Ухвала суду № 139780672, 15.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9409/26

Провадження № 1-кс/0203/6603/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

підозрюваної ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, освіта вища, не заміжня, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець, директора ТОВ «ПРІОРІТІ КАСТОМС КОНСАЛТ», раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3211 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження № 42026040000000008, досудове розслідування в якому здійснюється слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

встановив:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 . Клопотання прокурор обґрунтовує наступним. Група осіб здійснювала систематичне незаконне виготовлення, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту та збут фальсифікованих лікарських засобів «Biopatid 60 mg/2 ml», «Biopatid 40 mg/2 ml», «Biopatid КІТ 10 mg», «Biopatid Pen», діючою речовиною яких є тірзепатид, що відповідно до розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 20-001.3/002.0/17-26 від 16.01.2026 заборонені до реалізації, зберігання та застосування. Згідно з відповіддю Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 20.07.2026 № 7604-1.1/2.1/17-26 діюча речовина Тірзепатид (Тирзепатид/Tirzepatide) та лікарський засіб, що містить Тірзепатид (Тирзепатид/Tirzepatide) в якості активного фармацевтичного інгредієнту, підпадають під визначення як лікарський засіб. Безпосередньо ОСОБА_4 підозрюється в тому, що як митний брокер забезпечувала митне оформлення ввезених компонентів для виготовлення фальсифікованих лікарських засобів, забезпечення етикеток, інструкцій, захисних елементів тощо. У зв`язку з цим прокурор просить застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з альтернативою у вигляді заставив розмірі 5 млн. грн.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказував, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення умисного тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого у складі організованої групи, вона може переховуватись від слідства, здійснювати незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних, продовжити свою протиправну діяльність, у зв`язку з чим просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Зважаючи на систематичність можливої протиправної діяльності, яка могла приносити її учасникам близько 2 млн. доларів щомісячно просив встановити в якості альтернативи триманню під вартою заставу в розмір 5 млн. грн.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Захисник вказував на недоведеність існування обґрунтованої підозри, оскільки предметом інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення є «фальсифіковані лікарські» під якими згідно Закону України «Про лікарські засоби» є лише засоби, які мають зареєстрований аналог в державному реєстрі лікарських засобів. Оскільки тірзепатид в Україні не зареєстрований, жодні дії з ввезення, виготовлення та реалізації його аналогів не може утворювати склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3211 КК України. Захисник звертав увагу слідчого судді на недоведеність ризиків, якими прокурори обґрунтовують своє клопотання: жодних доказів, що підозрювана має намір переховуватись від слідства та суду не надано, після проведення масових обшуків на території всієї України відсутня будь-яка можливість знищити чи спотворити докази у кримінальному провадженні. Захисник вказував на відсутність підстав для затримання підозрюваної на підставі ст. 208 КПК України. Окремо захисник зауважував на нічим не обґрунтований надмірний розмір застави, який зазначений в клопотання прокурора. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, у разі застосування запобіжного заходу застосувати домашній арешт чи інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі. У разі застосування застави просив визначити її в мінімальному розмірі, передбаченому КПК України.

Підозрювана в судовому засіданні погоджувалась з доводами свого захисника.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3211 КК України.

Вищезазначене кримінальне правопорушення було зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 січня 2026 року за № 42026040000000008 (а.с. а.с. 9 24). На підставі постанови заступника Генерального прокурора від 03 вересня 2026 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчим відділом Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яке знаходиться в Центральному районі міста Дніпро, у зв`язку з чим розгляд клопотання підсудний слідчому судді Центрального районного суду міста Дніпро.

13 вересня 2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3211 КК України (а.с. а.с. 114 123).

На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні злочину надано відповідні докази: копія розпорядження Держлікслужби про заборону реалізації, зберігання та застосування препарату із вмістом «тірзепатиду», копії протоколів негласних слідчих (розшукових) ді1 зняття інформації з електронних інформаційних систем та електронний комунікаційних мереж, візуального спостереження за особою, контролю за вчиненням злочину, які були проведені на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського апеляційного суду, копії протоколів огляду, копії протоколу допиту свідка, який підтвердив відповідні обставини, копії протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, копії протоколів огляду і виїмки кореспонденції, здійснених на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського апеляційного суду, копії протоколів обшуку та ухвал слідчого судді про дозвіл на їх проведення (а.с. а.с. 37 99, ).

Вказані вище докази в їх сукупності (виявлені факти пересилання забороненого лікарського засобу, який реалізовувався під виглядом косметичного засобу, спілкування з приводу способів ввезення компонентів для виготовлення фальсифікованих лікарських засобів під виглядом іншої продукції) об`єктивно свідчать про можливе вчинення кримінального правопорушення та можливу причетність до нього підозрюваної ОСОБА_4 і є достатніми для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. За практикою тлумачення обґрунтованості підозри Європейським Судом з прав людини, mutatis mutandis, в рішенні від 28.10.94 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (скарга № 14310/88) на цій стадії докази не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що безсумнівно доводять винуватість у злочині до ступеня, необхідного для засудження обвинувальним вироком чи, принаймні, висунення обвинувачення в формі обвинувального акту, що складає процесуальну мету вже наступних стадій кримінального провадження.

Суд також не може прийняти до уваги посилання захисту на те, що дії підозрюваного не можуть бути кваліфіковані як виготовлення фальсифікованого лікарського засобу через те, що в Україні відсутній офіційно зареєстрований лікарський засіб, зі вмістом тірзепатиду.

Відповідно до ст. 3211 КК України передбачена кримінальна відповідальність за виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби» фальсифікований лікарський засіб лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів, а так само лікарський засіб, умисно підроблений у інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів.

Водночас, терміни «завідомо фальсифіковані лікарські засоби», використаний у Кримінальному кодексі України, не є тотожним терміну «фальсифіковані лікарські засоби», використаному в Законі України «Про лікарські засоби». При цьому, Закон України «Про лікарські засоби» не є нормативним актом у сфері кримінального права.

Натомість згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Міжнародним договором у сфері кримінальної відповідальності щодо лікарських засобів є Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров`я від 28 жовтня 2011 року (яка набрала чинності ля України з 01 січня 2016 року).

Згідно п. b) ст. 4 Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров`я від 28 жовтня 2011 року (яка набрала чинності для України з 01 січня 2016 року) термін «лікарський препарат» означає лікарські засоби для людського та ветеринарного використання, що може включати:

і) будь-яку речовину або поєднання речовин, які представлено як такі, що мають властивості для лікування чи недопущення хвороби в людей або тварин;

іі) будь-яку речовину або поєднання речовин, які можуть використовуватися людьми або тваринами чи які можуть допомагати людям або тваринам для відновлення, виправлення чи зміни фізіологічних функцій шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії чи для встановлення медичного діагнозу;

ііі) експериментальний лікарський препарат;

Відповідно до п. j) ст. зазначеної Конвенції термін «підроблення» означає умисне введення в оману стосовно дійсності та (або) джерела.

Згідно розпорядження Держлікслужби про заборону «Біопатиду» зі вмістом тірзепатиду прямо зазначено, що забороні підлягає «фальсифікований лікарський засіб», що прямо відносить препарат до об`єктів можливого кримінального правопорушення за ст. 3211 КК України та створює для будь-яких суб`єктів, що здійснюють діяльність у сфері обігу лікарських засобів, достатню «передбачуваність закону про кримінальну відповідальність» та дозволяє чітко відокремити правомірну діяльність від протиправної.

Таким чином, можлива фальсифікація лікарського засобу, як інкриміноване підозрюваному діяння, полягає в тому, що лікарський засіб реалізовувався із завідомо недостовірними відомостями про його начебто належність до «косметичних засобів», із завідомо недостовірними даними про його походження та без необхідної інформації про його властивості як лікарського засобу та без відомостей про відсутність його обов`язкової реєстрації як лікарського засобу. При цьому, вказаний препарат є фальсифікованим щодо відповідних лікарських засобів за змістом тірзепаміду, зареєстрованих в США та ЄС.

При розгляді клопотання слідчого слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні багатоепізодного тяжкого умисного кримінального правопорушення, у складі групи осіб, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що характер та можливі обставини вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , покарання, яке їй загрожує, в своїй сукупності можуть свідчити про ризик переховування від суду та слідства, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, слід врахувати, що ч. 2 ст. 3211 КК України передбачає основне покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк не менше восьми років, що додаткового підвищує ризик переховування від суду та слідства. Не можуть бути враховані заперечення захисника з приводу того, що раніше ОСОБА_4 не вчиняла дій, які були б спрямовані на переховування від суду та слідства, оскільки раніше вона не мала статусу підозрюваної, та не була обізнана у викритті можливої протиправної діяльності, тому взагалі не мала будь-якої мотивації для переховування.

Зважаючи на те, що підозрювана ОСОБА_4 могла бути обізнана щодо багатьох обставин вчинення кримінального правопорушення, існує ризик знищення чи спотворення нею доказів, які ще не були виявлені органом досудового розслідування. Крім того, враховуючи, що значна частина доказової інформації знаходиться в телефонах, месенджерах, у віддалених сховищах, існує ризик знищення вказаної інформації шляхом використанням для доступу до неї з інших пристроїв, чому не можна запобігти лише самим по собі фактом вилучення телефонів та комп`ютерів. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи тривалий та багатоепізодний характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слід дійти висновку про існування ризику продовження протиправної діяльності, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При визначенні можливих запобіжних заходів, слід врахувати, що особисте зобов`язання, домашній арешт та застава не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, його тривалий характер та можливий обсяг доходів від цього правопорушення, а тому слід обрати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, врівноваживши його альтернативою у вигляді застави. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 194 КПК України, оскільки перебуваючи під домашнім арештом підозрювана не буде позбавлений можливості впивати на свідків та інших підозрюваних через інших осіб, у спілкуванні з якими вона не буде обмежена, перебуваючи вдома. Застава, як самостійний запобіжний захід не здатна запобігти вищенаведеним ризикам, оскільки не виключає можливості переховування від органу досудового розслідування в період між визначенням її розміру слідчим суддею та граничним строком її внесення.

Враховуючи вищезазначене слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 листопада 2026 року.

Строк тримання під вартою слід обраховувати з моменту затримання згідно протоколу затримання від 12 вересня 2026 року, а саме: з 15 год. 28 хв. 12 вересня 2026 року (а.с. 100).

Вирішуючи питання щодо встановлення застави, суд приймає до уваги, обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , тривалість можливої протиправної діяльності, дохід від неї, майновий стан підозрюваної, інші відомості про неї та положення ст. 182 КПК України. Враховуючи розмір можливий дохід підозрюваної від протиправної діяльності (дохід від протиправної діяльності групи осіб щодо реалізації фальсифікованих лікарських засобів міг становити до 90 млн. грн. на місяць і при цьому тривати значний період часу), що міг призвести до істотного поліпшення її майнового стану, слід дійти до висновку про наявність виключного випадку, що зумовлює необхідність визначити розмір застави, вище максимального розміру, визначеного п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує майновий стан підозрюваної, її статус фізичної особи підприємця, а також можливе накопичення грошових коштів та інших активів внаслідок можливої протиправної діяльності. У зв`язку з цим розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, слід встановити на рівні 3 660 800 грн. 00 коп.

З цих мотивів, слідчий суддя не бачить суперечності у визначенні застави у вказаному розмірі з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15), оскільки в зазначеному рішенні Суд вказав не недопустимість визначення розміру застави з огляду лише на розмір заподіяних збитків і без врахування майнового стану підозрюваного, натомість у справи, що розглядається, застава визначена на підставі відомостей про майновий стан підозрюваної (у тому числі, і з урахуванням його можливого збільшення від кримінального правопорушення).

Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25) визнано конституційними положення абз 5 ч. 5 ст. 182 КПК України. При цьому, для визначення розміру застави для підозрюваного було враховано обставини, зазначені в цьому рішення Конституційного Суду України, зокрема, обсяг активів та можливих доходів підозрюваної, її витрат на майно, як свідчення реального майнового стану підозрюваною.

У разі внесення застави на підозрювану будуть покладені обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 42026040000000008 та суду на кожний виклик; не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні № 42026040000000008, крім участі у процесуальних діях в порядку, визначеному КПК України; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України; повідомляти про зміну свого місця проживання чи місця роботи.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 177, 182, 189, 190 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 листопада 2026 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме: з 15 год. 28 хв. 12 вересня 2026 року до 10 листопада 2026 року.

Виконання ухвали доручити співробітникам Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42026040000000008, слідчим слідчої групи у вказаному провадженні, чи за їх дорученням іншим уповноваженим співробітниками правоохоронних органів.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 3 660 800 (Три мільйони шістсот шістдесят тисяч вісімсот) гривень 00 коп.

В разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_4 строком до 10 листопада 2026 року будуть покладені обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 42026040000000008 та суду на кожний виклик;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні № 42026040000000008, крім участі у процесуальних діях в порядку, визначеному КПК України;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України;

- повідомляти про зміну свого місця проживання чи місця роботи.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 15.09.2026 р. о 17 год. 50 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1