Ухвала суду № 139785146, 16.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"16" вересня 2026 р. Справа № 911/2796/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1

до Садівницького товариства «Ізобільне»

про визнання недійсними рішень та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 15.09.2026 до Садівницького товариства «Ізобільне» (далі відповідач, СТ «Ізобільне»), у якій просить суд:

- визнати недійсними повністю рішення загальних зборів СТ «Ізобільне», оформлені протоколом від 29.08.2026;

- зобов`язати СТ «Ізобільне» здійснити офіційний перерахунок грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 по земельній ділянці № НОМЕР_1 за спожиту електричну енергію за весь період застосування незаконно підвищеного тарифу, шляхом визначення різниці з державними тарифами Обленерго та зарахування переплати в рахунок майбутніх платежів або повернення Позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої на території СТ «Ізобільне», та здійснює платежі на користь товариства, у зв`язку з чим, на думку позивача, є учасником внутрішніх правовідносин товариства та має право на участь в його управлінні й отримання відповідної інформації.

Позивач зазначає, що 29.08.2026 відбулися загальні збори членів СТ «Ізобільне», рішення яких оформлено протоколом, який позивачу для ознайомлення не надано. На переконання позивача, зазначені збори були скликані та проведені з порушенням вимог законодавства та Статуту товариства, а прийняті на них рішення є незаконними.

Зокрема, позивач посилається на відсутність належним чином сформованого та актуального списку членів товариства, у зв`язку з чим, на його думку, неможливо достовірно встановити загальну кількість членів товариства та наявність передбаченого Статутом кворуму. Також позивач ставить під сумнів законність обрання голови правління товариства ОСОБА_2 та, відповідно, наявність у нього повноважень щодо скликання загальних зборів і підписання документів від імені товариства.

Крім того, позивач вважає неправомірним представництво окремих членів товариства на загальних зборах за простими письмовими довіреностями, посилаючись на положення статті 245 Цивільного кодексу України щодо форми довіреностей на участь у загальних зборах юридичної особи.

Окремою підставою позову позивач зазначає неправомірне встановлення товариством підвищеного тарифу на електричну енергію порівняно з тарифами відповідного оператора/постачальника електричної енергії. У зв`язку з цим позивач вважає, що грошові кошти, сплачені ним за спожиту електричну енергію в частині, що перевищує її вартість, визначену за відповідними тарифами, є безпідставно набутими товариством, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок.

Вирішуючи питання про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, суд установив наявність підстав для повернення позовної заяви з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3).

За змістом частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас частиною четвертою статті 173 ГПК України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене правило кореспондує положенням статті 21 ГПК України, відповідно до якої не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, при вирішенні питання щодо можливості об`єднання позовних вимог суд має встановити не лише їх взаємопов`язаність, а й належність таких вимог до однієї юрисдикції.

Як убачається зі змісту позовної заяви, вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів СТ «Ізобільне» обґрунтована порушеннями, які, на думку позивача, мали місце під час скликання та проведення загальних зборів, зокрема відсутністю належним чином сформованого та актуального списку членів товариства, неможливістю встановлення кворуму, сумнівами щодо повноважень голови правління на скликання загальних зборів, а також неправомірністю представництва окремих членів товариства на таких зборах.

Таким чином, зазначена вимога безпосередньо стосується реалізації позивачем корпоративних прав та питань управління юридичною особою, а тому є спором, що виникає з корпоративних відносин, і належить до юрисдикції господарських судів.

Разом з тим друга позовна вимога стосується зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію, у зв`язку із застосуванням, на думку позивача, підвищеного тарифу.

Предметом цієї вимоги є фактично правомірність застосування відповідачем відповідного тарифу на електричну енергію, правильність здійснених нарахувань та розрахунків за спожиту електричну енергію, а також наслідки сплати позивачем коштів у розмірі, який, на його думку, перевищує належний.

При цьому зазначена вимога не стосується безпосередньо реалізації позивачем права на участь в управлінні товариством, формування його органів, прийняття ними рішень чи інших питань здійснення корпоративних прав.

У постанові від 29.09.2021 у справі № 761/3726/19 (провадження № 61-8396св21) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи спір між членом кооперативом та кооперативом щодо відновлення електропостачання, зробив висновок, що «спори між членом садового товариства та садовим товариством щодо користування електромережею товариства, у тому числі щодо оскарження розміру заборгованості за спожиту електроенергію, правомірності відключення, про зобов`язання підключити електропостачання належать до юрисдикції цивільного суду, оскільки не пов`язані з вирішенням питань участі в управлінні цим товариством».

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09.08.2023 у справі № 187/1387/22 (провадження № 61-3732св23), відповідно до якого не будь-який спір між членом садового товариства та товариством є корпоративним, а лише той, який пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. При цьому спори щодо користування електромережею, у тому числі щодо оскарження розміру заборгованості за спожиту електричну енергію, не є корпоративними, оскільки не пов`язані з питаннями участі в управлінні товариством.

Отже, з огляду на предмет та підстави заявлених вимог суд доходить висновку, що вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства та вимога про здійснення перерахунку коштів за спожиту електричну енергію мають різну правову природу та підлягають розгляду в порядку різного судочинства господарського та цивільного.

При цьому, виходячи із викладених у позові обставин, друга вимога не є похідною від першої у розумінні частини першої статті 173 ГПК України, оскільки її задоволення не залежить від визнання недійсними рішень загальних зборів товариства. Підставою її заявлення є інші фактичні обставини, а саме встановлення правомірності застосування відповідного тарифу та правильності проведених нарахувань за спожиту електричну енергію.

Відтак заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою таким чином, що б зумовлювало їх спільний розгляд у господарському судочинстві. Більше того, їх об`єднання в одному провадженні прямо заборонене частиною четвертою статті 173 ГПК України, оскільки вони підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

За таких обставин підстави для застосування положень частини шостої статті 173 ГПК України щодо роз`єднання позовних вимог відсутні, оскільки роз`єднання не може усунути встановлену законом заборону на спільний розгляд вимог, що належать до різних видів судочинства.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог, крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем в одній позовній заяві об`єднано вимоги, які належать до різних видів судочинства та не можуть бути предметом спільного розгляду в порядку господарського судочинства, позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Повернення позовної заяви з цієї підстави не позбавляє позивача права на звернення до суду з відповідними вимогами окремо, з дотриманням правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано дві заяви про забезпечення позову:

1) заява сформована в системі «Електронний суд» 15.09.2026 за вх. № 8557, у якій заявник просить суд заборонити суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, акредитованим суб`єктам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією змін до відомостей (у тому числі реєстрацією нової редакції Статуту, змін до Статуту, зміною керівника, складу органів управління чи інших відомостей) СТ «Ізобільне» (код ЄДРПОУ 24889952), а також вносити будь-які записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТ «Ізобільне», які базуються на рішеннях загальних зборів членів товариства від 29.08.2026 (оформлених відповідним протоколом), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

2) заява сформована в системі «Електронний суд» 15.09.2026 за вх. № 8559, у якій заявник просить суд Заборонити СТ «Ізобільне» (код ЄДРПОУ 24889952), його голові правління ОСОБА_2 , а також будь-яким третім особам за їх дорученням вчиняти дії щодо припинення, обмеження або відключення постачання електричної енергії до земельної ділянки № 80 та розташованих на ній будівель і споруд, які належать позивачу ОСОБА_1 , а також заборонити чинити будь-які перешкоди в користуванні електроенергією до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову може бути подана, зокрема, одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову, поданої одночасно з позовною заявою, передбачає наявність належних процесуальних підстав для розгляду відповідної позовної заяви господарським судом.

У цьому випадку суд установив, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог.

За таких обставин заяви про забезпечення позову, подані разом із цією позовною заявою та спрямовані на забезпечення її вимог, не можуть бути розглянуті судом у межах цього звернення до суду, оскільки позовна заява не приймається до розгляду та провадження у справі не відкривається.

З огляду на викладене подані ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову підлягають поверненню заявнику.

При цьому повернення заяв про забезпечення позову не перешкоджає позивачу звернутися до відповідного суду із заявою про забезпечення позову з дотриманням вимог ГПК України та з урахуванням правил юрисдикції щодо відповідної позовної вимоги.

Керуючись статтями 20, 173, пунктом 2 частини п`ятої статті 174, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Повернути ОСОБА_1 позовну заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 15.09.2026, разом із доданими до неї документами.

2. Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, яка сформована в системі «Електронний суд» 15.09.2026 за вх. № 8557.

3. Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, яка сформована в системі «Електронний суд» 15.09.2026 за вх. № 8559.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін