Ухвала суду № 139787833, 16.09.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/268/24

н/п : 1-кп/397/21/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.09.2022 за № 42022120040000098, на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про скасування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді застави та, як представник заставодавців, заявила клопотання про повернення внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 застави заставодавцями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В обгрунтування клопотань захисник вказала, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.12.2023 застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 43 днів. Визначено ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 805200 грн. з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Визначена застава 05.12.2023 внесена наступними особами та наступними сумами: ОСОБА_8 - 247600 грн.; ОСОБА_7 - 310000 грн.; ОСОБА_6 - 247600 грн. З огляду на те, що ОСОБА_5 не переховувався та не має наміру будь-яким чином переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, не має жодної змоги впливати на свідків та потерпілу сторону у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити речові докази або перешкоджати кримінальному провадженню, подальше застосування запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, а утримання внесеної застави заставодавцем втратило як правову, так і фактичну доцільність. Під час досудового розслідування та судового провадження ОСОБА_5 належним чином виконував усі покладені на нього обов`язки, не порушував жодної з визначених вимог, з`являвся на виклики слідчих органів та суду, не ухилявся від виконання процесуальних обов`язків. Згідно положень ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу. Відповідно до ухвали слідчого судді Кропивницького апеляційного суду, строк дії ухвали щодо покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків сплив 15.01.2024. Крім того, у зазначеній ухвалі не міститься жодних відомостей про часові чи процесуальні обмеження щодо повернення застави заставодавцям. Прокурор в жодному судовому засіданні під час досудового розслідування, в тому числі в підготовчому судовому засіданні, при розгляді кримінального провадження не звертався до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, в частині виконання покладених на підозрюваного/обвинуваченого обов`язків, а тому строк дії вказаного запобіжного заходу минув та подальше знаходження грошових коштів на депозитному рахунку Кропивницького апеляційного суду є недоцільним. Внесена заставодавцями застава в дохід держави не зверталася і на даний час підстав для такого звернення не вбачається. Відомості про порушення покладених на ОСОБА_5 зазначеним вище запобіжним заходом обов`язків, а також факту впливу з боку ОСОБА_5 на свідків у кримінальному провадженні, в матеріалах справи відсутні. Обвинувачений ОСОБА_5 є громадянином України, має постійне місце проживання та на утриманні неповнолітню доньку, яка після розірвання шлюбу обвинуваченого з дружиною залишилася проживати з ним, що свідчить про наявність у ОСОБА_5 міцних родинних і соціальних зв`язків, що істотно зменшує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування чи суду або невиконання процесуальних обов`язків. Крім того, враховуючи складний фінасовий стан батьків обвинуваченого, які вносили заставу, повернення застави заставодавцям дозволить їм покращити свій матеріальний стан, який наразі спрямований вцілому на їх лікування.

Обвинувачений та його захисник підтримали вказані клопотання.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотань, вказавши, що на сьогоднішній день, ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу продовжують існувати. У кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов у розмірі 1500000,00 грн. з метою відшкодування заподіяної шкоди, яка на сьогоднішній день не відшкодована. Вважає, що застосований запобіжний захід у вигляді застави є доцільним та таким, що зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинувачено не зможе забезпечити виконання ним передбачених законом процесуальних обов`язків. Застава продовжує свою дію до винесення судом остаточного рішення.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та наявні матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04.12.2023 застосовано стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 43 дні, а саме з 04.12.2023 до 15.01.2024. Визначено ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 805200 грн.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до ч.7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Судом встановлено, що визначена судом сума застави була внесена ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , а відтак після сплати суми застави відповідно до вимог ст. 182 КПК України, ОСОБА_5 був звільнений з-під варти та стосовно нього почав діяти визначений альтернативно запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього відповідних обов`язків.

КПК України не обмежує дію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави певним строком. Вказаний запобіжний захід діє протягом всього судового провадження, якщо його не буде змінено чи скасовано рішенням суду, та періодичного продовження не потребує.

При цьому, обмежений строк дії мають лише додаткові обов`язки, які покладаються на обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 5 ст. 194 КПК України). Разом з тим, припинення дії додаткових обов`язків не свідчить про припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 30.12.2016 № 9-3167/0/4-16 звертав увагу суддів, зокрема, на необмежений строк застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні, таких як застава, особиста порука. За ч.6 ст. 194 КПК України, обов`язки передбачені частиною 5 цієї статті можуть бути покладені судом на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У той же час, не продовження обов`язків не тягне за собою припинення чи скасування запобіжного заходу у виді застави.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак, суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

На думку суду, ризики переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати і на даний час. Суд вважає, що такі ризики є реальними. Обвинувачений на даному етапі має можливість їх реалізації, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суворістю можливого покарання у разі доведення його винуватості, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками.

Також, суд вважає ймовірним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків шляхом їх переконання, залякування чи схилення їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, так як з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього.

Крім того, у даному кримінальному провадженні процесуальним прокурором в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1564456,70 грн.

Відповідно до ч.ч. 2, 7, 8, 11 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Із змісту наведених норм вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов`язком.

Суд зауважує, що внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи (фізичної або юридичної); особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню.

Статус заставодавця не вичерпується лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки, погоджуючись внести заставу, особа тим самим погоджується мати відповідні обов`язки як заставодавця протягом всієї дії цього запобіжного заходу. Разом з цим, така особа несе й ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання підозрюваним/обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. При внесенні коштів в якості застави заставодавець має усвідомлювати пов`язані з цим ризики, в тому числі і можливість звернення внесених коштів у дохід держави.

Так, обов`язок заставодавця, який не є підозрюваним (обвинуваченим) із забезпечення належної поведінки підозрюваного (обвинуваченого) та його явки за викликом забезпечується внесеним розміром застави.

Доводи захисника про виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не впливають на чинність застосованого запобіжного заходу та на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до вимог ч. 11 ст. 182, ст. 203 КПК України, п.8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого, постановою Кабінету Мінстрів України від 11.01.2012 року №15, застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у виді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.

Тому вимоги клопотання захисника про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань захисника про скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави та повернення застоводавцям застави.

Керуючись ст.ст. 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та повернення застави заставодавцям у кримінальному провадженні № 42022120040000098 від 02.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя: ОСОБА_9