Рішення № 139784867, 15.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 909/433/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 909/433/26

за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта";

до фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни;

про стягнення 46 920,72 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни про стягнення 46 920,72 грн штрафу за неналежне виконання договору на закупівлю №13/1442-МТР/25 від 23.03.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору на закупівлю №13/1442-МТР/25 від 23.03.2025 неналежним чином виконав взяти на себе зобов`язання щодо своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 46 920,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Укрнафта" до фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни про стягнення 46 920,72 штрафу за неналежне виконання договору про закупівлю №13/1442-МТР/25 від 23.03.2025 з доданими до неї матеріалами вирішено направити за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

20.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №909/433/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Укрнафта" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2026 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №909/433/26 та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.05.2026 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій.

22.05.2026 до господарського суду від Акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла відповідь на відзив фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни на позовну заяву.

28.05.2026 до господарського суду від фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни надійшло заперечення на відповідь Акціонерного товариства "Укрнафта" на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.03.2025 між Акціонерним товариством "Укрнафта" (далі також - позивач, Покупець) та фізичною особою-підприємцем Смолій Ганною Олександрівною (далі також - відповідач, Постачальник) укладено договір про закупівлю № 13/1442-МТР/25 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, на умовах цього договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Солома, ДК 021:2015 03110000-5 Сільськогосподарські культури, продукція товарного садівництва та рослинництва (надалі за текстом «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

За умовами п. 2.1., 2.2. договору, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі «Специфікація»). Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару визначена у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (надалі «Додаток № 1»).

Загальна сума Договору становить 816 243,00 грн (вісімсот шістнадцять тисяч двісті сорок три гривні 00 копійок), без ПДВ (п. 3.2. договору).

Як передбачено п. 5.3., 5.4. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Згідно з п. 5.6. договору у разі виявлення при прийомі Товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності Покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це Постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків Товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення Постачальником. Постачальник зобов`язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків Товару.

У п. 7.1. договору сторони дійшли згоди, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% за прострочення 30 днів і більше.

Штрафні санкції не застосовуються у випадках, якщо факт доставки Товару настав не пізніше строку поставки, встановленої умовами договору, що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами, за умови подальшого прийняття такого Товару без зауважень по кількості та якості (п. 7.7. договору).

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (шляхом проставлення власноручного підпису або накладання електронних підписів, у залежності від форми складання договору: паперовій чи у формі електронного документу відповідно) та діє до 31.12.2025.

Позивач вказує, що фактичне приймання Товару відбулося значно пізніше дат його відвантаження, що підтверджується видатковими накладними, зокрема:

- № СГ-0000006 від 30.04.2025, товар був прийнятий 09.05.2025, що підтверджується підписом уповноваженої особи та датою приймання;

- № СГ-0000035 від 18.07.2025, товар був прийнятий 04.08.2025, що підтверджується підписом уповноваженої особи та датою приймання;

- № СГ-0000036 від 19.07.2025, товар був прийнятий 04.08.2025, що підтверджується підписом уповноваженої особи та датою приймання.

Позивач зазначає, що саме дати підписання видаткових накладних є юридично значимими для визначення моменту виконання зобов`язання з поставки, а не дати оформлення товарно-транспортних накладних чи фізичного переміщення Товару, а відтак, зобов`язання відповідача з поставки Товару вважаються виконаними виключно з моменту підписання видаткових накладних після проведення належного приймання та вхідного контролю, що у даному випадку відбулося з істотним порушенням строків, встановлених договором, з вини Постачальника.

За твердженнями позивача, відповідачем зобов`язання з поставки виконані з порушенням встановлених строків, що підтверджується датами підписання видаткових накладних, а також тим, що частина зобов`язань станом на 01.04.2026 залишається невиконаною, що свідчить про триваюче порушення умов договору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що позивачем фактично відкладалась дата підписання видаткових накладних без належних на це підстав, а саме які передбачені розділом 6 договору.

Також відповідач зауважує, що Товар було прийнято без зауважень, а тому, відповідно до п. 7.7. договору, вказане позбавляє права на стягнення штрафних санкцій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Згідно зі ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 до договору «СПЕЦИФІКАЦІЯ на Товар, що поставляється» визначено місце поставки товару, кількість та терміни поставки.

Так, зокрема:

- 41 тонна до свердловини 102 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №102 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 15.04.2025 (планова дата початку поставки) 30.04.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 101 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №101 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.07.2025 (планова дата початку поставки) 25.07.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 107 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №107 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 01.09.2025 (планова дата початку поставки) 15.09.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 115 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №115 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 119 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №119 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач, на виконання умов договору, поставив позивачеві Товар, що підтверджується видатковими накладними: № СГ-0000006 від 30.04.2025, СГ-0000035 від 18.07.2025, СГ-0000036 від 19.07.2025.

Однак, як вбачається з вказаних накладних, позивачем підписано їх 09.05.2025, 04.08.2025 та 04.08.2025 відповідно.

При цьому судом встановлено, що 30.04.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 13,65 тонн на загальну суму 70 966,35 грн. (товаро-транспортна накладна №30).

30.04.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 13,65 тонн на загальну суму 70 966,35 грн (товаро-транспортна накладна №30/1).

30.04.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 13,7 тонн на загальну суму 71 226,30 грн (товаро-транспортна накладна №30/2).

Проте під час приймання вищезазначеної партії соломи позивачем було виявлено, що її фактична кількість є меншою та становить 36,549 тонн на суму 190 018,25 грн, про що 07.05.2025 позивачем складено акт про виявлені недоліки (недостачу) товару за договором № 13/1442- МТР/25 від 23.03.2025, яким встановлено Постачальнику строк до 20 робочих днів з дати його підписання довезти (з врахуванням толерансу) від 3,221 тон до 4,451 тон соломи.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було надано/направлено вказаний акт відповідачу та що відповідач був з ним ознайомлений.

При цьому суд вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, на виконання вказаного акту, було поставлено різницю в кількості товару, а саме (з врахуванням толерансу) від 3,221 тон до 4,451 тон соломи.

В подальшому, а саме 09.05.2025, позивачем було прийнято товар за кількістю та якістю та підписано видаткову накладну № СГ-0000006 від 30.04.2025, відповідно до якої кількість товару становить 36,549 тонн на суму 190 018,25 грн, про що представником зроблено відповідну помітку в накладній.

Як передбачено п. 5.3., 5.4. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Таким чином, датою поставки Товару за видатковою накладною № СГ-0000006 від 30.04.2025 є 09.05.2025.

В свою чергу, 18.07.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 12,3 тонн на загальну суму 63 947,70 грн (товарно-транспортна накладна №18).

19.07.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 12,3 тонн на загальну суму 65 247,45 грн (товарно-транспортна накладна №19).

В подальшому, а саме 04.08.2025, позивачем було прийнято товар за кількістю та якістю та підписано видаткову накладну № СГ-0000035 від 18.07.2025 та видаткову накладну № СГ-0000036 від 19.07.2025, про що представником зроблено відповідну помітку в накладній.

Як передбачено п. 5.3., 5.4. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Таким чином, датою поставки Товару за видатковими накладними № СГ-0000035 від 18.07.2025 та № СГ-0000036 від 19.07.2025 є 04.08.2025.

Тобто, відповідачем було поставлено Товар позивачеві у загальній кількості 61,149 тонн.

В свою чергу судом також встановлено, що іншу кількість Товару, а саме 59,851 тонн відповідачем не було поставлено позивачеві. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторони вказаного не заперечують.

При цьому суд вказує, що Специфікацією встановлено терміни поставки Товару, зокрема:

- 20 тонн до свердловини 107 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №107 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 01.09.2025 (планова дата початку поставки) 15.09.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 115 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №115 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 119 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №119 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки).

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, з вищевикладеного вбачається, що відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання за договором, а саме поставлено Товар з порушенням строків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач прострочив виконання свого зобов`язання в частині поставки товару у строк, який визначений договорами.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 46 920,72 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.1. договору сторони дійшли згоди, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 5% за прострочення до 30 днів та 10% за прострочення 30 днів і більше.

Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання з поставки товару у строк, який визначений у договорі.

При цьому, штрафні санкції не застосовуються у випадках, якщо факт доставки Товару настав не пізніше строку поставки, встановленої умовами договору, що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами, за умови подальшого прийняття такого Товару без зауважень по кількості та якості (п. 7.7. договору).

Як було встановлено судом, 30.04.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 13,65 тонн на загальну суму 70 966,35 грн. (товаро-транспортна накладна №30).

30.04.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 13,65 тонн на загальну суму 70 966,35 грн (товаро-транспортна накладна №30/1).

30.04.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 13,7 тонн на загальну суму 71 226,30 грн (товаро-транспортна накладна №30/2).

Проте під час приймання вищезазначеної партії соломи позивачем було виявлено, що її фактична кількість є меншою та становить 36,549 тонн на суму 190 018,25 грн, про що 07.05.2025 позивачем складено акт про виявлені недоліки (недостачу) товару за договором № 13/1442- МТР/25 від 23.03.2025, яким встановлено Постачальнику строк до 20 робочих днів з дати його підписання довезти (з врахуванням толерансу) від 3,221 тон до 4,451 тон соломи.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було надано/направлено вказаний акт відповідачу та що відповідач був з ним ознайомлений.

При цьому суд вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем, на виконання вказаного акту, було поставлено різницю в кількості товару, а саме (з врахуванням толерансу) від 3,221 тон до 4,451 тон соломи.

В подальшому, а саме 09.05.2025, позивачем було прийнято товар за кількістю та якістю та підписано видаткову накладну № СГ-0000006 від 30.04.2025, відповідно до якої кількість товару становить 36,549 тонн на суму 190 018,25 грн, про що представником зроблено відповідну помітку в накладній.

Як передбачено п. 5.3., 5.4. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Тобто, датою поставки Товару за видатковою накладною № СГ-0000006 від 30.04.2025 є 09.05.2025.

При цьому суд зазначає, що у нього відсутня можливість встановити обставину щодо того, що відповідач доставив Товар за вказаною видатковою накладною не пізніше строку поставки, встановленої умовами договору, а саме до 30.04.2025, що підтверджується відповідними товаро-транспортними документами, за умови подальшого прийняття такого Товару без зауважень по кількості та якості, оскільки товарно-транспортні накладні № 30/1 від 30.04.2025 та № 30/2 від 30.04.2025 не містять підписів вантажоодержувача та підписані лише відповідачем.

А відтак, відповідач є таким, що прострочив поставку Товару за видатковою накладною № СГ-0000006 від 30.04.2025 вартістю 190 018,25 грн на 9 днів, а розмір штрафу, який має сплатити відповідач на користь позивача, в силу приписів п. 7.1. договору, складає 5 % від вартості непоставленого товару в строк та складає в грошовому виразі 9 500,91 грн.

В свою чергу, 18.07.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 12,3 тонн на загальну суму 63 947,70 грн (товарно-транспортна накладна №18).

19.07.2025 відповідач відправив позивачу добриво органічне гній ВРХ в кількості 12,3 тонн на загальну суму 65 247,45 грн (товарно-транспортна накладна №19).

В подальшому, а саме 04.08.2025, позивачем було прийнято товар за кількістю та якістю та підписано видаткову накладну № СГ-0000035 від 18.07.2025 та видаткову накладну № СГ-0000036 від 19.07.2025, про що представником зроблено відповідну помітку в накладній.

Як передбачено п. 5.3., 5.4. договору, приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Таким чином, датою поставки Товару за видатковими накладними № СГ-0000035 від 18.07.2025 та № СГ-0000036 від 19.07.2025 є 04.08.2025.

При цьому, за умовами договору, а саме Специфікації, товар мав бути поставлений відповідачем у строк по 25.07.2025.

Однак судом встановлено, що відповідачем було доставлено Товар позивачеві 18.07.2025 та 19.07.2025, що підтверджується товарно-транспортними накладними №18 від 18.07.2025 та № 19 від 19.07.2025, які складені та підписані сторонами без зауважень.

Тобто, відповідачем було доставлено Товар позивачеві у строк визначений у договорі, а саме по 25.07.2025.

Також суд зауважує, що вказаний Товар прийнято позивачем без зауважень по кількості та якості, внаслідок чого було підписано ним 04.08.2025 видаткові накладні № СГ-0000035 від 18.07.2025 та № СГ-0000036 від 19.07.2025.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що відповідач не є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з поставки Товару за видатковими накладними № СГ-0000035 від 18.07.2025 та № СГ-0000036 від 19.07.2025 у строк, визначений договором, а саме по 25.07.2025, а штрафні санкції у вказаному випадку не можуть бути застосовані в силу приписів п. 7.7. договору.

В свою чергу судом також встановлено, що іншу кількість Товару, а саме 59,851 тонн відповідачем не було поставлено позивачеві. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторони вказаного не заперечують.

При цьому суд вказує, що Специфікацією встановлено терміни поставки Товару, зокрема:

- 20 тонн до свердловини 107 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №107 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 01.09.2025 (планова дата початку поставки) 15.09.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 115 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №115 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки);

- 20 тонн до свердловини 119 Микуличин, за адресою Україна, Івано-Франківська обл., Косівський район, с. Микуличин, свердловина №119 Микуличинського родовища (останні 2 км до свердловини гірська грантова дорога з підйомом до 35 град, по якій машину Постачальника буде тягнути тягач Замовника, обмеження по вазі вантажу до 15 тон), Постачальник має поставити 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки).

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання в частині поставки Товару вартістю:

- 101 640,45 грн, Постачальник мав поставити Товар 01.09.2025 (планова дата початку поставки) 15.09.2025 (планова дата закінчення поставки), кількість днів прострочення - 197;

- 103 980,00 грн, Постачальник мав поставити Товар 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки), кількість днів прострочення - 96;

- 103 980,00 Постачальник мав поставити Товар 10.12.2025 (планова дата початку поставки) 25.12.2025 (планова дата закінчення поставки), кількість днів прострочення - 96.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання з поставки Товару тривало більше 30 днів, то в силу приписів п. 7.1. договору, відповідач має сплатити позивачеві штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару, у визначений договором строк, а саме 10 164,05 грн, 10 398,00 грн та 10 398,00 грн відповідно.

Таким чином, загальна сума штрафу, яку має сплатити відповідач на користь позивача складає 40 460,96 грн (9 500,91+10 164,05 +10 398,00 +10 398,00 = 40 460,96).

А відтак, дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він є не обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 40 460,96 грн.

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру неустойки, яка підлягає стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому, суд не враховує надані відповідачем платіжні доручення про сплату податків, оскільки їх сплата є обов`язком кожного суб`єкта господарювання та не є підставою для зменшення розміру штрафу.

Посилання відповідача на отримання статусу ВПО, розірвання шлюбу та наявність на утриманні малолітніх дітей не можуть бути правовою підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності, оскільки вона здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, добровільно взяла на себе зобов`язання за результатами публічних закупівель та гарантувала свою спроможність виконати умови договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3/5, ідентифікаційний код 00135390) штраф у розмірі 40 460 (сорок тисяч чотириста шістдесят) грн 96 коп., та судовий збір у розмірі 2 295 (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн 79 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко