Рішення № 139781259, 15.09.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3961/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі

головуючого судді Мартинюка В.І.

за участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 29.05.2026 надійшла позовна заява від ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У обґрунтування поданого позову ТОВ «ФК «Ейс» зазначено про те, що 24.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 894010050 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі 5 200,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора E3BH9F43.

Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7 614,00 грн.

28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01(Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 101 від 29.09.2020 до Договору факторингу № 1 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, ( далі- Договір факторингу №2) предметом якого є відступлення прав вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимог. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленого у відповідному Додатку до договору.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Окрім того, 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, ( далі-Договір факторингу №3 ), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 755,20 грн.

Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 894010050 від 20.07.2020 становить 21 755,20 грн, яка складається з: 7 613,89 грн - заборгованості по тілу кредиту; 14 141,31 грн заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом; 0,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на його користь із відповідача разом із понесеними судовими витратами та сплаченим судовим збором за подання позовної заяви до суду.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечив.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають до задоволення.Кредитний договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладався на 18 днів та був пролонгований Додатковою угодою на строк 14 днів. Відповідач категорично не погоджується з тим, що укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками на думку позивача не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними. Право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 у зазначені договори факторингу входити не могла. Договір факторингу є похідним від первинного договору позики, а не навпаки. Тобто, на момент укладення договору факторингу не було укладено кредитний договір, не виникло правовідносин між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати на підставі договору факторингу. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу не існувало. Вважають, що позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». Отже, заявлені стороною позивача вимоги є безпідставними, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, бо не було доведено право вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 24.07.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». З таких підстав у задоволенні позову слід відмовити з підстав відсутності порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 гривень, що є необґрунтованими та такими, які суперечать частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України; обсяг надання адвокатом послуг в суді не відповідає критерію реальності таких витрат, а також вони не були неминучими для позивача.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача посилається на те, що позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Формування та зберігання судової справи вирішено проводити в змішаній (паперовій та електронній) формі.

28 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Куфлюк Н.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

29 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, в якому з посиланням на практику Верховного суду України, вважає, що позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 24.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 894010050 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5 200 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.

Кредит надається (Договір укладається) строком на 18 (вісімнадцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником ( п.1.2 Договору).

На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,66 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом ( п.1.3 Договору).

У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення) ( п.1.4 Договору)

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору ( п.1.5 Договору).

Відповідач підписав Договір № 894010050 від 24.07.2020 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «E3BH9F43».

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та 24.07.2020 перерахував грошові кошти в сумі 5 200,00 грн на банківську карту відповідача № 5363-54XX-XXXX-9633, що підтверджується платіжним дорученням № 2078F0-E1C4-4B8D-8DD1-23993579BE4CA про зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 та Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У подальшому 26.07.2020 Додатковою угодою укладеною між сторонами відповідачем збільшено суму кредиту на 2 414,00 грн, що в загальній сумі становить 7 614,00 грн. Вказане підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів та Довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого у останнього за вказаним Договором утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 894010050, складеним первісним кредитором, складає 15 930,40 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01.

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених Договором.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021.

31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022.

31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023.

31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до долученого до матеріалів справи Витягу з реєстру прав вимоги № 101 від 29.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 15930,40 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 894010050, складеним ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість складає 21755,20 грн.

У подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

30 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 3, яка продовжила строк дії договору до 30 грудня 2024.

Згідно умов Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених Договором. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 755,20 грн.

Крім того 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, ( далі-Договір факторингу № 3 ), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу № 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21 755,20 грн.

Відтак, у ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 894010050 від 20.07.2020 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 21 755,20 грн.

Вказана сума заборгованості збігається із випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 894010050 від 20.07.2020, складеною ТОВ «ФК «Ейс» за період з 14.07.2025 по 26.12.2025.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Ейс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 24.07.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 894010050 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що за вказаним договором позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 5 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2078F0-E1C4-4B8D-8DD1-23993579BE4CA про зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У подальшому 26.07.2020 Додатковою угодою укладеною між сторонами Відповідачем збільшено суму кредиту, на 2 414,00 грн, що в загальній сумі становить 7 614,00 грн. Вказане підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів, Довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Станом на час звернення позивача до суду, як вбачається із складених первісним кредитором та фактором розрахунків, залишок заборгованості за кредитним договором № 894010050 становить 21 755,20 грн, яка складається з: 7 613,89,00 грн - заборгованість по кредиту та 14 141,31 грн - заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом.

З огляду на встановлені судом обставини щодо обумовленого в договорі факторингу, укладеному 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (з додатковими угодами), переходу до фактора разом з правом вимоги всіх інших прав та обов`язків клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3. та 2.1. Договору факторину №28/1118-01), суд вважає обгрунтованим нарахування ТОВ «Таліон Плюс» процентів відповідачу на умовах, передбачених договором кредитної лінії № 894010050.

Відомостей про погашення ОСОБА_1 утвореної за кредитним договором № 894010050 заборгованості матеріали справи не містять.

У подальшому право вимоги за вказаним договором було передано позивачу ТОВ «ФК «Ейс».

Розрахунки заборгованості за договором № 894010050 від 24.07.2020, надані первісним кредитором та фактором за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс», адже містять детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

Вказана позиція прослідковується у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц, а саме вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.

Отже, розрахунки заборгованості є актуальними, а також належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс».

Водночас, відповідачем суду не надано контррозрахунок заборгованості чи підтверджень сплати ним утвореної заборгованості за кредитним договором.

Доводи відповідача про те, що на момент укладення договорів факторингу право вимоги за спірним кредитним договором ще не існувало, не спростовують факту переходу права вимоги, оскільки договори факторингу передбачали відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог, а конкретне право вимоги до відповідача було включене до відповідних реєстрів прав вимоги після виникнення кредитного зобов`язання. Послідовність відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», надалі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та врешті до ТОВ «ФК «Ейс» підтверджена договорами факторингу та відповідними реєстрами боржників (прав вимоги).

Отже, позивач довів належними та допустимими доказами набуття права вимоги до відповідача, а заперечення, викладені у відзиві, цього не спростовують. Розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем належними доказами не спростований.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов Договору № 894010050 від 24.07.2020 та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а саме доведено факт надання позичальнику доступу до кредитних коштів за Договором № 894010050 від 24.07.2020, утворення заборгованості у нього перед кредитором, а тому позов підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат у справі.

Разом із позовною заявою позивачем ТОВ «ФК «Ейс» заявлено вимогу про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Договір № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги від 20.08.2025 між ТОВ «ФК Ейс» та АБ «Соломко та Партнери»; додаткову угоду № 25770906204 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Ейс» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 39030 від 20.02.2026.

Оскільки позов ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість у сумі 21 755,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, витрати на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15.09.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК