Ухвала суду № 139786465, 16.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607 тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

16.09.2026 Справа № 917/1808/26

Суддя Кльопов І.Г., розглянувши матеріали

заяви ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про забезпечення позову у справі № 917/1808/26

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до Зіньківської міської ради, вул.Воздвиженська, будинок 40, м.Зіньків, Полтавська область, 38100

про визнання протиправною бездіяльність та визнання укладеною додаткової угоди

встановив:

ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Зіньківської міської ради, в якій просить суд.

1. Визнати протиправною бездіяльність Зіньківської міської ради щодо належного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2026 з проектом додаткової угоди до договору оренди землі від 06.09.2019.

2. Визнати укладеною між Зіньківською міською радою ( код ЄДРПОУ 13955982) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дня набрання рішенням суду законної сили додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 06.09.2019 (редакція додається).

Разом із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд

1) накласти арешт на земельну ділянку площею 31 га із кадастровим номером 5321385300:00:024:0003;

2) заборонити Зіньківській міській раді Полтавської області вчиняти із земельною ділянкою площею 31 га із кадастровим номером 5321385300:00:024:0003 будь-які дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори оренди, суборенди, емфітевзису, вчиняти інші правочини щодо вказаної землі;

3) заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються поділу або об`єднання земельної ділянки площею 31 га із кадастровим номером 5321385300:00:024:0003 з іншими земельними ділянками;

4) заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам (під час виконання функцій державного реєстратора) вчиняти дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 31га із кадастровим номером 5321385300:00:024:0003, а також проведення державної реєстрації земельних ділянок, які були або будуть сформовані в результаті поділу чи об`єднання із вказаною ділянкою.

В обґрунтування заяви заявник вказує наступне.

Спір стосується земельної ділянки площею 31 га із кадастровим номером 5321385300:00:024:0003, яка надана для ведення фермерського господарства та розташована за межами населених пунктів Пишненківського старостинського округу Зіньківської міської територіальної громади Полтавського району Полтавської області. Реєстраційний номер об`єкта у ДРРП - 2061038753213; номер запису про оренду - 36073375 від 20.03.2020.

Ці відомості наведені у проекті рішення Зіньківської міської ради від 18.06.2026.

Заявник, звертаючись до суду із цією заявою, прагне тимчасово зберегти предмет спору, до часу його вирішення судом, щоб можливе задоволення вимоги про укладення угоди мало практичний результат.

Так, майбутнє судове рішення у цій справі, за умови його постановлення, може оформити оренду індивідуально визначеної земельної ділянки комунальної власності. Передача права користування нею іншій особі, її поділ та об`єднання з іншими землями до вирішення спору створить конкуруюче право та може зумовити необхідність оспорювати новий договір і відповідну державну реєстрацію.

Саме недопущення появи такого додаткового спору становить зв`язок запитуваної заборони з предметом позову.

Заявник просить оцінити ризик у сукупності обставин, наведених нижче, з урахуванням превентивної мети забезпечення та законодавчих меж його застосування.

Так, Зіньківська міська рада систематично розглядає питання надання, поділу, інвентаризації земельних ділянок, що підтверджується копіями рішень опублікованих на офіційному сайті міської ради за посиланням https://www.zink.gov.ua/arhiv-dokumentiv/page/2/.

Заявник зазначає, що як приклад рішеннями сесії Зіньківської міської ради від 27.08.2026 N№ 616-622 за заявами приватного суб`єкта господарювання від 24.07.2026 передано цьому товариству у тимчасове користування 7 земельних ділянок за позаконкурентною процедурою.

Указані рішення доступні на офіційному сайті міської ради за посиланням https://www.zink.gov.ua/arhiv-dokumentiv/page/4/.

Указані дані відображуються станом на 09.09.2026.

Окрім того, Зіньківська міська рада 29.05.2023 уклала з ТОВ «Українська універсальна біржа» договір про організацію та проведення земельних торгів.

Тобто, зазначені обставини підтверджують існування організаційного механізму передачі прав на комунальні землі у стислі строки.

Очікування фактичного укладення договору з іншою особою може позбавити забезпечення його превентивного значення.

Водночас заявлена заборона обмежена діями, які допускається тимчасово обмежити за ГПК України: вона не спрямована на позбавлення володіння спірною землею чи позбавлення права власності.

Заборона стосується лише забезпечення тимчасового арешту земельної ділянки із кадастровим номером 5321385300:00:024:0003, заборони відповідачу вчиняти із цією землею будь-які дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими землями, укладання договорів оренди, суборенди, емфітевзису, вчиняти інші правочини із цією землею, заборони державним реєстратором вносити будь-які відомості. які стосуються поділу 3rбо об`єднання спірної землі.

Указані заборони не охоплюють інші землі громадян, не покладає обов`язку прийняти рішення про продовження договору і не позбавляє раду права доводити заперечення проти позову.

Заявник не просить тимчасово визнати договір поновленим, зареєструвати за ним нове право чи дозволити користування на новий строк до вирішення спору.

Отже, заходи не тотожні задоволенню позову, що відповідає ч. 11 ст. 1137 ГПК У країни.

Захід має тимчасовий характер і не створює для Заявника нового права оренди після 06.09.2026.

Такий захід лише обмежує створення конкуруючого права у визначений спосіб.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити : виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід враховувати зокрема, за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

В силу положень п.2 ч.1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України у якості одного з видів забезпечення позову господарським судом може бути застосовано заборона відповідачу вчиняти певні дії.

З точки зору законодавця, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі.

Системний аналіз приписів частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає суду підстави для висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність забезпечення позову чи відмови у застосуванні цього заходу, відповідні заяви слід розглядати із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом відповідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальний захист порушених прав.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судом має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем реальних дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача (наприклад укладення попередніх договорів, підготовка чи подання державному реєстратору документів для здійснення перереєстрації спірного об`єкта, поділ земельної ділянки, тощо).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник вказує на те, що Зіньківська міська рада систематично розглядає питання надання, поділу, інвентаризації земельних ділянок і що як приклад рішеннями сесії Зіньківської міської ради від 27.08.2026 N№ 616-622 за заявами приватного суб`єкта господарювання від 24.07.2026 передано цьому товариству у тимчасове користування 7 земельних ділянок за позаконкурентною процедурою.

За приписами процесуального закону особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем тих чи інших дій.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (п.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всупереч наведеним процесуальним нормам, у поданій заяві ОСОБА_1 обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову лише з посиланням на факт можливості відповідача вчиняти із цією землею будь-які дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими землями, укладання договорів оренди. суборенди, емфітевзису, вчиняти інші правочини.

При цьому суд констатує, що заявником документально не підтверджено наміру міської ради вчиняти зазначені дії.

Вказуючи на необхідність заборони органу місцевого самоврядування або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, заявник не наводить жодного факту, який би свідчив про бажання міської ради подібним чином їх вчиняти.

З огляду на це суд констатує, що заявником не доведено того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких останній звернувся до суду.

З наведеного в сукупності, зважаючи що у поданій заявником заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтованих мотивів та посилань на докази щодо вчинення вказаних дій міською радою чи іншими особами, та відсутність у матеріалах справи доказів, на підставі яких суд може дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд доходить висновку про відмову у задоволенні його заяви з даного приводу. Вказане не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову за наявності нових обставин та доказів на підтвердження їх існування.

Керуючись 2, 4, 5, 7 13, 14, 15, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 16.09.2026

Суддя Кльопов І.Г.