Рішення № 139792899, 16.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8119/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" (далі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400030/1 від 10.02.2025;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000125.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача безпідставні та необґрунтовані.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв?язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 30.04.2025 суд залишив позов без руху з підстав долучення до позовної заяви документів не перекладених на державну мову.

Позивач подав до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 39248 від 12.05.2025), до якої долучив перекладені документи.

Суд своєю ухвалою від 19.05.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 44159 від 28.05.2025), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач уклав із ефіопською компанією Tracon Trading PLC зовнішньоекономічний договір (Контракт) № ETH-2024-21 від 23.09.2024 (далі Контракт).

Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № 132В від 14.12.2024 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 25UA209140003265U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (Кава несмажена з кофеїном, 100 % арабіка ARABICA GREEN COFFEE NATURALGUJI G4…).

Разом із згаданою митною декларацією, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Рахунок-Фактура (інвойс) 132B від 14.12.2024;

- Коносамент MEDUAA250078 від 14.12.2024;

- Автотранспортна накладна № 03022025/4 від 05.02.2025;

- Супровідний документ 25PL322080NS7ZT4L1 від 03.02.2025;

- Фітосанітарний сертифікат № 148683 від 29.11.2024;

- Сертифікат про походження товару № 397946 від 20.12.2024;

- Декларація про походження товару № 132B від 14.12.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 66 від 13.11.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 79 від 26.12.2024;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту про транспортно-експедиційні послуги № 297 від 05.02.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту про транспортно-експедиційні послуги № 530225 від 05.02.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0502/5 від 05.02.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 530225 від 05.02.2025;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 23.09.2024;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Висновок ДП "Держовнішінформ" від 27.01.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № ETH-2024-21 від 23.09.2024;

- Договір про надання послуг митного брокера № 233 від 27.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 00389/21 від 03.11.2021;

- Договір (контракт) про перевезення № TE12122022/1 від 12.12.2024;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12467442 від 10.02.2025;

- Інші некласифіковані документи Заявки № 0211124/10 від 02.11.2024;

- Інші некласифіковані документи Заявка № LG2461ST від 30.01.2025;

- Інші некласифіковані документи Лист пояснення № 20/01/25 від 20.01.2025;

- Інші некласифіковані документи Підтвердження продажу від 28.10.2024;

- Копія митної декларації країни відправлення 2024/AAK06/1/4853 від 25.11.2024;

- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 25UA209140003265U0 від 10.02.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач додатково надав: платіжні інструкції, підтвердження продажу, комерційну пропозицію, копію електронної декларації (Т1 та ex), лист-роз?яснення, висновок ДЗІ (використані експертом як джерела інформації, документи, до вказаного висновку не долучені), оферту.

За результатами розгляду митної декларації № 25UA209140003265U0 від 10.02.2025 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400030/1 від 10.02.2025. Прийняте рішення митний орган вмотивував таким:

- контрактом Nє ETH-2024-21 від 23.09.2024 (далі - Контракт) визначено, що об?єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024, Лот - 08-24-81, ; сорт - hairloom, якість -Nat. Ral. Q-Coffee Gujl04. Однак, відповідно до рахунку-фактури № 132В від 14.12.2024 імпортовано товар «Arabica Green Coffee Natural Guji G4»;

- у п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист. сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані;

- відповідно до умов Контракту п. 1.4 обов?язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;

- у гр. 44 МД внесено реквізити документу "4301" договір на перевезення, № TE12122022/1 від 12.12.2024, проте документ до мд не поданий;

- до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Фейрлоджікс, проте відповідно до відомостей, що містяться в ЦМР перевізником є фірма "Multitrans", документи які висвітлюють зв?язок між цими підприємством відсутні;

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника;

- надано рахунок на оплату витрат на транспортування № 530225 від 05.02.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 08.02.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування не були відомі у повному обсязі;

- до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних витрат № 530225 від 05.02.2025, постачальник "Мірланд Україна", у рахунку є посилання на договір від 12.12.2022 № TE12122022/1, документ до митного оформлення не надано;

- заявка на перевезення від 30.10.2025 № G2461ST містить вартість перевезення у іноземній валюті курс перерахунку не зазначено, отже неможливо перевірити правильність розрахунку транспортних витрат;

- за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи, до вказаного висновку не долучені).

Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав до митного оформлення нову митну декларацію № 25UA209140003325U0, згідно з якою сплатив заставу грошових коштів у відповідності до відкоригованої митної вартості товару.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).

Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).

Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Приписи ч. 2 вказаної статті визначають перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Приписи ч. 3 вказаної статті визначають додатковий перелік документів, які декларант може надати на вимогу митного органу в тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів застосований незаконно.

Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваних рішень суд зазначає таке.

Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваних рішень суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:

- найменування товару, вказане у контракті та рахунку-фактурі різниться;

- до митного оформлення не надані: сертифікат якості, пакувальний лист;

- у товаросупровідних документах відсутні відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів;

- до митного оформлення не поданий договір на перевезення № TE12122022/1 від 12.12.2024;

- до митного оформлення не надано документів, що підтверджують відносини між позивачем та перевізником "Multitrans", хоча вказаний перевізник зазначений у CMR;

- у гр. 22 CMR відсутні підпис та штамп відправника;

- дата на рахунку на оплату витрат на транспортування передує даті перетину кордону вантажем, тобто на момент складення рахунку не були відомі у повному обсязі відомості щодо витрат на транспортування та страхування;

- у заявці на перевезення вартість перевезення вказана в іноземній валюті, курс перерахунку не зазначено;

- до висновку ДЗІ, наданого позивачем, не долучено документи використані як джерела інформації

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо розбіжностей в найменуванні товару.

Щодо вказаних митним органом розбіжностей суд вказує, що як вбачається з п. 2 Контракту слово "Natural", вжите у назві товару у рахунку-фактурі позначає якість товару.

Окрім того, суд зазначає, що згадане зауваження митного органу жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Щодо відсутності сертифікату якості та пакувального листа.

З цього приводу суд вказує, що з аналізу положень ст. 53 МК України вказані документи не передбачено як такі що підтверджують митну вартість товару. А такі тому зауваження митного органу не стосуються митної вартості товару.

Щодо відомостей про страхування товару.

До митного оформлення позивач надав Довідку про транспортні витрати № 530225 від 05 лютого 2025 року, в якій вказав, що страхування вантажу не провожилось.

Згідно з поданою до митного оформлення митною декларацією позивач віз товар на умовах FOB ET Djibouti.

Згідно з правилами Інкотермс 2020 умови постави за FOB (free on board) передбачають, що ні продавець, ні покупець не зобов?язаний укладати договір страхування.

Таким чином, зауваження митного органу є безпідставними.

Щодо договору на перевезення.

Суд встановив, що згідно з митною декларацією № 25UA209140003265U0 та карткою відмови позивач надав до митного оформлення Договір про перевезення № TE12122022/1 від 12.12.2024.

Тому зауваження митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо відсутності документів, що вказують на зв?язок з перевізником "Multitrans".

Суд встановив, що позивач уклав Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 00389/21 від 03.11.2021 з ТОВ "Фейрлоджікс". Відповідно до положень п. 2.1.3. Договору у межах цього Договору експедитор має право укладати від свого імені або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів тощо. Відповідно до п. 2.1.5 Договору експедитор має право залучати до виконання своїх обов?язків за договором третіх осіб.

Щодо дати розбіжностей у даті на рахунку-фактурі та даті перетину кордону.

Розбіжності між датою на рахунку-фактурі та датою перетину кордону не впливають на митну вартість товару, оскільки сторони можуть узгодити наперед вартість послуг з перевезення, що і було зроблено у випадку позивача.

Щодо визначення вартості перевезення в заявці в іноземній валюті

Відповідно до п. 6.1. Договору № TE12122022/1 від 12.12.2022 вартість ТЕП за цим договором попередньо встановлюється і узгоджується Сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі та/або Акті про надання послуг Експедитора на кожну виконану ТЕП, і може змінюватись, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших витрат, понесених експедитором при виконанні ТЕП.

Суд встановив, що позивач надав до митного оформлення на підтвердження транспортних витрат договори транспортного експедирування, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати.

Водночас вартість послуг вказана в заявці є лише попередньою, а відтак не впливає на митну вартість.

Щодо документів, використаних при складанні висновку ДЗІ.

Суд вказує, що положення ст. 53 МК України не містять вимоги про надання документів, що використовувались при складенні висновку про вартісні характеристики товару.

Окрім того, суд вказує, що до митного оформлення позивач надав низку інших документів, що дозволяли митному органу встановити митну вартість товару.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивач для митного оформлення надав всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. Тому відповідач безпідставно застосував інший (другорядний) метод визначення митної вартості товару.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак зі змісту вимог митного органу неможливо встановити недоліки, які не дозволили погодитися із заявленою митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, митний орган на стадії витребування додаткових документів не забезпечив позивачу належне розуміння, з яких причин та які саме документи необхідно додатково надати.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів. Відтак такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що вимога позивача про скасування картки відмови є похідною. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основної вимоги (скасування рішення про коригування митної вартості товарів) отже необхідно задоволити й похідну вимогу та скасувати картку відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так як були відсутні підстави для прийняття вказаного документа.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Насамкінець суд нагадує сталу практику Європейського суду з прав людини згідно з якої право на справедливий суд за п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. до прикладу п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04). Аналогічні за своєю суттю приписи наведені й у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи.

Враховуючи наведе, суд констатує, що він надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів UA209000/2025/400030/1 від 10.02.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.02.2025 № UA209140/2025/000125.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" судовий збір у сумі 6 070 грн (шість тисяч сімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024; ЄДРПОУ 39571104)

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Сидор Н.Т.