Рішення № 139784963, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/8755/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Машинері" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисковерітек Спарк" про стягнення 74 650,88 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Машинері" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисковерітек Спарк" (далі Підприємство) 74 650,88 грн, з яких: 55 400,00 грн попередня оплата за продукцію, 12 672,00 грн неустойка, 6 538,88 грн 15 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань з передачі товару за укладеним між ТОВ "Дисковерітек Спарк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький ливарно-механічний завод" (далі Завод) (правонаступником якого є позивач) договором поставки сировинних або матеріально-технічних ресурсів від 10 червня 2025 року № 8/2025/475.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 липня 2026 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8755/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 20 липня 2026 року була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 20 липня 2026 року (20 година 27 хвилини), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 20 липня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

18 серпня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній повідомив про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.

Будь-яких інших заяв чи клопотань, зокрема, по суті спору, від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2025 року між Заводом і Підприємcтвом було укладено договір поставки сировинних або матеріально-технічних ресурсів № 8/2025/475, за умовами якого останнє зобов`язалось передати, а Завод прийняти й оплатити матеріали, номенклатура і ціна яких узгоджуються у специфікаціях до цього правочину.

За частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для цього виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вказаний правочин підписаний кваліфікованими електронними підписами (далі КЕП) уповноважених представників Заводу й Підприємства в установленому законом порядку.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. зазначеного правочину поставка товару здійснюється у строки та на умовах, зазначених у специфікаціях. Якщо специфікацією передбачене внесення Заводом передоплати (авансу) в якості передумови поставки або початку строку її виконання, то у разі несплати останнім суми передоплати у повному обсязі в строки, зазначені у специфікаціях, відповідач зобов`язаний здійснити поставку товару на суму внесеної передоплати в строки та на умовах, зазначених у специфікаціях. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару.

За пунктами 3.3., 3.4. договору Завод має право на односторонню відмову від виконання зобов`язань з придбання (приймання) та оплати всього або частини товару в наступних випадках: у будь-який час, за умови направлення постачальникові повідомлення з переліком товарів, від придбання яких він відмовляється, не пізніше ніж за 20 календарних днів до настання строку поставки товарів, зазначених у повідомленні; у разі порушення строку поставки товару на понад 10 календарних днів та/або поставки товару, що не відповідає умовам договору, та/або прострочення вимог щодо усунення недоліків, та/або невідповідності супроводжуючих документів умовам договору. Підприємство зобов`язане повернути Заводу суми, що були раніше сплачені за товар, зазначений у повідомленні, а також сплатити суми неустойки, витрат і збитків, розраховані відповідно до умов цього договору, протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення.

Ціна товару зазначається у специфікаціях, включає всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з поставкою товару. Ціна договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до специфікацій. Оплата за товар здійснюється у строки/терміни та згідно з умовами, зазначеними в специфікаціях, на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця, якщо умови оплати за специфікаціями не передбачають іншого. Надлишково отриманні кошти підлягають поверненню постачальником негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги покупця або в інший строк, погоджений сторонами (пункти 4.1.-4.4., 4.6. договору).

Відповідно до пункту 5.4. вказаного правочину постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання товару оригінали наступних документів: рахунок на оплату товару, транспортні та інші супровідні документи; акт прийому-передачі товару (чи видаткову накладну на товар) або інший погоджений сторонами аналогічний документ, оформлений з боку постачальника (у 2-х примірниках); пакувальні документи (якщо товар поставляється в упаковці); сертифікат або паспорт якості постачальника, або виробника (у випадках, якщо постачальник не є виробником), або незалежної компанії, узгодженої з покупцем, або інший документ, узгоджений сторонами; декларацію про відповідність товару, технічну й іншу документацію, відповідно до вимог технічних регламентів, що діють в Україні, та інших норм законодавства (у передбачених законодавством випадках); інші документи, зазначені в специфікаціях або передбачені законодавством України.

У пункті 8.2. договору сторони домовилися, що підписання документів (договору, додаткових угод до нього, додатків, що є невід`ємною частиною договору, а також первинних та інших документів, які оформлюються для виконання договору) в електронному вигляді може відбуватися уповноваженими особами сторін з використанням кваліфікованих або удосконалених електронних підписів, що базуються на КЕП у погодженій сторонами системі електронного обміну документами. Сторони домовилися, що КЕП не засвідчується електронною (кваліфікованою/ удосконаленою) печаткою. Сторони погодили, що дата, зазначена в преамбулі документа, є датою, з якою сторони пов`язують початок правовідносин за документом, і датою документа для цілей податкового й бухгалтерського обліку (пункт 8.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2026 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов`язань за цим правочином (пункт 8.1. вказаного правочину).

У специфікації від 10 червня 2025 року № 1 сторони вказаного договору погодили асортимент, кількість, вартість товару, а також строк, місце, умови його поставки й оплати. Зокрема, відповідач зобов`язався передати, а Завод прийняти й оплатити такий товар: "Дошка хвойна обрізна 50х200х4000 сорт 2 ГОСТ 8486-86" (далі товар-1) у кількості 135,572 м3 на загальну суму 1 129 766,21 грн без ПДВ; "Ліс круглий загального призначення хвойний d36-40см L4-6м сорт 2 ГОСТ 9463-88" (далі товар-2) у кількості 30,00 м3 на загальну суму 132 000,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару 1 514 119,45 грн з ПДВ. Поставка зазначеного товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-склад Заводу відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Строк (період) поставки товару протягом 15-ти календарних днів з дати передплати в розмірі 35% вартості товару. Датою поставки товару вважається дата отримання товару Заводом на його складі, що зазначена у видатковій накладній. Строк та умови оплати товару: 35% передоплата на підставі отриманого Заводом рахунку, 65% протягом 5-ти календарних днів з дати поставки та надання покупцю документів відповідно до пункту 5.4. договору. Пункт розвантаження: місто Кривий Ріг, вулиця Заводська, 1.

Вказана специфікація підписана КЕП уповноважених представників Заводу й Підприємства в установленому законом та договором порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив Заводу рахунки на оплату товару: від 24 червня 2025 року № ДВС-000041 на суму 249 999,90 грн з ПДВ, від 18 вересня 2025 року № ДВС-000075 на суму 158 400,00 грн з ПДВ. У свою чергу, Завод на виконання умов договору та специфікації здійснив на користь відповідача попередню оплату за вказаними рахунками у розмірі 35% від вартості товару, вказаного в рахунках Товариства, на загальну суму 142 939,97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій: від 9 липня 2025 року №1160148 на суму 87 499,97 грн, від 30 вересня 2025 року № 1187094 на суму 55 440,00 грн.

Надалі відповідач поставив Заводу товар-1 (за рахунком на оплату від 24 червня 2025 року № ДВС-000041) на загальну суму 528 399,76 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 5 серпня 2025 року № ДВС-000046 на суму 124 799,95 грн з ПДВ, від 8 серпня 2025 року № ДВС-000048 на суму 111 599,96 грн з ПДВ, від 14 серпня 2025 року № ДВС-000051 на суму 175 999,93 грн з ПДВ, від 11 вересня 2025 року: № ДВС-000055 на суму 47 999,95 грн з ПДВ, № ДВС-000056 на суму 67 999,97 грн з ПДВ. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками Заводу й Підприємства без жодних заперечень і зауважень, а також скріплені їх печатками. Цей товар був повністю оплачений Заводом (з урахуванням суми попередньої оплати в розмірі 87 499,97 грн) згідно наявних у матеріалах справи копій платіжних інструкцій: від 3 вересня 2025 року: № 1177419 на суму 111 599,96 грн, № 1177420 на суму 37 299,98 грн, № 1177421 на суму 175 999,93 грн; від 30 вересня 2025 року: № 1187081 на суму 47 999,95 грн, № 1187083 на суму 67 999,97 грн. Як зазначав позивач у своєму позові, відповідач не поставив Заводу товар-1 на загальну суму 827 319,69 грн з ПДВ. Однак, у частині поставки та оплати товару-1 між сторонами спір відсутній.

Разом із цим, як вже зазначалося судом, Завод на підставі рахунку відповідача від 18 вересня 2025 року № ДВС-000075 здійснив на користь останнього попередню оплату за передбачений специфікацією товар-2 на суму 55 440,00 грн. Однак, вказаний товар Підприємство в установлений строк не поставило. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідачем було прострочено строк поставки товару-2, Завод звернувся до Підприємства з претензією від 5 листопада 2025 року № 014/1-713, у якій повідомив відповідача про відмову на підставі пункту 3.3. договору від поставки товару-2. У цій же претензії Завод вимагав повернути попередню оплату за непоставлений товар-2 в розмірі 55 440,00 грн, а також просив сплатити на користь Заводу передбачену договором неустойку та 15% річних за користування вищезазначеними грошовими коштами. Копія вказаної претензії з належними доказами її направлення відповідачу засобами поштового зв`язку на його юридичну та фактичну адреси, а також на адресу електронної пошти Підприємства, зазначену ним у договорі, наявні в матеріалах справи. Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

З матеріалів справи також вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" (ідентифікаційний код 34093721), як власником частки в розмірі 100% статутного капіталу Заводу, а також єдиним учасником останнього, були прийняті рішення: від 23 липня 2025 року № 61 (у редакції рішення від 24 липня 2025 року № 61-1), від 23 липня 2025 року № 12, про припинення діяльності Заводу шляхом його приєднання до Товариства, з відповідною передачею всіх прав, обов`язків та майна Заводу позивачу, який з моменту їх передачі виступатиме повним правонаступником майна, прав та обов`язків Заводу.

Надалі рішенням єдиного учасника Заводу від 1 грудня 2025 року № 71, яке нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. за зареєстроване в реєстрі за № 9547, було затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Заводу до правонаступника Товариства (ідентифікаційний код 37695759) станом на 1 грудня 2025 року, складений комісією з реорганізації Заводу, засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1042. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи. Зі змісту цього передавального акта вбачається, що усе майно, усі права та обов`язки, всі зобов`язання Заводу перед кредиторами, а також всі активи та пасиви Заводу, шляхом приєднання перейшли до позивача.

У зв`язку з цим позивач, як правонаступник усіх прав та обов`язків Заводу, звернувся до відповідача з листом від 20 січня 2026 року вих.№014/1-2000318, у якому повідомив Підприємство про те, що Завод було реорганізовано шляхом приєднання до Товариства, а також про те, що на підставі пункту 3.3. договору останній відмовляється від виконання зобов`язань за вказаним правочином щодо придбання (приймання) та оплати товару-1 на загальну суму 827 319,69 грн з ПДВ та товару-2 на загальну суму 158 400,00 з ПДВ. У цьому ж листі позивач просив повернути попередню оплату за товар-2 на загальну суму 55 440,00 грн та сплатити передбачену договором неустойку та 15% річних. До зазначеного листа також було долучено копію передавального акта. Копія вказаного листа з належними доказами його направлення відповідачу засобами поштового зв`язку на його юридичну та фактичну адреси, а також на адресу електронної пошти Підприємства, зазначену ним у договорі, наявні в матеріалах справи. Однак, вказаний лист також був залишений відповідачем без відповіді та задоволення зазначених вимог.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 55 440,00 грн перерахованої попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Заводом або його правонаступником Товариством, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення зазначеної суми боргу. Враховуючи викладене, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором Товариство просило суд стягнути з відповідача 12 672,00 грн неустойки, відповідно до пункту 6.2.1. вказаного правочину.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення строків або обсягів поставки товару постачальник сплачує неустойку в розмірі 8% від вартості непоставленого вчасно товару.

Зі змісту вказаної умови договору вбачається, що зазначена в ній неустойка за своєю правовою природою є штрафом у розумінні частини 2 статті 549 ЦК України.

Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт порушення відповідачем визначеного договором та специфікацією строку поставки товару на загальну суму 158 400,00 грн, й заявлена Товариством до стягнення сума штрафу, передбаченого пунктом 6.2.1 договору, у розмірі 12 672,00 грн відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням цього правочину і є арифметично вірною, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми неустойки підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Підприємством свого зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача 15% за користування грошовими коштами, нарахованих на вказану суму основної заборгованості за період з 1 жовтня 2025 року по 14 липня 2026 року згідно наданого позивачем розрахунку, що складає 6 538,88 грн.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до пункту 6.2.4. договору у разі порушення постачальником строків поставки товару, за який покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити останньому 15% річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки товару або дня повернення коштів.

Оскільки заявлений позивачем розмір відсотків відповідає вимогам чинного законодавства та умовам вказаного правочину й не перевищує розраховані судом суми, дана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дисковерітек Спарк" (03110, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 39А, квартира 110; ідентифікаційний код 45600017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Машинері" (69005, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок 72, Будинок громадських організацій, кабінет 18/5; ідентифікаційний код 37695759) 55 400 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. попередньої оплати за продукцію, 12 672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн 00 коп. неустойки, 6 538 (шість тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 88 коп. 15% річних за користування чужими грошовими коштами та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко