Ухвала суду № 139784848, 08.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у скасуванні заходів забезпечення

08.09.2026Справа № 910/9747/26

За заявою Фонду державного майна України

про скасування заходів забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1) Фонду державного майна України;

2) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"

про визнання недійсними бюлетня, рішень позачергових загальних зборів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

представники учасників справи:

від відповідача-1: (заявник): Вакуляк Ю.А , Пономаренко В.С.

від позивача: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (далі - ПрАТ "Індар", відповідач-2), у якому просить суд:

1) визнати недійсним бюлетень для кумулятивного голосування на позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ "Індар", які проводяться дистанційно 16.06.2026, що затверджений наказом Фонду державного майна України від 11.06.2026 № 1228;

2) визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Індар":

- про припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради ПрАТ "Індар" (перше питання порядку денного);

- про обрання членів Наглядової ради ПрАТ "Індар" (друге питання порядку денного);

- про затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладатимуться з членами Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" в редакції, запропонованій Фондом державного майна України, встановлення наведеного у ньому розміру винагороди членів Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" і надання керівнику Виконавчого органу Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" повноважень на підписання цивільно-правових договорів, які укладатимуться з членами Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (третє питання порядку денного),

що оформлені протоколом № 1/2026 позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позов, вжито заходи забезпечення позову, зазначені в резолютивній частині даної ухвали.

25.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Фонду державного майна України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 заяву Фонду державного майна України про скасування заходів забезпечення позову було прийнято до розгляду, призначено судове засідання щодо її розгляду.

27.08.2026 від позивача надійшли заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову, у яких останній вказав про правомірність, вжитих ухвалою від 13.08.2026 заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 08.09.2026 представники заявника підтримали подану заяву про скасування заходів забезпечення позову, просили її задовольнити.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази з цього питання, зазначає наступне.

Згідно зі ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" вказано, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Сторона, яка звертається з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з таким клопотанням.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання належних та достатніх доказів наявності фактичних (змінених) обставин, з якими пов`язується скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.

Отже, саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення скасування вжитого судом заходу забезпечення позову, зокрема, спростування доцільності, адекватності та співмірності вжитих судом заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову відповідач-1 посилається на те, що вжиті заходи забезпечення позову суперечать правовій природі інституту забезпечення позову, вжиті судом заходи є такими, що направлені на блокування проведення загальних зборів ПрАТ "Індар", та порушують права інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що за приписами частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В залежності від обставин прийняття рішення про скасування заходів забезпечення позову може бути правом суду за приписами частини 1-6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, або обов`язком суду відповідно частини 9, 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України. Прийняття судом рішення про скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених частинами 9, 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, є процесуальним наслідком прийнятих судових рішень у справі або процесуальних подій на стадії відкриття провадження у справі, і ці рішення не зумовлені будь-якими іншими обставинами.

Натомість, скасування заходів забезпечення позову в порядку частин 1-6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України має оціночний характер, дослідження якого потребує з`ясування існування критеріїв на цей час, визначених частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, і які зумовили вжиття заходів забезпечення позову

Скасування заходів забезпечення позову допускається як за ініціативою суду, так і на підставі вмотивованого клопотання учасника справи за умови втрати чинності обставинами, що зумовлювали їх застосування. Вирішальне значення у цьому разі має оцінка актуальності підстав для збереження забезпечення на час розгляду питання про його скасування. Якщо ж такі підстави відпали збереження заходів забезпечення є необґрунтованим.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Суд звертає увагу, що розгляд клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову.

Суд вказує, що доводи, викладені відповідачем-1 у заяві про скасування заходів забезпечення позову, не є обставинами, з якими господарський процесуальний закон пов`язує можливість скасування заходів забезпечення позову. У поданій заяві відповідач-1 не навів жодних переконливих доводів на користь того, що потреба у забезпеченні позову, з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, які спричинили застосування заходів забезпечення позову.

В свою чергу, доводи заявника фактично зводяться до незгоди з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026 про забезпечення позову у справі № 910/9747/26, які вже були предметом оцінки судом під час вирішення питання про вжиття відповідних заходів забезпечення та не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 145 Господарського процесуального кодексу України, для їх скасування.

Отже, вказане виключає можливість скасування заходів забезпечення позову у порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає про те, що заходи забезпечення позову самі по собі не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, а тому за відсутності доказів протилежного, є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав, за захистом яких позивач звернувся з цим позовом, у разі задоволення позовних вимог.

Доводи заявника про втручання суду у господарську діяльність товариства суд визнає безпідставними, оскільки вжитий захід забезпечення має тимчасовий характер, діє виключно до набрання законної сили судовим рішенням у справі та не вирішує спір по суті. Також заходи забезпечення позову не мають наслідком обмеження або втручання у права інших осіб, які не є стороною даного спору. При цьому, під час прийняття оспорюваної ухвали про забезпечення позову, судом було враховано норми ст. 137 ГПК України, зокрема, в частині п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК України.

За таких обставин, оскільки Фондом державного майна України належними та допустимими доказами не доведено факту зміни обставин, що спричинили застосування заходів забезпечення позову ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026, та які в розумінні статті 145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, за висновком суду клопотання заявника про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 4 статті 145 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (частина 6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фонду державного майна України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2026.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 15 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Котков