Ухвала суду № 139791927, 16.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

16 вересня 2026 рокуСправа № 280/9290/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану після звернення до суду з позовною заявою у справі № 280/9290/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (далі відповідач 2) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 373 від 19 липня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 206 від 18 липня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_3 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Разом із позовом до суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позовну.

Ухвалою судді від 07 вересня 2026 року заяву про забезпечення позову залишено без розгляду у зв`язку із несплатою судового збору.

Ухвалою судді від 08 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору та пропуском строку звернення до суду із позовом.

14 вересня 2026 року представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову в якій останній просить суд заборонити посадовим/службовим особам Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України вчиняти дії щодо направлення / переведення / переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до іншого місця служби, іншого підрозділу Військової частини НОМЕР_3 НГУ, або будь-якої іншої військової частини чи бойового підрозділу, або залучення до участі у бойових діях в районах ведення бойових дій, до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

В обґрунтування заяви вказано, що відповідно до Постанови КМУ № 76 від 27 січня 2023 року та наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) від 05 лютого 2025 року № Н-21/11, бронюванню підлягають усі військовозобов`язані священнослужителі за переліком посад, затвердженим ДЕСС. Позивач, як священнослужитель релігійної організації, підлягав та підлягає бронюванню і мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, згідно з частино 4 статті 35 Конституції України та частини 4 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», релігійні переконання позивача та його духовний сан забороняють брати до рук зброю чи брати безпосередню участь у бойових діях. Незважаючи на повідомлені позивачем обставини та наявність у нього імунітету від призову, відповідач-1 видав протиправний наказ № 373 від 19 липня 2025 року про призов позивача на військову службу під час мобілізації, а наказом командира Військової частини НОМЕР_3 НГУ № 206 від 18 липня 2025 року позивача зараховано до списків особового складу військової частини на посаду кулеметника. Вважає, що мобілізація заявника є очевидно протиправною. Крім того, необхідність вжиття заходів забезпечення позову додатково підтверджується фактичними обставинами проходження позивачем військової служби, які свідчать про реальність, а не гіпотетичність ризику його подальшого направлення та залучення до виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій. Так, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої Військовою частиною НОМЕР_3 Національної гвардії України, 26 червня 2026 року солдат ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_3 НГУ отримав бойову травму. У зазначеній довідці прямо встановлено, що травму позивач отримав при безпосередній участі у бойових діях, у заходах з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Отже, можливість направлення позивача до району ведення бойових дій та його залучення до безпосереднього виконання бойових завдань не є припущенням. Навпаки, наявним письмовим доказом підтверджено, що позивач уже фактично виконував бойове завдання та отримав бойову травму. При цьому предметом даної справи є саме законність первинного призову позивача на військову службу під час мобілізації та його подальшого зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 НГУ. Тобто до вирішення справи по суті судом має бути встановлено, чи мав позивач взагалі бути призваний на військову службу за наявності зазначених у позові обставин та підстав для бронювання/відстрочки. Отже, внаслідок таких неправомірних рішень та дій відповідачів порушено право позивача на відстрочку/бронювання та право на свободу совісті та віросповідання, що свідчить про незаконність його призову та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 НГУ. Такий спосіб забезпечення позову, як заборона посадовим/ службовим особам Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України вчиняти дії щодо направлення / переведення / переміщення позивача до іншого місця служби, іншого підрозділу Військової частини НОМЕР_3 , або будь-якої іншої військової частини чи бойового підрозділу (зокрема тих, які виконують бойові завдання), або залучати до участі у бойових діях в районах ведення бойових дій, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, обґрунтовується очевидною протиправністю здійснення призову позивача на військову службу під час мобілізації. Таким чином, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову через очевидну протиправність рішень та дій суб`єктів владних повноважень та порушення такими рішеннями й діями прав, свобод та інтересів позивача, а також з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі переміщення/відправлення позивача до району ведення бойових дій або іншої частини, командир Військової частини НОМЕР_3 НГУ може втратити статус належного відповідача/особи, яка наділена компетенцією прийняти рішення про його звільнення та виключення зі списків особового складу. Крім того, з огляду на вже підтверджене виконання Позивачем бойового завдання та отримання бойової травми, його повторне направлення до району ведення бойових дій до вирішення справи по суті створює реальний ризик заподіяння нової шкоди його життю та здоров`ю, усунення якої шляхом виконання майбутнього судового рішення буде об`єктивно неможливим.

Представником Військової частини НОМЕР_3 НГУ до суду подано заперечення проти задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується наступним.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому частиною 2 статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суддя враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій відповідачів у справі, на які посилається представник позивача, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та, керуючись статтями 150-156, 248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов