Рішення № 139791152, 16.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6405/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ у Хмельницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №032950008086 від 07.04.2026 щодо відмови в призначенні пенсії на умовах частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язання призначити пенсію на умовах частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту виникнення права на такий вид пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Хмельницькій області та рішенням №032350035995 від 17.04.2026 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не підтверджено.

Позивач вважає таке рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку протиправним і таким, що порушує її право на соціальний захист, у зв`язку з чим змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.18).

Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 22.05.2026 була надіслана відповідачу у зареєстрований в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» кабінет та отримана 25.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявної в матеріалах справи, проте відповідач не надав відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач, згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданим Любешівським РВ УМВС України в Волинській області ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), має статус громадянина потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією від 10.05.1993 (а.с.7) .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, період проживання позивача, в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджено довідкою №0018 від 26.01.2026 виданою Любешівською селищною радою Залаззівського старостинського округу, про те що ОСОБА_2 дійсно з 14.02.1969 по даний час зареєстрована та постійно проживала в селі Залаззя Камінь-Каширського району Волинької області, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.12.1991 зі змінами та доповненнями від 01.07.1992 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і віднесене до III категорії гарантованого добровільного відселення (а.с.12).

До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання з 26.08.1986 по 30.06.1990, оскільки місто Львів не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 змінила прізвище « ОСОБА_3 » на прізвище « ОСОБА_2 » (а.с.8).

Позивач вважає, що рішенням пенсійного фонду є безпідставним, так як, посвідчення потерпілої від Чорнобильської АЕС є підтвердженням того, що вона постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993. Факт проживання чи роботи на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення позивачу.

Незважаючи на навчання у Львівському сільськогосподарському інституті (зараз Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького) регулярно перебувала за своїм постійним місцем проживання в с.Залаззя, зокрема в період трьох виробничих практик 16 тижнів, а також в канікулярні періоди: в 1987 році 8 тижнів, 1988 році 8 тижнів, 1989 році 8 тижнів, в 1990 році 2 тижні, що стверджується дипломом та випискою з заліково-екзаменаційної відомості Львівського сільськогосподарського інституту серії УВ №754756 від 30.06.1990, а також відповіддю ЛНУВМБ імені С.З. Гжицького на адвокатський запит №2693-01/6 від 14.05.2026 .

За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Хмельницькій області та рішенням №032350035995 від 17.04.2026 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не підтверджено.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 рік.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Постанова №106).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус громадянина потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією від 10.05.1993 (а.с.7).

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи автоматично підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, а вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою у цій території.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) вказав, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує саме із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Як випливає із тексту рішення ГУ ПФУ у Хмельницькій області №032350035995 від 17.04.2026, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку вказано не підтвердження тривалості проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки. Зокрема, до періоду проживання на території зони гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання позивачки з 26.08.1986 по 30.06.1990, оскільки місто Львів не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивачки на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивачки в селі Залаззя, Камінь-Каширського району, Волинської області підтверджується довідкою №0018 від 26.01.2026 виданою Любешівською селищною радою Залаззівського старостинського округу, про те що ОСОБА_2 дійсно з 14.02.1969 по даний час (а.с.11).

Згідно з додатком 1 до Постанови №106 село Залаззя, Камінь-Каширського району, Волинської області включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до відомостей Львівського сільськогосподарського інституту значиться, що ОСОБА_1 навчалася в Львівському сільськогосподарському інституті на спеціальності «бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності в сільському господарстві» на денній формі навчання з 1986 року до 30.06.1990, диплом НОМЕР_4 від 30.06.1990 (а.с.13).

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

Законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Таким чином, постійне місце навчання на денній формі нерозривно пов`язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у місті Луцьку Волинської області (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ГУ ПФУ у Хмельницькій області не враховано, що у Львівському сільськогосподарському інституті навчання переривалося на період канікул та практики, про що свідчить, зокрема, і згадувана вище архівна довідка даного навчального закладу №2693-01/6 від 14.05.2026.

Так, даною довідкою підтверджено, що за період навчання з 1986 по 1990 роки студентка ОСОБА_1 перебувала на канікулах: в 1987 році 8 тижнів, 1988 році 8 тижнів, 1989 році 8 тижнів, в 1990 році 2 тижні.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка, із урахуванням періодів канікул з в 1987 році 8 тижнів, 1988 році 8 тижнів, 1989 році 8 тижнів, в 1990 році 2 тижні та педпрактики станом на 01.01.1993 проживала у зоні добровільного відселення більше трьох років.

Відтак, висновки відповідача про непроживання позивачки станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішенням ГУ ПФУ у Хмельницькій області №032350035995 від 17.04.2026 позивачці безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що у рішенні ГУ ПФУ у Хмельницькій області №032350035995 від 17.04.2026 вказано про наявність у ОСОБА_1 35 років 10 місяців 26 днів страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, виконується та не є спірною підставою в даній справі.

На момент звернення до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилося 57 років.

Позаяк дотримання позивачем інших необхідних умов для призначення даного виду пенсії не є спірним у даній справі, то позовні вимоги в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також підлягають задоволенню.

Як уже зазначалося судом, механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.

При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.

Зазначена процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):

пункт 1.1. розділу І заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);

пункт 4.1. розділу IV заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;

пункт 4.2. розділу IV після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Хмельницькій області, рішенням якого позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Таким чином, дії зобов`язального характеру щодо зарахування періоду проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення та призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно. А тому у задоволенні позову в частині заявлених вимог до даного відповідача слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області виплачувати позивачу пенсію за віком з огляду на те, що органом Пенсійного фонду України ще не ухвалено відповідне рішення щодо призначення пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині після здійснення такого призначення пенсії будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Обираючи такий спосіб захисту прав ОСОБА_1 як зобов`язання ГУ ПФУ у Хмельницькій області вчинити відповідні дії, суд зазначає, що відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ у Хмельницькій області всупереч вимогам КАС України не довело правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені при розгляді справи докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасувати рішення №032950008086 від 07.04.2026 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання даного органу пенсійного фонду зарахувати період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення згідно та призначити останній пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня виникнення права на призначення пенсії.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивачки, то підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь позивачки судовий збір у розмірі 1331,20 грн., сплачений відповідно до квитанції від 16.05.2026 (а.с.4).

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області №032950008086 від 07.04.2026 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 на умовах частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області судовий збір у сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Гната Чекірди, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350).

Суддя А.Я. Ксензюк