Ухвала суду № 139786944, 16.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"16" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3218/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (місцезнаходження: 61005, м. Харків, майдан Конституції,22; код ЄДРПОУ: 09351600) про визнання укладеними змін до договорів ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить визнати укладеними з 06.08.2025 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Публічним акціонерним товариством «Агрофірма «8 Березня» зміни до Договору кредитної лінії № 1531 від 29.06.2021 та Кредитного договору № 1235 від 29.12.2020 в частині графіка (строків і сум) погашення заборгованості на умовах, викладених у листі ПАТ «Агрофірма «8 Березня» № 05/05-25 від 05.05.2025.

Оцінюючи наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Частиною другою цієї статті передбачено, що фізичні особи, які не є підприємцями, мають право на звернення до господарського суду лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Статтею 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи). Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством. Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального України.

Зазначене право на звернення до суду, може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Отже, за загальним правилом господарські суди розглядають справи у спорах за участю юридичних осіб та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Участь фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності допускається лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Такий випадок передбачений, зокрема, статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка відносить до юрисдикції господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Фізичні особи можуть бути стороною в господарському процесі, зокрема у справі про банкрутство або якщо спір має ознаки корпоративного.

Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.07.2023 у справі №741/279/21 (провадження №61-12245св22) зроблено такі висновки.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі N 707/149/22 (провадження N 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі N 711/7709/19 (провадження N 61-15615св20).

Із змісту позовної заяви вбачається, що:

сторонами Договору кредитної лінії № 1531 від 29.06.2021 та Кредитного договору № 1235 від 29.12.2020, зміни до яких просить визнати укладеними позивач, є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та Публічне акціонерне товариство «Агрофірма « 8 Березня» обидві юридичні особи;

позивач стороною зазначених кредитних договорів не є; його правовідносини з Банком ґрунтуються на договорах поруки № 1540 від 29.06.2021 та № 1237 від 29.12.2020, укладених на забезпечення виконання зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Агрофірма « 8 Березня» за цими кредитними договорами;

При цьому, відомостей про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця позовна заява не містить.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2538/18) визначальним критерієм юрисдикції в таких спорах є суб`єктний склад сторін основного зобов`язання, а не суб`єктний склад сторін забезпечувального правочину; тому участь фізичної особи як поручителя сама собою не виключає юрисдикції господарського суду щодо спорів, які виникають із забезпечувального зобов`язання і стосуються обсягу чи умов такого забезпечення.

Втім, предметом даного позову є не правочин поруки та не обсяг чи умови забезпечувального зобов`язання позивача, а вимога про визнання укладеними змін до кредитних договорів тобто до основного зобов`язання, стороною якого позивач не є і на яке наведена вище норма пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та практика Великої Палати Верховного Суду щодо забезпечувальних правочинів не поширюється.

Позивач у позовній заяві не навів, а суд не встановив іншої визначеної законом підстави (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України), яка б відносила до юрисдикції господарського суду спір за позовом фізичної особи, яка не є стороною кредитного договору і не є підприємцем, до сторін цього договору про визнання договору зміненим.

За таких обставин, заявлена позовна вимога в тому вигляді, в якому вона сформульована та обґрунтована позивачем, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною шостою статті 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд роз`яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі зазначеного, роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції суду, який здійснює розгляд справ у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом статті 27 ЦПК України за місцезнаходженням відповідача, як юридичної особи.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої, частинами третьою, четвертою, шостою статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання укладеними змін до Договору кредитної лінії № 1531 від 29.06.2021 та Кредитного договору № 1235 від 29.12.2020 в частині графіків (строків) погашення заборгованості.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції суду, що здійснює розгляд справ у порядку цивільного судочинства.

Позовну заяву з доданими до неї документами повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 16.09.2026

СуддяВ.В. Рильова