Рішення № 139784722, 15.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/645/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д.,

за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 28,

в інтересах держави в особі позивача Великобичківської селищної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351446, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, 108,

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18,

до відповідача -2: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, код ЄДРПОУ - 44106333, 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог.

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Великобичківської селищної ради Закарпатської області, до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", та до відповідача -2 Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, з позовними вимогами визнання недійсними додаткових угод №2 від 18.02.2022, №4 від 29.08.2022, №5 від 23.09.2022, укладені між відповідачами, до договору про постачання електричної енергії №201685/2022 від 24.01.2022; стягнення з відповідача - 1 на користь позивача надмірно сплачених коштів в сумі 494 535.72 грн.

Обґрунтування позовних вимог.

1) Тячівською окружною прокуратурою опрацьовано закупівлю UA-2022-01-14-0012225-a і встановлено, що Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, код ЄДРПОУ - 44106333, 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16 проведено відкриті торги, за результатами яких замовником 24.01.2022 укладено договір №201685/2022 з відповідачем у справі про постачання електричної енергії споживачу з річним плановим обсягом 2-го класу напруги в обсязі 1200000 кВт/год загальною вартістю включно з ПДВ 4 056 000.00 грн.

Оплата вартості за спожиту електричну енергію у відповідності до актів наданих відділом освіти платіжних документів складає 3 632 262.509 грн з ПДВ.

При цьому, сторонами під час дії договору вносились зміни до його істотних умов, зокрема в частині збільшення ціни за одиницю товару з підстав коливання ціни електричної енергії на ринку. Ціна товару загалом зросла з 3.38 грн до 4.360415 за 1 кВт/год, що становить плюс 29 відсотків.

Прокурор вказує, що таким чином сторонами всупереч інтересів держави, без належних на те підстав та документального підтвердження щодо підвищення цін упродовж 2022 року, в порушення норм ЗУ "Про публічні закупівлі" та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди №4-5, згідно з якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару до 29%.

За підрахунками прокурора загальна сума переплати становить 494 535.72 грн. Дані грошові кошти є такими, що були одержані відповідачем надмірно, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач має повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦКУ.

2) На підставі вищевикладеного, прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди №2 від 18.02.2022; №4 від 29.08.2022; №5 від 23.09.2022, укладені між позивачам і відповідачем у справі, а також стягнути з відповідача на користь позивача у справі надмірно сплачені кошти в сумі 494 535.72 грн.

Правова позиція позивача у справі.

Позивач відповіді на відзив або інших заяв по суті справи до суду не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 19.06.2026 була направлена позивачу до його електронного кабінету та отримана ним 23.06.2026, що підтверджується зокрема довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Неподання власних заяв по суті справи позивачем судом презюмується як підтримка вимог прокурора.

Суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Правова позиція відповідача - 1 у справі.

На адресу суду 09.07.2026 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/6697/26 від 09.07.2026 року). В такому відзиві відповідач вказує, що законодавець дозволяє змінити істотні умови договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку в межах 10% пропорційно збільшенню ціни. За переконанням відповідача, вказана норма не регламентує ні механізму визначення вказаних коливань, ні порядку фактичної реалізації сторонами зазначених прав. Відтак, на думку відповідача, така норма є диспозитивною, що означає, що учасники цивільних правовідносин мають можливість самостійно визначати зміст своїх прав та обов`язків у межах, встановлених законом.

Відповідач також вказує, що додаткова угода №2 укладена в межах наявного коливання, та відповідно не порушує вимоги закону та договору і не може бути визнана недійсною. Також звертає увагу про ухвалення нової редакції ЗУ "Про публічні закупівлі", який передбачає комплексне оновлення системи публічних закупівель. Так, за твердженням відповідача, норми нового закону врегульовують, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Правова позиція відповідача - 2 у справі.

Відповідач - 2 відзиву на позовну заяву або інших заяв по суті справи до суду не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 06.04.2026 була направлена відповідачу - 2 за його юридичною адресою рекомендованою міською поштою з повідомленням про врученням. Таке поштове відправлення в свою чергу було отримано відповідачем 2 у справі 15.04.2026 року.

Суд зазначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.

Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 19.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від ТОВ "Закарпаттяенергозбут" (вх. №02.3.1-02/6688/26 від 09.08.2026 року). В такому клопотання відповідач - 1 просить суд здійснювати розгляд господарської справи №907/645/26 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ця заява обґрунтована тим, що в даній справі прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій крім вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача - 1 494 535.72 грн, також заявлено 3 вимоги немайнового характеру - визнання недійсними додаткових угод №2 від 18.02.2022; №4 від 29.08.2022; №5 від 23.09.2022. За переконанням відповідача - 1, у справі №907/645/26 має бути здійснено ретельний аналіз та оцінка укладених додаткових угод, щодо яких заявлено вимоги про визнання таких недійсними, встановлення підстав укладення таких додаткових угод, зокрема збільшення ціни товару (електричної енергії) на ринку, перевірено розрахунки позивача щодо визначення суми коштів, що заявлені до стягнення з відповідача - 1.

Ухвалою суду від 21.07.2026 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке надійшло від ТОВ "Закарпаттяенергозбут" (вх. №02.3.1-02/6688/26 від 09.08.2026 року) - відмовлено. Продовжено розгляд справи №907/645/26 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.

В матеріалах справи міститься оголошення про переговорну процедуру UA-2022-01-14-0012225-a закупівлі електричної енергії Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, код ЄДРПОУ - 44106333, 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16. Очікувана вартість предмета закупівлі - 4 056 000.00 грн.

Протоколом розкриття тендерних пропозицій підтверджується, що за вказаною пропозицією заявилось ТОВ "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ". Було сформовано відповідне повідомлення про намір укласти договір.

Звітом про результати проведення процедури закупівлі від 24.01.2022 підтверджується укладення відповідного договору про закупівлю 24 січня 2022 року із сумою 4 056 000.00 грн. Найменування учасника, з яким укладено договір про закупівлю - ТОВ "ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ".

Судом також встановлено, що 24.01.2022 між відповідачами у справі було укладено договір №2021685/2022 про постачання електричної енергії (далі - договір), пунктом 2.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році електричну енергію по 2-му класу напруги в обсязі 1 200 000 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів - з моменту завершення процедури зміни постачальника по 31 грудня 2022 року цілодобово включно (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна за 1 кВт год. електричної енергії за цим договором становить - 2 клас напруги 2.8167 грн без ПДВ, ПДВ 0.5633 грн, разом з ПДВ 3.38 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії.

Загальна вартість цього договору становить 3 380 000.00 грн, крім того ПДВ - 676 000.00 грн, разом з ПДВ - 4 056 000.00 грн (п. 5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 5.3.2. договору).

Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20 - го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (п. 5.6. договору).

Згідно з п. 5.8. договору, збільшення ціни електричної енергії може відбуватись лише з документальним обґрунтуванням зміни ціни.

Судом встановлено, що такий договір підписано уповноваженими представниками сторін. В матеріалах справи також міститься заява - приєднання до умов договору постачання електричної енергії споживачу.

Додатком 2 до договору долучено підписану і узгоджену сторонами комерційну пропозицію. Згідно з п. 1 такої пропозиції, ціна (тариф) електричної енергії - 2.8167 грн без ПДВ, ПДВ 0.5633 грн, разом з ПДВ - 3.38 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії.

Спосіб оплати - оплата по факту (п. 3 пропозиції).

Пунктом 4 пропозиції передбачено, що термін надання рахунку за спожиту електричну енергію: рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається споживачу до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк його оплати - до 5 числа поточного місяця (п. 5 комерційної пропозиції).

Судом встановлено, що 18.02.2022 між сторонами договору була укладена додаткова угода №2, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 5.1. договору у наступній редакції: Ціна за спожиту електричну енергію з 01.02.2022 за 1 кВт*год становить 3.063522 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0.61270 грн, разом з ПДВ - 3.676226 грн.

Підставою укладення такої додаткової угоди стала цінова довідка №Ц-25, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, яка засвідчує збільшення ціни за електричну енергію.

29.08.2022 між сторонами договору укладена додаткова угода №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.01.2022 року. Даною додатковою угодою сторони передбачили, що ціна за спожиту електричну енергію з 01.08.2022 за 1 кВт/год становить 4.002046 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 2.989398 грн; тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0.34564 грн; ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0.667008 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 4 056 000.00 грн з ПДВ.

Підставою укладення такої додаткової угоди стала цінова довідка №Ц-62, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, яка засвідчує збільшення ціни за електричну енергію.

23.09.2022 між сторонами договору була укладена додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.01.2022 року. Даною додатковою угодою сторони передбачили, що ціна за спожиту електричну енергію з 01.09.2022 за 1 кВт/год становить 4.360415 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 3.288039 грн; тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0.34564 грн; ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0.726736 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 4 056 000.00 грн з ПДВ.

Підставою укладення такої додаткової угоди стала цінова довідка №Ц-64, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, яка засвідчує збільшення ціни за електричну енергію.

29.12.2022 між сторонами договору була укладена додаткова угода №6, якою сторони засвідчили, що орієнтовна ціна цього договору на період 2022 року становить 3 837 548.65 грн. Обсяг використаної (спожитої) електричної енергії орієнтовно становить 1 126 856 кВт/год. Сума товару по цьому договору не може бути більшою 3 837 548.65 грн.

В матеріалах справи містяться акти прийняття - передавання товарної продукції за наступні періоди: січень 2022 року; лютий 2022 року; березень 2022 року; квітень 2022 року; травень 2022 року; червень 2022 року; серпень 2022 року; вересень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; грудень 2022 року.

В матеріалах справи також містяться копії платіжних доручень, якими підтверджується сплата відділом освіти на користь відповідача коштів за поставлену електричну енергію за цінами та обсягами відповідно до умов договору (додаткових угод до нього) (а. с. 112- 148).

Щодо представництва інтересів держави прокурором.

Судом встановлено, що Тячівською окружною прокуратурою направлявся запит у порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" Великобичківському селищному голові №07.52/1-181ВИХ-26 від 13.01.2026 року, в якому прокурор просив надати інформацію стосовно підстав укладення додаткових угод до договору №201685/2022 від 24.01.2022, якими збільшено ціну за 1 кВт/год.

Тячівською окружною прокуратурою повторно направлявся запит у порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" №07.52/1-1075ВИХ-26 від 23.02.2026, в якому зазначав, що вбачається що за вказаними додатковими угодами збільшено ціну товару на 29 % та загальна ціна зросла з 3.38 грн до 4.360415 грн за 1 кВт/год. Таким чином внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання додаткових угод №2, 4, 5 в частині застосування ціни за електричну енергію призвело до зайво сплачених коштів на суму 494 062.88 грн. Вказані грошові кошти за твердженнями прокурора є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Закарпаттяенергозбут". Прокурор також просив надати інформацію чи будуть вживатись Великобичківською селищною радою заходи щодо визнання додаткових угод до договору №201685/22 від 24.01.2022 недійсними та стягнення безпідставно нарахованих та надмірно сплачених коштів ТОВ "Закарпаттяенергозбут".

У відповідь Великобичківська селищна рада Рахівського району Закарпатської області надала відповідь, що затвердженим кошторисом ради на 2026 рік бюджетні асигнування у частині сплати судового збору відсутні.

Судом також встановлено, що рішенням Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області утворено виконавчий орган "Відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради" зі статусом юридичної особи. Відповідно до п. 1.1. Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту, такий утворюється Великобичківською селищною радою, підзвітний і підконтрольний селищній раді, селищному голові.

10.06.2026 Тячівською окружною прокуратурою був направлений лист від 10.06.2026 №07.52/1-3305ВИХ-26 Великобичківському селищному голові, якому повідомлено, що нею підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Великобичківської селищної ради Рахівського району до ТОВ "Закарпаттяенергозбут" в інтересах Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, код ЄДРПОУ - 44106333, 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16, про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 494 535.72 грн.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Тячівською окружною прокуратурою виконано умови набуття права представництва інтересів держави, що підтверджено при прийнятті судом справи до розгляду та під час розгляду її по суті.

Відповідачем 14.09.2026 подано до суду заяву про залишення позову без розгляду, мотивуючи свої доводи тим, що прокурор не має права на представництво інтересів держави у зв`язку з Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді).

Суд залишив без задоволення таке клопотання, враховуючи, що приписи ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визнано конституційними. Наявність підстав для представництва прокурором обгрутовано і такі обгрунтування прийняті судом як виключний випадок для представництва.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі №903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже із наведеного слідує, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що органом місцевого самоврядування не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави аби інтереси місцевого самоврядування не залишилися би незахищеними.

Мотивувальна частина рішення.

Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.202 ЦК).

Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України Про публічні закупівлі, які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договори про постачання електричної енергії споживачу, які прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі).

Відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 1 і 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі:

1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;

2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;

3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;

4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.

Судом встановлено, що дійсно 24.01.2022 між відповідачми у справі було укладено договір №2021685/2022 про постачання електричної енергії (далі - договір), пунктом 2.1. якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2022 році електричну енергію по 2-му класу напруги в обсязі 1 200 000 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна за 1 кВт год. електричної енергії за цим договором становить - 2 клас напруги 2.8167 грн без ПДВ, ПДВ 0.5633 грн, разом з ПДВ 3.38 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії. Загальна вартість цього договору становить 3 380 000.00 грн, крім того ПДВ - 676 000.00 грн, разом з ПДВ - 4 056 000.00 грн (п. 5.2. договору).

Додатком 2 до договору долучено підписану і узгоджену сторонами комерційну пропозицію. Згідно з п. 1 такої пропозиції, ціна (тариф) електричної енергії - 2.8167 грн без ПДВ, ПДВ 0.5633 грн, разом з ПДВ - 3.38 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії.

Спосіб оплати - оплата по факту (п. 3 пропозиції).

Пунктом 4 пропозиції передбачено, що термін надання рахунку за спожиту електричну енергію: рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається споживачу до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк його оплати - до 5 числа поточного місяця (п. 5 комерційної пропозиції).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10 відсотків у разі документально підтвердженого коливання ціни на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 5.3.2. договору).

Судом встановлено, що 18.02.2022 між сторонами договору була укладена додаткова угода №2, відповідно до якої сторони домовились викласти п. 5.1. договору у наступній редакції: Ціна за спожиту електричну енергію з 01.02.2022 за 1 кВт*год становить 3.063522 грн без урахування ПДВ, ПДВ 0.61270 грн, разом з ПДВ - 3.676226 грн, що становить +8.77%.

Підставою укладення такої додаткової угоди стала цінова довідка №Ц-25, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, яка засвідчує збільшення ціни за електричну енергію.

29.08.2022 між сторонами договору укладена додаткова угода №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.01.2022 року. Даною додатковою угодою сторони передбачили, що ціна за спожиту електричну енергію з 01.08.2022 за 1 кВт/год становить 4.002046 грн з урахуванням ПДВ, що становить + 18.40 %, у тому числі: ціна електричної енергії - 2.989398 грн; тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0.34564 грн; ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0.667008 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 4 056 000.00 грн з ПДВ.

Підставою укладення такої додаткової угоди стала цінова довідка №Ц-62, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, яка засвідчує збільшення ціни за електричну енергію.

23.09.2022 між сторонами договору була укладена додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 24.01.2022 року. Даною додатковою угодою сторони передбачили, що ціна за спожиту електричну енергію з 01.09.2022 за 1 кВт/год становить 4.360415 грн з урахуванням ПДВ,що становить + 29.01%., у тому числі: ціна електричної енергії - 3.288039 грн; тариф на послуги з передачі електричної енергії - 0.34564 грн; ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 0.726736 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 4 056 000.00 грн з ПДВ.

Підставою укладення такої додаткової угоди стала цінова довідка №Ц-64, видана Закарпатською торгово-промисловою палатою, яка засвідчує збільшення ціни за електричну енергію.

Дослідивши матеріали справи та докази, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд зазначає про наступне.

Як встановлено судом, внаслідок укладення зазначених додаткових угод ціна зросла з початкової 3.38 грн з ПДВ за 1 кВт год електричної енергії до 4.360415 грн з ПДВ за 1 кВт год електричної, що перевищує поріг 10%, передбачений частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внаслідок чого позивач надмірно сплатив кошти за поставлену електроенергію за договором.

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 висновувала, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 висновувала, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

В межах даної справи судом встановлено, що в матеріалах справи містяться копії актів приймання - передавання товарної продукції за січень 2022 року; лютий 2022 року; березень 2022 року; квітень 2022 року; травень 2022 року; червень 2022 року; серпень 2022 року; вересень 2022 року; жовтень 2022 року; листопад 2022 року; грудень 2022 року.

В матеріалах справи також містяться копії платіжних доручень, якими підтверджується сплата відділом освіти на користь відповідача коштів за поставлену електричну енергію за цінами та обсягами відповідно до умов договору (додаткових угод до нього) (а. с. 112- 148).

Прокурором з`ясовано а суд погоджується що на момент укладення додаткової угоди №2 дійсно мало місце коливання ціни такого товару на ринку, а тому така укладена з дотриманням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Однак, суд заперечує твердження відповідача, що така не підлягає визнанню недійсною, оскільки укладена в межах 10% порогу.

М\оніторингом коливання ціни в торговій зоні "Острів Бурштинської ТЕС" сайту ДП "Оператор ринку" , результати якого розміщені в матеріалах справи, встановлено, що середньозважена ціна електроенергії станом на день укладення договору від 24.01.2022 становила 2588.28 грн/мвт.год, а на день укладення додаткової угоди №2 від 18.02.2022 - 2579.52 грн/мвт.год, тобто фактично ціна впала на 0.33%.

Суд зазначає, що середньозважена ціна на ринку на час укладення додаткової угоди №2 від 18.02.2022 була меншою, ніж встановлено в умовах договору і в додатковій угоді. Відтак індекси коливання ціни в бік збільшення на 8,76% не відповідає офіційним індексам зменшення ціни за вказаний період на - 0.33 %.

З огляду викладеного, додаткова угода №2 не відповідає умовам договору №20262685/2022 від 24.01.2022, а тому підлягає визнанню недійсною.

Що стосується додаткових угод №4 - 5, то такі укладені між сторонами вже з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, підставою для визнання недійсними додаткових угод №4, 5 є їх укладення без належного документального підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання умов договору, а також перевищення встановленого чинним законодавством 10% ліміту від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.

Укладення даних додаткових угод призвело до суттєвого зменшення обсягів закупівлі, а також до надмірної сплати бюджетних коштів.

Прокурором, з розрахунками якого погоджується і суд, зазначено, що сукупно зайва сплата коштів за вказаним договором і долученими актами приймання-передавання товарної продукції становить 494 535.72 грн з врахуванням сум, які б підлягали до оплати з врахуванням ціни, вказаної в договорі, та сум, фактично здійснених оплат згідно змінених умов відповідно до додаткових угод.

Приписами ст. 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦКУ).

Частиною 1 статті 215 ЦКУ передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Статтею 1212 ЦКУ передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Висновки суду.

Суд висновує, що належними і допустимими доказами у справі підтверджується, що сукупно зайва сплата коштів за вказаним договором про закупівлю, укладеним за результатами публічних закупівель і за долученими актами приймання-передавання товарної продукції, становить 494 535.72 грн з врахуванням сум, які б підлягали до оплати з врахуванням ціни, вказаної в договорі, та сум, фактично здійснених оплат згідно змінених умов відповідно до додаткових угод.

Фактично відбулося збільшення початкової ціни, вказаної в договорі і в комерційній пропозиції, на 29.01 відсотків, що перевищує встановлений 10 відсотковий поріг, передбачений законодавцем і який є прийнятним для внесення змін до договору.

Частиною 1 статті 215 ЦКУ передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами ст. 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, вказані додаткові угоди №2 від 18.02.2022; №4 від 29.08.2022 і №5 від 23.09.2022, укладені між позивачем і відповідачем у даній справі підлягають визнанню недійсними на підставі статті 203 і 215 Цивільного кодексу України.

Що стосується надмірно сплачених коштів у розмірі 494 535.72 грн, то такі підлягають поверненню відповідачем на користь позивача, як безпідставно одержані кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для повного задоволення позовних вимог позивача.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладаються судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за подання позовної заяви прокурором - 13 921.63 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №2 від 18.02.2022; №4 від 29.08.2022; №5 від 23.09.2022, укладені між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, код ЄДРПОУ - 44106333, 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, до договору про постачання електричної енергії №201685/2022 від 24.01.2022 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, код ЄДРПОУ - 44106333, 90615, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16, надмірно сплачені кошти в розмірі 494 535.72 грн (чотириста дев`яносто чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять гривень 72 копійок).

4. Судові витрати покласти на відповідача у справі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", код ЄДРПОУ - 41999833, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18, на користь Закарпатської обласної прокуратури, 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2 "А", код ЄДРПОУ - 02909967, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 13 921.63 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня 63 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно з ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2026 року.

Суддя Пригуза П.Д.