Ухвала суду № 139792756, 16.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16 вересня 2026 рокусправа № 380/15972/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 , про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 70688 грн 04 коп. (сімдесят тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 04 коп.) майнової шкоди.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 380/15972/26 та передано для розгляду судді Кравціву О.Р. на підставі пункту 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському окружному адміністративному суді.

Ухвалою суду від 01.09.2026 позовну заяву залишено без руху. Вказано, що до суду позивач звернувся із пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, а викладені представником позивача причини пропуску строк звернення до адміністративного суду, суддя не взнає поважними. Також, вказано про необхідність надання доказів сплату судового збору в сумі 2662,40 грн та докази надіслання за адресою місця реєстрації відповідача листа з пропозицією щодо добровільного відшкодування матеріальної шкоди.

На виконання вимог ухвали суду від 01.09.2026 представник позивача подав до суду докази сплату судового збору в сумі 2662,40 грн та надіслання за адресою місця реєстрації відповідача листа з пропозицією щодо добровільного відшкодування матеріальної шкоди.

Також, представник позивача подав до суду заяву про виконання вимог ухвали, в якій повторно вказав, що після прийняття наказу про вжиття заходів щодо відшкодування збитків військова частина намагалася вжити заходів добровільного відшкодування таких та надіслала відповідачу лист від 11.03.2026. З позиції представника позивача саме від дати надіслання вимоги слід відраховувати строк звернення до адміністративного суду. Також представник позивача повторно вказав про надмірне навантаження, безпосереднє залучення до виконання бойових завдань представник військової частини, перебування з 2023 року у районі ведення бойових дій. Повторно зауважив про ведення воєнного стану, який є систематичною перешкодою.

Розглядаючи заяву, суддя керується таким.

Відповідно до приписів статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1).

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2).

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 11.10.2023 у справі №520/10899/22, питання щодо повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення не відносяться до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби (частина 5 статті 122 КАС України), а отже, відповідно, до них мають застосовуватися приписи абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений з доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об`єктивні причини.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Вирішуючи питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Суддя зауважує, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 6 статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Представник позивача у клопотанні про поновлення строку (яке долучене до позовної заяви) та в заяві про виконання вимог ухвали вказав, що після прийняття наказу про вжиття заходів щодо відшкодування збитків військова частина намагалася вжити заходів добровільного відшкодування таких та надіслала відповідачу лист від 11.03.2026. З позиції представника позивача саме від дати надіслання вимоги слід відраховувати строк звернення до адміністративного суду. Також представник позивача вказав про надмірне навантаження, безпосереднє залучення до виконання бойових завдань представник військової частини, перебування з 2023 року у районі ведення бойових дій. Зауважив про ведення воєнного стану, який є систематичною перешкодою.

Суддя звертає увагу представника позивача, що у клопотанні та заяві представник покликається на правовий висновок Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №520/11225/23, відповідно до яких передбачений Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ) трирічний строк встановлений саме для притягнення особи до матеріальної відповідальності. Водночас Закон №160-ІХ не визначає строку звернення суб`єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди, у зв`язку з чим застосуванню підлягають відповідні положення КАС України.

Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Отже, для правильного обчислення строку звернення до суду визначальним є встановлення дня виникнення підстав, які надали позивачу право на пред`явлення відповідних вимог.

Із змісту позовної заяви суддя встановив, що за результатами проведення службового розслідування складено висновок від 15.06.2024 та прийнято наказ №921-ОД від 18.06.2024, відповідно до яких встановлено факт надмірно виплаченого відповідачу грошового забезпечення за період з 23.05.2024 по 31.05.2024 в сумі 7574,51 грн та втрати військового майна на суму 41735,60 грн.

Тобто, станом на 15.06.2024 Військовій частині НОМЕР_1 були відомі як факт заподіяння відповідачем матеріальної шкоди, так і її розмір та особа, відповідальна за її заподіяння, а отже саме з цього часу у позивача виникли підстави для пред`явлення відповідних вимог. Таким чином, з 16.06.2024 розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду.

Однак до суду позивач звернувся лише 31.07.2026 з суттєвим пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Щодо покликань представника відповідача про ведення воєнного стану суддя зазначає, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.04.2023 у справі №140/1487/22, від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, від 23.12.2022 у справі №760/5369/19, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Так, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Аналогічна позицію викладена Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 у справі №520/11225/23.

У клопотанні та заяві представником позивача не вказано належних обґрунтувань в частині того, яким чином введення на території України воєнного стану вплинуло на можливість своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Щодо покликань представника позивача про надмірне навантаження, безпосереднє залучення до виконання бойових завдань представник військової частини, перебування з 2023 року у районі ведення бойових дій, суддя зважає на такі покликання, проте зауважує, що така обставина не може визнаватися безумовною підставою для поновлення строків звернення до суду, що порушені на майже як два роки.

Слід зазначити, що рівень навантаження працівників суб`єкта владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім того, оцінювати рівень навантаження працівників не є компетенцією суду, оскільки внутрішня організація роботи є прерогативою керівництва Військової частини.

Також представник позивача не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені ним в клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини, які перебування всього особового складу Військової частини НОМЕР_1 в місцях ведення бойових дій, виконання бойових розпоряджень особовим складом військової частини.

При цьому, слід зауважити, що до суду не подано доказів того, що особи відповідальні за забезпечення правової роботи у Військовій частині НОМЕР_1 були позбавлені можливості підготувати та подати позову і встановлений процесуальним законом строк, як і не надано доказів вчинення будь-яких дій з метою звернення до суду у встановлений строк.

Щодо доводів представника позивача про вжиття заходів щодо добровільного відшкодування завданих збитків, то суддя звертає увагу, що службове розслідування проведено ще у червні 2024 року, а лист щодо добровільного відшкодування завданих відповідачем збитків датований лише березнем 2026 року. При цьому, представник позивача не долучив ні до клопотання, ні до заяви про виконання вимог ухвали доказів того, що у період з червня 2024 року до березня 2026 року військовою частину вчинялися будь-які дії з метою добровільного відшкодування збитків.

Слід зауважити, що представник позивача подав до суду заяву про виконання вимог ухвали, яка аналогічна клопотанню долученому до позовної заяви. У поданій заяві представник позивача знову не виклав причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та не надав належних та допустимих доказів їх поважності.

Будь-яких інших покликань, причин (обставин) поважності пропуску строку звернення до суду представником позивача у заяві не викладено, доказів їх поважності до заяви не долучено.

Суддя звертає увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Недопустимість безпідставного поновлення судом пропущеного строку є однією з таких гарантій.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

З врахування викладеного, суддя висновує, що представник позивача не вказав поважних причин пропуску строку звернення до суду ще з червня 2024 року, а також, не надав жодного доказу поважності причин його пропуску.

Враховуючи викладене суддя дійшов висновку, що позивач у встановлений в ухвалі суду від 01.09.2026 строк не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви. Викладені представником позивача причини (обставини) пропуску строку звернення до суду не є поважними та підстав для його поновлення немає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачу.

З огляду на те, що позовна заява та долучені до неї документи подані представником позивача через електронний кабіент позивача у підсистемі «Електронний суд», суд лише надсилає копію ухвали до електронного кабінету позивача.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя

у х в а л и в :

1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 , про стягнення коштів повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати до електронного кабінету позивача.

3. Роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович