Ухвала суду № 139792317, 14.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

14 вересня 2026 року 320/36083/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» з позовом до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправними і скасування рішення Державного агентства України ПлейСіті від 01 вересня 2026 року №349-Р «Про результати планової перевірки ТОВ «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» та розпорядження від 01 вересня 2026 року №7-РП «Про усунення ТОВ «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор».

Питання про відкриття провадження у справі наразі не було вирішене.

Одночасно із поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, зареєстровану канцелярією суду 11.09.2026 року за вхідним номером 31713, у якій позивач просить суд зупинити дію оскаржуваних рішення та розпорядження, а також заборонити Державному агентству України ПлейСіті.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити та/або унеможливити ефективний захист порушених прав позивача. Пояснює, що рішення, які позивач має намір оскаржити, є підставою для початку адміністративного провадження щодо ТОВ «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» у справі про припинення дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет, оскільки рішення Уповноваженого органу набирає законної сили з дня його прийняття. Заявник переконаний, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до припинення дії ліцензії позивача, унеможливить виконання рішення суду та в подальшому не дасть змоги поновити порушені права. У свою чергу, припинення дії ліцензії фактично призведе до повного зупинення господарської діяльності товариства, оскільки організація та проведення азартних ігор у мережі Інтернет є його основним та єдиним видом діяльності. Вказує, що наслідком такого рішення стане припинення отримання доходів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, ризик розірвання відносин із банківськими установами, втрата клієнтів, ділової репутації та необхідність вивільнення працівників. Такі наслідки є істотними, а значна їх частина має незворотний характер або не може бути повністю усунута навіть у разі подальшого задоволення позову. Крім того, у разі прийняття рішення про припинення дії ліцензії позивач буде змушений звертатися до суду з новим позовом про оскарження іншого індивідуального акта.

Проаналізувавши надані матеріали, зваживши доводи заявника, суд приходить до наступного висновку.

За нормами частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що предметом позовної заяви є рішення Державного агентства України ПлейСіті від 01 вересня 2026 року №349-Р «Про результати планової перевірки ТОВ «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» та розпорядження від 01 вересня 2026 року №7-РП «Про усунення ТОВ «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» порушення законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор», водночас дія тих самих рішення і розпорядження та можливі їх наслідки є предметом заяви, що розглядається.

Тобто саме на момент розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підтверджені обставини, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, що створюють реальну загрозу порушення прав позивача або унеможливлюють їх ефективний захист.

Водночас питання законності та правомірності оскаржуваних позивачем рішень може бути вирішено та досліджено виключно під час судового розгляду справи.

До того ж, як встановлено пунктом 4 частини першої статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган зупиняє адміністративне провадження, у тому числі на вимогу особи, у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається судом або іншим адміністративним органом (до набрання законної сили рішенням суду або вирішення питання адміністративним органом в іншій справі).

Проте, заявник не надав суду доказів того, що він скористався передбаченим законом способом захисту та звертався до Державного агентства України ПлейСіті із відповідною заявою про зупинення адміністративної процедури щодо припинення дії ліцензії.

Тобто, до звернення із заявою про забезпечення позову позивач не вжив передбачених законом заходів для усунення або мінімізації можливих негативних наслідків. При цьому, питання стосовно зупинення (припинення) дії ліцензії, про яку йдеться, наразі, як вже зазначалося, ще не вирішувалося відповідним суб`єктом владних повноважень.

Крім того, прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому стороною позивача не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення,що невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язане з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановив вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Призначенням інституту забезпечення адміністративного позову є недопущення порушення прав позивача під час розгляду адміністративної справи та створення умов для можливості реального виконання рішення суду в подальшому.

Судом встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, зазначених у частині 2 статті 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову. Доводи позивача є лише його припущеннями.

Крім того, суд наголошує, що позивачем вже вживались заходи для забезпечення позову, зокрема, було подано заяву, розглянуту суддею Київського окружного адміністративного суду Скрипкою І. М. в межах справи №320/35858/26. Ухвала про відмову в забезпеченні позову наразі не була оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду попри отримання стороною позивача із використанням підсистеми "Електронний Суд".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими, а заява позивача про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (частина 8 статті 154 КАС України).

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 КАС України,

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРБЛУМ ГЕЙМІНГ» , зареєстрованої канцелярією суду за вхідним номером 31713, щодо вжиття заходів забезпечення позову, відмовити.

2. Електронний примірник ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі із використанням підсистеми "Електронний Суд".

3. Продовжити зберігання та рознгляд справи в електронному вигляді.

4. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

5. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Марич Є.В.