Рішення № 139792688, 15.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 рокусправа № 380/10616/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК ДИСТРИБЬЮШН

до Львівської митниці

про коригування митної вартості товарів та картки відмови

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК ДИСТРИБЬЮШН, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000257/2 від 19.02.2026;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000039.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.

Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, вважає доводи відповідача необгрунтованими, просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.09.2022 між Free zone establishment «LG Electronics Dubai» (скорочено - LG Electronics Dubai, FZE) (Організацією у вільній зоні «ЛГ Електронікс Дубай» (продавець) та ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (покупець) було укладено договір купівлі продажу №C2022020173, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця побутову електроніку, в кількості, асортименті і за цінами, що визначені в Комерційних рахунках до цього договору (надалі «товари»), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар відповідно до договору (надалі контракт №C2022020173).

На виконання умов контракту №C2022020173 від 01.09.2022, згідно Комерційного інвойсу №DF00002451 від 10.02.2026 покупець придбав у продавця чергову партію товару, загальною вартістю 57228,00 дол. США (USD).

З метою митного оформлення товару, представником декларанта подано митну декларацію №26UA209190003450U0 від 13.02.2026.

Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист №DF00002451 від 10.02.2026 (код документа 0271); комерційний інвойс (Commercial Іnvoice) №DF00002451 від 10.02.2026 (код документа 0380); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №16388373-1-02102026 від 10.02.2026 (код документа 0730); сертифікат походження товару форми EUR.1 №PL/MF/AW 0383947 від 11.02.2026 (код документа 0954); рахунок на оплату №112 від 10.02.2026 (код документа 3004); додаткову угоду №C2023015313 від 03.04.2023 (код документа m4103); додаткову угоду №C2025821888 від 02.06.2025 (код документа m4103); додаткову угоду №C202582426 від 19.06.2025 (код документа m4103); контракт №C2022020173 від 01.09.2022 (код документа m4104).

Розглянувши подані позивачем документи відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000039 та прийнято рішення №UA209000/2026/000257/2 від 19.02.2026 про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення про коригування митної вартості зазначено: Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час здійснення контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено наступне:

Поставка товару здійснювалась на підставі Договору купівлі-продажу №C2022020173 від 01.09.2022, що укладений між LG ELECTRONICS DUBAI FZE(Продавець) та ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН»(Покупець) (надалі Контракт ЗЕД). Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди, п.5.2.: ціна товарів визначається і оплачується в доларах США. Валютою Договору і валютою платежів є долари США. Покупець здійснює 100% попередньої оплати ціни товарів, погодженої сторонами і вказаної у відповідних рахунках, в строк не пізніше ніж за 7 робочих днів до дати, на яку товари повинні бути готовими для передання покупцеві відповідно до п.2.1.1 цього Договору та в строк не пізніше ніж пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів додати, на яку товари повинні бути в пункті призначення та готовими для передання Покупцеві (перевізнику Покупця) згідно з п.п.2.1.2. Сума відповідної поставки становить 57 228 дол.США, що відповідає відомостям, наявним в поданому до митного оформлення комерційному інвойсі №DF00002451 від 10.02.2026. Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Положення № 216). Відповідно до пункту 14 Положення №216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити обов`язкові реквізити, зокрема, призначення платежу. Пунктом 15 Положення №216 визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб подавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повну інформацію забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію від 05.02.2026 №31 на суму 648581,00 дол.США, яка не може бути взята до уваги в якості банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару та підтверджує факт оплати, оскільки: не відповідає нормам Закону №2473-VIII та Положення №2; в графі 70 містять посилання лише на Контракт, що не дає можливості співставити оплату з партією оцінюваного товару; не містить підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

В наданій експортній декларації країни відправлення №26PL451010000KKUB0 від 11.02.2026 заявлена вага брутто (12542кг), кількість товару (204шт), номер транспортного засобу (KA1062KE/AA1733XM), що відповідає заявленим у МД №UA209190/2026/003450, однак, задекларована у експортній декларації країни відправлення №26PL451010000KKUB0 фактурна вартість товару (60 347.84 євро) та номер рахунка-фактури (INV10243988) не відповідають таким значенням у МД №UA209190/2026/003450. Відтак, простежуються відмінності як у валюті операції, так і в сумі відповідної операції. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), митна вартість повинна ґрунтуватись на дійсній вартості товару, тобто на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар при його продажу на експорт до країни імпорту. Така вартість має бути об`єктивною та документально підтвердженою. У даному випадку відсутнє обґрунтування зміни валюти контракту та перерахунку суми, а також пояснення причин зменшення заявленої вартості у порівнянні до фактурної. За відсутності підтвердженого перерахунку за офіційним курсом та належних документів задекларована сума не може вважатись дійсною вартістю в розумінні статті VII ГАТТ, оскільки не відповідає фактично сплаченій або такій що підлягає сплаті, ціні. Отже, заявлені відомості не забезпечують достовірного визначення митної вартості та не узгоджуються з принципом визначення дійсної вартості товару.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а також документів, які б пояснювали або спростовували виявлені невідповідності щодо фактурної вартості товару, що імпортується. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу декларантом надано наступні документи: Лист б/н від 17.02.2026; №26PL451010000KKUB0 від 11.02.2026; податкові накладні №405 від 16.01.2026, №580 від 19.01.2026, №217 від 08.01.2026; Договір-заявка №ЮВ000051949 від 05.02.2026; Заявка №05-1/02/2026/KY від 05.02.2026; Договір №20/02/2025 від 20.02.2025; Договір №20/09 від 20.09.2024; Накладна №0502217 від 05.02.2026; Накладна №1901543 від 19.01.2026; Накладна №1601434 від 16.01.2026; Накладна №0801231 від 08.01.2026; Накладна №0402657 від 04.02.2026; Прайс лист від 01.02.2026; Договір №C2022020173 від 01.09.2022; Додаткова угода №C2025821888 від 02.06.2025; Додаткова угода №C2023015313 від 03.04.2023; Додаткова угода №C202582426 від 19.06.2025; Проформа DF-YCD-2602-BREF-01 від 29.01.2026, DF-YCD-2602-BWM-01 від 29.01.2026, DF-YCD-2602-WM-01 від 29.01.2026; Платіжка 31 від 05.02.2026. Проте, жодним із зазначених вище документів, не було пояснено чи спростовано виявлені недоліки, зокрема щодо відмінностей числових значень фактурної вартості, відтак, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначену за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості про вартість операції з оцінюваними товарами, отримані із експортної декларації №26PL451010000KKUB0 від 11.02.2026. Коригування відбувалось шляхом додавання значення фактурної вартості 60 347,84 євро, що за курсом НБУ складає 71 635,846 дол.США та понесених транспортних витрат до кордону України 36 943,9600 грн., що в перерахунку на дол. США становить 859,3017 дол.США. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі..

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: …Митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598)…

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу… Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару декларант позивача подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209190003445U1 від 13.02.2026 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації надано документи згідно переліку, який наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митну вартість товару згідно з поданих митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши 6 (резервний) метод.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач вказує, що Поставка товару здійснювалась на підставі Договору купівлі-продажу №C2022020173 від 01.09.2022, що укладений між LG ELECTRONICS DUBAI FZE(Продавець) та ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН»(Покупець) (надалі Контракт ЗЕД). Відповідно до п.1.3. Додаткової угоди, п.5.2.: ціна товарів визначається і оплачується в доларах США. Валютою Договору і валютою платежів є долари США. Покупець здійснює 100% попередньої оплати ціни товарів, погодженої сторонами і вказаної у відповідних рахунках, в строк не пізніше ніж за 7 робочих днів до дати, на яку товари повинні бути готовими для передання покупцеві відповідно до п.2.1.1 цього Договору та в строк не пізніше ніж пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів додати, на яку товари повинні бути в пункті призначення та готовими для передання Покупцеві (перевізнику Покупця) згідно з п.п.2.1.2. Сума відповідної поставки становить 57 228 дол.США, що відповідає відомостям, наявним в поданому до митного оформлення комерційному інвойсі №DF00002451 від 10.02.2026..

На вказані аргументи відповідача суд зазначає таке.

Між позивачем та організацією у вільній зоні ЛГ Електронікс дубай було укладено договір купівлі-продажу №C2022020173 від 01.09.2022 року, підпунктом 1.1 пункту 1 якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця побутову техніку в кількості, асортименті і за цінами, що визначені в комерційних рахунках до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари відповідно до договору.

Позивачем на виконання вказаного договору було придбано товар.

В подальшому, ним до митного оформлення, серед іншого, було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №31 від 05.02.2026 року.

У платіжній інструкції №31 вказано призначення платежу Оплата за контрактом №C2022020173 від 01.09.2022 за REF, WM.

Платіж було здійснено на рахунок продавця - LG ELECTRONICS DUBAI FZE. При цьому, платіжні реквізити у вказаній платіжній інструкції відповідають тим, що зазначені в контракті №C2022020173 від 01.09.2022.

Зі змісту платіжної інструкції №31 від 05.02.2026 вбачається здійснена позивачем оплати на рахунок продавця за товар REF та WM в сумі 648581,00 доларів США згідно з контрактом №C2022020173 від 01.09.2022.

Також, зазначений платіжний документ містить дату здійснення операції, суму платежу в доларах США, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Окрім того, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), а саме пунктом 14 розділу 2, визначено перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції. Зокрема, підпунктом 10 пункту 14 передбачено, що така інструкція повинна містити призначення платежу. Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття повнота інформації, а тому, на переконання суду, воно є оціночним поняттям та не може бути покладене в основу даного судового рішення.

У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

При цьому згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, за змістом вказаних документів відповідач мав можливість встановити розмір такої складової митної вартості товару як вартість перевезення товару до моменту його ввезення на митну територію України та встановити її кількісні показники.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII Про валюту і валютні операції, Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Положення № 216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 08.07.2025 № б/н, від 14.10.2025 № б/н, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

Щодо таких доводів відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про платіжні послуги платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять всі необхідні реквізити, для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 зокрема: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, адреса, код, та номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу.

Банківська платіжна інструкція №31 від 05.02.2026 містить усі необхідні реквізити, які передбачені п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Вказаний банківський документ у призначенні платежу містить посилання на зовнішньоекономічний контракт №C2022020173 від 01.09.2022. У вказаній платіжці зазначена дата операції, сума операції в іноземній валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Окрім цього, банківський платіжний документ містять відмітки виконавців надавача платіжних послуг. Також містить відомості про те, що вказаний документ підписано платником з використанням електронного підпису.

Сума оплати відповідає сумі, що зазначена у комерційному інвойсі.

Суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови та терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Таким чином, терміни оплати ніяким чином не впливають на числові значення митної вартості товару. До вищевказаної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 року у справі №420/1709/19.

Окрім вказаного, оскаржуване рішення про коригування митної вартості мотивується таким: В наданій експортній декларації країни відправлення №26PL451010000KKUB0 від 11.02.2026 заявлена вага брутто (12542кг), кількість товару (204шт), номер транспортного засобу (KA1062KE/AA1733XM), що відповідає заявленим у МД №UA209190/2026/003450, однак, задекларована у експортній декларації країни відправлення №26PL451010000KKUB0 фактурна вартість товару (60 347.84 євро) та номер рахунка-фактури (INV10243988) не відповідають таким значенням у МД №UA209190/2026/003450. Відтак, простежуються відмінності як у валюті операції, так і в сумі відповідної операції. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), митна вартість повинна ґрунтуватись на дійсній вартості товару, тобто на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар при його продажу на експорт до країни імпорту. Така вартість має бути об`єктивною та документально підтвердженою. У даному випадку відсутнє обґрунтування зміни валюти контракту та перерахунку суми, а також пояснення причин зменшення заявленої вартості у порівнянні до фактурної. За відсутності підтвердженого перерахунку за офіційним курсом та належних документів задекларована сума не може вважатись дійсною вартістю в розумінні статті VII ГАТТ, оскільки не відповідає фактично сплаченій або такій що підлягає сплаті, ціні..

З приводу цього аргументу, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Декларант не впливає на порядок заповнення експортної митної декларації, оскільки вона формується відправником товару відповідно до вимог законодавства країни експорту, а тому подається митному органу в тому вигляді, в якому була отримана.

Згідно наданих пояснень позивача, листом LG Electronics Wroclaw від 17.02.2026 останній підтвердив заявлену митну вартість товару у рахунку-фактурі, яка відображає реальну вартість угоди. Окрім того, на запит позивача продавець - LG Electronics Dubai FZE, надав пояснення від 20.05.2026 в яких, зокрема, також підтвердив: "… Вартість товарів є однаковою для всіх імпортерів на території України відповідно до єдиної комерційної політики виробника та ринкових умов в Україні.".

Згадані документи надавались позивачем контролюючому органу, що сторонами не заперечується.

Окрім цього, Позивачем також надавались відповідачу інші документи, зокрема, комерційний інвойс №DF00002451 від 10.02.2026 (документ, який у відповідності до ч.2 ст.53 МК України підтверджує митну вартість товару), які у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару..

Щодо застосування Львівською митницею резервного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при

Така позиція митного органу прямо суперечить вимогам ст.55, ст.64 МК України та усталеній судовій практиці. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №821/1050/17 наголосив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував Позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює достатніх підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристики товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, регенерованість продукту, наявність знижок тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №809/257/17, формальне посилання митного органу в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення, суд встановив, що Львівська митниця, хоча й послалась на проведення консультацій з декларантом, проте не конкретизувала, які саме документи та для встановлення яких конкретних числових значень складових митної вартості необхідно подати; не навела пояснень щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, обмежившись формальним посиланням на відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари. Це ставить під сумнів фактичне проведення таких консультацій та обґрунтований вибір саме резервного методу.

Суд встановив, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наведених доводів, позовні вимоги слід задовольнити, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої (правової) допомоги №ЮК-381/31-3/26 від 31.03.2026 року, рахунок від 31.03.2026 року, відповідно до якого сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 12 480 грн. 00 коп., а також відповідну квитанцію (платіжну інструкцію) за сплату вказаної суми.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Судові витрати зі справи судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000257/2 від 19.02.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2026/000039.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК ДИСТРИБЬЮШН (адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, ЄДРПОУ: 37502437) судовий збір на суму 2662 (дві тисячі шістсот шістдесять дві) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК ДИСТРИБЬЮШН (адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, ЄДРПОУ: 37502437) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна