Ухвала суду № 139792297, 15.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року м. Київ № 320/22148/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Леонтович А.М.) позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії залишена без руху з підстав не сплати судового збору, а також з тих підстав, що у позовній заяві позивачем в якості відповідача зазначено Кабінет Міністрів України, при цьому зміст позовних вимог свідчить, що такі спрямовані тільки до Кабінету Міністрів України та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Леонтович А.М.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі № 320/22148/24 та постановлено передати матеріали справи № 320/22148/24 до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами автоматизованого розподілу матеріали адміністративної справи були передані суддя Дудіну С.О. для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 320/22148/24 відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено. Передано адміністративну справу № 320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 320/22148/24 передано на розгляд головуючому судді Пановій Г.В.

Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Панової Г.В. від участі у розгляді справи № 320/22148/24.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи № 320/22148/24 від 29.07.2026 справу передано на розгляд судді Пановій Г.В., незважаючи на те, що, за твердженням заявника, інші судді Київського окружного адміністративного суду мали меншу кількість відпрацьованих справ. На думку позивача, наведене ставить під сумнів правомірність визначення судді для розгляду цієї справи. Також заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 320/28397/24 щодо визначення належного відповідача у спорах, в яких відповідачем зазначено державу. На переконання заявника, суддя Панова Г.В. при постановленні ухвали від 30.07.2026 не врахувала наведені правові висновки. Окремо позивач зазначає, що суддя Панова Г.В. не вправі надавати оцінку його процесуальним діям, вчиненим до передачі справи їй на розгляд, та ставить під сумнів правомірність висновків судді щодо виконання ним вимог попередніх судових рішень у справі.

На думку позивача вказані обставини викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді Панової Г.В.

Вирішуючи питання щодо даної заяви суд зазначає про таке.

Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

При цьому, положеннями ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вимоги до заяви про відвід (самовідвід).

Відповідно до положень вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 (справа № 320/7112/21) не погодився із висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідно до статті 39 КАС України визначена можливість подання учасником процесу заяви про відвід судді від розгляду справи виключно після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та дійшов висновку що: "... судом першої інстанції допущене помилкове трактування положення частини 3 статті 39 КАС України про відсутність у учасника справи права подати заяву про відвід судді на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки положеннями цієї норми процесуального права передбачений саме присічний строк звернення із такою заявою".

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 11 ст. 40 КАС).

Відповідно до частини дванадцятої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Верховний суд у постанові від 27 липня 2022 року по справі № 320/7112/21 зазначив про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов`язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 КАС України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.

За таких обставин, суддя до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, не може вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Суд також зазначає, що саме по побі подання заяви про відвід судді не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу.

Відтак, з урахуванням доводів, заявлених позивачем у заяві про відвід судді від розгляду цієї справи, судом не встановлено підстав, передбачених ст. ст. 36-38 Кодексу адміністративного судочинства України, які б перешкоджали приймати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про упередженість судді, а заявлені підстави для відводу, на переконання суду не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не стосуються особистого відношення судді до результатів розгляду цієї справи.

Жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді вказаної справи, з матеріалів справи та доводів клопотання про відвід не вбачається.

Отже, заявлені підстави для відводу не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не стосуються особистого відношення судді до результатів розгляду цієї справи, а тільки відображають власну позицію позивача, яка ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодними доказами.

При цьому суд зазначає, що доводи позивача за своїм змістом зводяться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями суду щодо порядку і строків розгляду заяви. Проте сама по собі незгода учасника справи з такими процесуальними рішеннями не свідчить про наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в об`єктивності чи неупередженості судді.

Суд зазначає, що процесуальні дії судді, а також законність і обґрунтованість ухвалених ним судових рішень підлягають перевірці виключно в порядку апеляційного чи касаційного перегляду, визначеному процесуальним законом.

Отже, незгода учасника справи із судовим рішенням, процесуальними діями судді, прийнятими ним процесуальними рішеннями або вирішенням клопотань сторін не може розцінюватися як підстава для відводу судді, а є підставою для реалізації права на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, у Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів і правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема з питань етики, несумісної поведінки та безсторонності, наголошено, що відповідно до загального принципу судді повинні бути персонально звільнені від відповідальності за претензіями, які висуваються до них у зв`язку зі здійсненням правосуддя. Помилки, допущені під час визначення юрисдикції, здійснення судової процедури, тлумачення чи застосування норм права, повинні усуватися шляхом апеляційного перегляду.

Таким чином, оцінка правомірності процесуальних дій судді, а також законності й обґрунтованості прийнятих ним судових рішень належить до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанцій. Відтак незгода учасника справи з процесуальними діями судді, прийнятими ним процесуальними рішеннями, вирішенням клопотань сторін чи змістом судового рішення не є підставою для відводу судді, а відповідні доводи можуть бути наведені в апеляційній скарзі на судове рішення.

Суд також звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена ним публічно правова позиція щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.

Таким чином, доводи позивача, викладені у заяві про відвід, є безпідставними та необґрунтованими.

Ураховуючи вказане, суд вважає за необхідне матеріали цієї справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Панової Г.В.

2. Матеріали адміністративної справи № 320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Панова Г. В.