Ухвала суду № 139791560, 14.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.09.2026Справа № 910/6173/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про визнання договору недійсним та стягнення 38 490 000,00 грн., за участю представників: стягувача - Верховського О.В., боржника - Лева Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" до подання позовної заяви звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій заявник просить суд з метою забезпечення майбутнього позову вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 38 490 000,00 грн., які обліковуються на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" (ЄДРПОУ: 40644903) Р/Р: НОМЕР_1 в АБ "Південний".

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" має намір подати позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про визнання недійсним Договору № 231207 від 07.12.2023 року, який укладено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" виконавчим директором Куликом Віталієм Олександровичем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Гара" та про повернення відповідачем позивачу отриманих відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 38 490 000,00 грн. на підставі статті 232 Цивільного кодексу України, а саме його вчинення у результаті зловмисної домовленості ОСОБА_1 , який обіймав посаду виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер", із керівництвом та засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" про забезпечення позову до його подання задоволено, з метою забезпечення позову до набрання рішенням у справі законної сили накладено арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, які належать та містяться на банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" (ЄДРПОУ: 40644903) Р/Р: НОМЕР_1 в АБ "Південний" в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 38 490 000,00 грн.

05.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" з вимогами про визнання недійсним Договору № 231207 від 07.12.2023 року, який укладено між сторонами та про стягнення 38 490 000,00 грн. на підставі статей 16, 232, 234, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном у 10 днів з моменту отримання ухвали.

25.06.2026 року та 26.06.2026 року позивачем до суду подано заяви про усунення недоліків, які передано судді Чебикіній С.О. 01.09.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

18.08.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Гара" до суду подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року, яке передано судді Чебикіній С.О. 01.09.2026 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.09.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року на 09.09.2026 року та запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Положення вказаної статті пов`язують вжиття заходів забезпечення позову з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Тотожні висновки щодо застосування відповідної норми викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 911/3871/17, 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173, 12.10.2021 року у справі № 917/126/21.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно зі сталою судовою практикою, реалізація принципу співмірності передбачає, що вжиті заходи не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Суд усвідомлює важливість безперебійної роботи підприємств оборонної галузі в умовах правового режиму воєнного стану, введеного Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні". Водночас Закон України від 06.12.1991 року № 1932-XII "Про оборону України" не встановлює абсолютного процесуального імунітету таких підприємств від застосування до них заходів забезпечення позову. Арешт не може бути накладено виключно на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, передбаченому законодавством.

Проте, боржником у порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних належних та допустимих доказів (довідок банківської установи тощо) на підтвердження того, що рахунок, на який накладено арешт, має статус спеціального, використовується виключно для виконання державних оборонних контрактів або що арешт спірної суми на одному конкретному рахунку неминуче призведе до повного зупинення його виробничої діяльності.

З огляду на те, що інформація про кількість відкритих банківських рахунків, залишки коштів на них та рух активів є інформацією з обмеженим доступом, тягар доказування факту блокування господарської діяльності покладається саме на відповідача. Докази, що підтверджували б неможливість ведення відповідачем діяльності через вжиті судом заходи, у матеріалах справи також відсутні.

Оцінюючи наявність ризиків утруднення виконання судового рішення, суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, де суд наголосив: "Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.".

Отже, враховуючи вищевикладене, вжиті господарським судом заходи забезпечення є адекватними, співмірними і необхідними для збереження "status quo" до вирішення спору по суті.

У цьому контексті суд додатково акцентує увагу на тому, що заходи забезпечення позову, вжиті до подання позовної заяви з метою оперативного реагування на потенційні ризики, мають виключно тимчасовий характер.

Суд відхиляє доводи боржника про те, що заявник зловживає процесуальними правами (порушує статтю 43 Господарського процесуального кодексу України) через попередній розгляд справи № 910/1477/24.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Законодавець передбачив механізм забезпечення позову до його подання саме як інструмент оперативного реагування для збереження існуючого становища та уникнення незворотної втрати майна боржника у невідкладних ситуаціях.

Судом встановлено, що підстави майбутнього позову у цій справі істотно відрізняються від справи № 910/1477/24, оскільки попередній спір стосувався перевищення повноважень виконавчим директором (стаття 241 Цивільного кодексу України), тоді як у даній справі заявник обґрунтовує вимоги статтями 232 Цивільного кодексу України - зловмисною домовленістю представників сторін правочину.

Суд також констатує, що звернення особи до суду за захистом своїх порушених прав, у тому числі шляхом подання заяви про забезпечення позову з іншими правовими та фактичними підставами, є реалізацією конституційного права на судовий захист і не може безумовно визнаватися зловживанням процесуальними правами без доведення умислу на перешкоджання правосуддю.

Посилання боржника на ухвали слідчого судді від 18.05.2026 року та 28.05.2026 року про скасування арешту на ці ж кошти в межах кримінального провадження не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Частина 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік судових рішень кримінального судочинства, які є обов`язковими для господарського суду (зокрема, вирок, що набрав законної сили). Ухвали слідчого судді, постановлені під час досудового розслідування щодо заходів забезпечення кримінального провадження, не мають преюдиційного значення для вирішення господарського спору. Кримінальне та господарське судочинство мають різні цілі та стандарти доказування. Суд, оцінивши вказані ухвали як письмові докази в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що скасування арешту слідчим суддею за правилами кримінального процесу не усуває встановлених у цій господарській справі майнових ризиків невиконання судового рішення.

З урахуванням вищезазначеного, підстав для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову на даний час суд не вбачає, а тому клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року, задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилався боржник залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про скасування заходів забезпечення позову у справі.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 145 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала; ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

Також суд зазначає, що частиною 6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись статтями 137, 145, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гара" про скасування заходів забезпечення позову у справі № 910/6173/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 16.09.2026.

Суддя С.О. Чебикіна