні.

Керуючись ст.243, 248, 382, 382-1 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення нового судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 у справі №420/7913/25 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку ст.294-296 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО