Рішення № 139783254, 16.09.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1319/25

номер провадження 2/546/239/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 27 січня 2024 року було укладено кредитний договір № 24291-01/2024. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 кредитного договору, адреса реквізити та підписи сторін. Також на сайті товариства Роман В.М. ознайомився з правилами надання коштів у позику, які є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

28 травня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем укладено договір факторингу № 28052024, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 28052024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40950,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 11700,00 грн та відсотками 29250,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача Зіморой Денис Миколайович просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

07 січня 2026 року ухвалою судді у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 04 лютого 2026 року.

У судове засідання 04 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 не з`явився, до суду повернулася судова повістка без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «ЗСУ».

У зв`язку із цим судове засідання було відкладено на 27.02.2026 та зроблено запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу проходження ОСОБА_1 військової служби.

21 лютого 2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь, відповідно до якої громадянин ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на строкову військову службу 09.10.2020 та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

25 лютого 2026 року до військової частини НОМЕР_1 було направлено запит з приводу проходження у військовій частині ОСОБА_1 військової служби. У зв`язку із відсутністю витребуваної інформації 03.06.2026 року судом було здійснено повторний запит.

У судове засідання 27 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 не з`явився, до суду повернулася судова повістка без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» та «в ЗСУ».

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Зіненка Ю.В. у щорічній основній відпустці у період з 15 червня 2026 року по 09 липня 2026 року включно процесуальний рух по справі не здійснювався.

У зв`язку з відсутністю від військової частини НОМЕР_1 інформації щодо проходження ОСОБА_1 військової служби, ухвалою суду від 13 липня 2026 року від Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України витребувано інформацію, чи перебуває на даний час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, судове засідання відкладено до 08 години 10 хвилин 21 серпня 2026 року.

03 серпня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду надійшов лист, згідно якого відповідно до витягів наказів командира військової частини НОМЕР_1 громадянин ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та з 20 квітня 2026 року має статус військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

21 серпня 2026 року судове засідання було відкладене на 16 вересня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів від АТ «Універсал Банк».

У судове засідання 16 вересня 2026 року учасники судового процесу не з`явилися.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за відсутності їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-4).

Судова повістка, направлена відповідачу за його зареєстрованою адресою місця проживання, повернулася без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 98).

Згідно з положеннями частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тому з огляду на положення частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відзиву, інших заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 27 січня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 24291-01/2024 (далі Договір) (а.с. 5-9). Договір підписаний відповідачем електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора W2975.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору сума позики 11700,00 грн, кредит надається строком на 100 днів. Дата надання кредиту - 27.01.2024, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, дата погашення кредиту 05.05.2024.

Згідно п. 1.4.1. процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору.

Згідно з пунктом 1.6. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5375-41хх-хххх-5280, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з п. 2.2. Договору видача кредитів клієнту-фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт товариства: https://starfin.com.ua.

Положеннями пункту 7.1. Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2. цього договору.

Також відповідач електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора W2975 підписав Графік платежів, який є додатком до Договору, та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 12, 13-14).

Згідно з копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 25 листопада 2024 року, адресованого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», між їхніми підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22 лютого 2022 року. Відповідно до зазначеного договору 27 січня 2024 року о 00 годині 40 хвилин було здійснено переказ в сумі 11700,00 грн на карту № НОМЕР_2 (а.с. 15).

З наданої АТ «Універсал Банк» виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , 27 січня 2024 року вбачається зарахування на вказаний рахунок відповідача грошових коштів в сумі 11700,00 грн (а.с. 94-96).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, у ОСОБА_2 за Договором виникла заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 11700,00 грн та відсотками 29250,00 грн (а.с. 16-18).

28 травня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу № 28052024 (а.с. 20-24).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з копією акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 28 травня 2024 року за Договором Факторингу № 28052024 від 28 травня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 5672, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 28052024 від 28 травня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 25).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Також суд вважає доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі кредитором кредиту у сумі 11700,00 грн та перерахування коштів відповідачу.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

З цих підстав позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором у сумі 6000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка та строк кредитування.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами Договору узгоджено строк, на який надавався кредит, - 360 днів, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відсотки за користування кредитом нараховані за період з 27 січня 2024 року по 05 травня 2024 року за 100 днів, тобто в межах строку, визначеного Договором.

Відсотки за Договором нараховувалися як до, так і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» за ставкою 1,99% у день, що відповідає умовам Договору та вимогам пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку із зазначеним суд доходить висновку про правомірність нарахування відсотків в сумі 29250,00 грн.

Щодо наявних у матеріалах справи щодо статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця, який самовільно залишив частину суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вказана норма безпосередньо стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві та є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Однак, ураховуючи що відповідач у даній справі ОСОБА_1 має статус військовослужбовця, який самовільно залишив частину, на думку суду, підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні.

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором в сумі 40950,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 11700,00 грн та відсотками 29250,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № 149148 від 28 листопада 2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 44).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє повністю, з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 24291-01/2024 від 27 січня 2024 року в сумі 40950 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких 11700 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 29250 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі (судовий збір) у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014.

Представник позивача Зіморой Денис Миколайович, адреса: вул. Лісова, 2, поверх 4, м. Бровари Київської області, 07400.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Ю.В. Зіненко