Ухвала суду № 139792056, 15.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

повернення справи на доопрацювання

15 вересня 2026 року м. Київ 300/5215/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (згідно з припущенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відображеного в ухвалі від 27 липня 2026 року, перший позивач є представником другого) звернулися до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України (згідно з припущенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відображеного в ухвалі від 27 липня 2026 року, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

При цьому з ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року вбачається, що судом зазначено про звернення ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , що може свідчити про наявність представницьких відносин між указаними особами.

Водночас зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначені як самостійні позивачі, які звертаються до суду від власного імені.

Відповідно до пунктів 1 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана вона особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи має представник належні повноваження, чи відповідає позовна заява вимогам цього Кодексу, чи належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства та чи подано її з дотриманням правил підсудності.

Згідно з частиною сьомою статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, у позовній заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Разом з тим матеріали справи не містять документів, які б підтверджували повноваження Доненка В.О. на представництво інтересів ОСОБА_2 , як і документів, які б підтверджували відповідні родинні зв`язки між ними.

Водночас зазначена обставина сама по собі не дає підстав для однозначного висновку про те, що Доненко В.О. звернувся до суду виключно в інтересах ОСОБА_2 , оскільки зміст позовної заяви свідчить про визначення обох осіб як самостійних позивачів (3 аркуш та 4 аркуш позову ) та містить позовні вимоги щодо кожного з них.

За таких обставин питання щодо належного суб`єктного складу справи та характеру участі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у справі потребує уточнення з урахуванням змісту позовної заяви та поданих до неї документів.

Крім того, позовна заява містить вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України без зазначення його повного найменування.

Водночас із наявних у матеріалах справи відомостей убачається, що щодо ОСОБА_1 здійснювалися соціальні виплати, а відповідні відомості пов`язані з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Таким чином, наявні матеріали справи не дають можливості однозначно встановити належного відповідача у цій справі та його місцезнаходження.

Також матеріали справи містять відомості про зареєстроване місце проживання обох позивачів у Запорізькій області, Василівському районі, місті Кам`янка-Дніпровська.

Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які вчинені щодо конкретної фізичної чи юридичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, для вирішення питання про територіальну підсудність необхідно встановити як належний суб`єктний склад учасників справи, так і обставини, які мають значення для визначення передбачених статтею 25 КАС України варіантів територіальної підсудності.

Суд наголошує, що територіальна підсудність визначається на момент звернення особи до суду, виходячи з характеру спірних правовідносин та складу учасників справи, і не залежить від подальшої оцінки судом доказів чи обґрунтованості позовних вимог.

Водночас реалізація права позивача на вибір суду відповідно до частини першої статті 25 КАС України передбачає можливість встановити конкретні обставини, з якими закон пов`язує виникнення такого права. За відсутності достовірних відомостей щодо відповідних обставин суд не може визначати територіальну підсудність на підставі припущень.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне місце проживання одного з позивачів пов`язується з містом Києвом. Водночас зареєстрованим місцем проживання обох позивачів зазначено населений пункт у Запорізькій області.

За таких обставин саме по собі фактичне проживання одного з позивачів у місті Києві не є достатнім для висновку про підсудність справи Київському окружному адміністративному суду за правилами частини першої статті 25 КАС України, якщо зареєстроване місце проживання відповідної особи знаходиться в іншому адміністративно-територіальному утворенні.

Разом з тим, якщо належним відповідачем у справі є орган Пенсійного фонду України, місцезнаходження якого знаходиться у місті Києві або Київській області, це може мати значення для визначення територіальної підсудності відповідно до частини першої статті 25 КАС України. Однак із наявних матеріалів справи неможливо достовірно встановити відповідні обставини, оскільки найменування відповідача у позовній заяві не конкретизоване, а матеріали справи містять відомості щодо органу Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Крім цього, як вбачається із матералів справи (а.с. 26) ОСОБА_1 , як прзивач у справі особисто отримав ухвалу у приміщенні Івано-Франківського окружного адлмінінстративного суду, що свідчить про його фізичне місце знаходження у межах територіальної одиниці Івано - Франківська.

Отже, наявні у справі відомості не дають можливості однозначно встановити, який саме із передбачених частиною першою статті 25 КАС України критеріїв територіальної підсудності був реалізований позивачами при зверненні до суду.

Суд також бере до уваги, що позивачами заявлялося клопотання про проведення підготовчого засідання.

Відповідно до частини другої статті 173 КАС України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог і складу учасників судового процесу, а також визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Водночас з огляду на зміст наявних матеріалів справи питання щодо складу учасників справи, належного відповідача, характеру участі кожного з позивачів та обставин, що мають значення для визначення територіальної підсудності, потребують додаткового з`ясування.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому суд не надає оцінки правильності чи неправильності процесуальних дій, вчинених Івано-Франківським окружним адміністративним судом, а виходить виключно з тих відомостей, які містяться у переданих матеріалах справи, та необхідності визначення територіальної підсудності відповідно до вимог КАС України.

Суд також виходить із того, що у випадках, коли законом передбачено альтернативну територіальну підсудність, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати обраний позивачем суд. Водночас для реалізації такого права має бути встановлено наявність передбачених законом підстав для вибору відповідного суду.

Отже, питання щодо територіальної підсудності має вирішуватися з урахуванням фактичних даних, зазначених у позовній заяві та підтверджених належними матеріалами, зокрема щодо складу позивачів, їх процесуального статусу, належного відповідача та його місцезнаходження.

Відповідно до статті 29 КАС України передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого здійснюється у випадках та порядку, визначених цим Кодексом.

При цьому положення статті 30 КАС України щодо недопустимості спорів про підсудність підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями статті 29 цього Кодексу та не позбавляють суд, якому передано справу, обов`язку встановити наявність визначених законом підстав для її прийняття до свого провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19 зазначено, що повернення справи суду, якому її було направлено, у випадку встановлення відсутності підстав для такої передачі не свідчить про виникнення спору щодо підсудності у розумінні процесуального закону та спрямоване на забезпечення дотримання встановлених законом правил підсудності.

Зазначений підхід не передбачає оцінки законності чи обґрунтованості процесуального рішення іншого суду та не є вирішенням спору про підсудність між судами. Його застосування у цій справі зумовлене необхідністю встановлення територіальної підсудності на підставі чітких та підтверджених матеріалами справи обставин.

Наявні у матеріалах справи відомості щодо суб`єктного складу, процесуального статусу позивачів та найменування відповідача не є достатньо узгодженими для однозначного встановлення територіальної підсудності справи Київському окружному адміністративному суду.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити належну територіальну підсудність справи виключно на підставі наявних матеріалів та не може виходити з припущень щодо процесуального статусу учасників справи, місцезнаходження відповідача або зареєстрованого місця проживання позивачів.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для прийняття справи до свого провадження та необхідність повернення матеріалів адміністративної справи № 300/5215/26 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо подальшого руху справи з урахуванням вимог процесуального закону.

При цьому таке повернення матеріалів не є оцінкою законності чи обґрунтованості ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року, а зумовлене необхідністю визначення належної територіальної підсудності на підставі чітко встановлених та підтверджених матеріалами справи обставин.

Такий підхід спрямований на забезпечення розгляду справи судом, територіальна юрисдикція якого визначена відповідно до встановлених законом правил підсудності, та відповідає завданню адміністративного судочинства щодо забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів учасників справи.

Згідно з частиною 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою, яка може бути оскаржена.

Керуючись статтями 29, 48, 52, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути матеріали справи №300/5215/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.